№ 536/1872/25
22 жовтня 2025 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Реки А.С.,
за участю секретаря судового засідання - Пальчик К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.126 КУпАП,
Встановив:
Відповідно до протоколу від 31 липня 2025 року серії ЕПР1 №408306, водій ОСОБА_1 31 липня 2025 року о 16 год. 40 хв. на автодорозі керував транспортним засобом, не маючи права керувати транспортним засобом, а саме після закінчення строку позбавлення не поновив право керування транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Пінчук Ю.В. надала в провадження суду клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, оскільки виконував наказ командира, пов'язаний із захистом Батьківщини.
В судовому засіданні, яке відбулося 09 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 визнав вину у вчиненому та пояснив, що на час вчинення інкримінованого правопорушення був т.в.о командира взводу, оскільки командир взводу перебував у відрядженні. Від командира взводу в телефонному режимі надійшов наказ відвести бойове комплектування для військових, оскільки останні терміново потребували його. Вказав, що автомобіль, яким він керував 31.07.2025 належить йому, але використовується для потреб взводу. ОСОБА_1 вважає, що керування транспортним засобом у даному випадку було нагальною потребою для невідкладної допомоги військовим з метою захисту Батьківщини.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Пінчук Ю.В. у судовому засідання підтримала заявлене клопотання про закриття провадження.
В подальшому ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Пінчук Ю.В. в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
У судовому засіданні 09 жовтня 2025 року було допитано свідка ОСОБА_2 , який зазначив, що є командиром взводу військової частини, а ОСОБА_1 - його підлеглий. 31 липня 2025 року, коли він був у відрядженні, від командира роти надійшов наказ про доукомплектування військових всім необхідним для виконання бойових завдань. Оскільки військовослужбовці їх взводу знаходилися іншій області, він у телефонному режимі віддав усний наказ ОСОБА_1 , який виконував обов'язки т.в.о. командира взводу, щодо термінового доукомплектування, знаючи, що на той час ОСОБА_1 був позбавлений права керування, за відсутності інших осіб, які б могли виконати наказ. Наданий наказ ОСОБА_1 не міг не виконати, інших осіб, враховуючи поставлене завдання, неможливо було залучити. Вважає, що дії ОСОБА_1 були спрямовані виключно для захисту Батьківщини та збереження життя та здоров'я військових. Свідок також вказав, що автомобіль придбавався для потреб взводу, і хоча був придбаний за власні кошти ОСОБА_1 , але використовувався для потреб взводу.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до положень ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо, а також іншими документами.
Судом було досліджено наступні докази:
протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №408306 від 31 липня 2025 року, із якого вбачається, що 31 липня 2025 року о 16 год. 40 хв. на автодорозі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи права керувати транспортним засобом, а саме після закінчення строку позбавлення не поновив право керування транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року;
копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5361814 від 31 липня 2025 року, з якої вбачається, що 31 липня 2025 року о 16 год. 40 хв. на автодорозі водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом перевищив встановлені обмеження швидкості руху більше ніж 20 км/год., а саме рухався зі швидкістю 73 км/год. в населеному пункті та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП;
рапорт старшого інспектора ВЗГ БПП в м.Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Шило Н. від 31.07.2025 року, відповідно до якого 31.07.2025 року було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 за порушення п.12.4 ПДР України та було встановлено, що водій позбавлений права керування транспортним засобом та протягом року притягався за ч.2-4 ст.126 КУпАП. На ОСОБА_1 було складено протокол за ч.5 ст.126 КУпАП;
довідку старшого інспектора ВАП БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Галайди О. від 01.08.2025 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія 22.04.2017, яке було вилучено та передано на зберігання до ТСЦ. Протягом року, а саме 21.08.2024 року вчинив адміністративне правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП відповідно до постанови серії БАВ №247594. Станом на 31.07.2025 року водій не набув права керування транспортним засобом. Відповідно до бази даних МВС транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 на території України не зареєстрований;
копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №247594 від 21 серпня 2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи позбавлений права керування та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП;
витяг з ВАП БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області, з якого вбачається, що відповідно до постанови Путивльського районного суду Сумської області від 13 лютого 2024 року на ОСОБА_1 накладене стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, дата завершення 14.02.2025;
копію службової характеристики командира розвідувальної роти, з якої вбачається, що солдат за мобілізацією ОСОБА_1 зарекомендував себе як добросовісний та виконавчий військовослужбовець, який здатний виконувати поставлені завдання та уміло діяти в складних обставинах;
копію службової характеристики командира зенітної кулеметної роти від 03 жовтня 2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 призваний у лютому 2022 року та зарекомендував себе з позитивної сторони, відповідальний дисциплінований, особисто відданий народу України, службові обов'язки знає та виконує;
довідку командира зенітного кулеметного взводу військової частини від 10 жовтня 2025 року, з якої вбачається, що 31.07.2025 на виконання наказу командира зенітного кулеметного взводу військової частини, для усунення небезпеки, яка загрожувала особовому складу Збройних Сил України і ця небезпека в інший спосіб, а ніж виконання обов'язків по службі солдатом ОСОБА_1 , не могла бути усунута, солдата ОСОБА_1 було в терміновому порядку відряджено до пункту постійної дислокації для доставки бойового комплектування військовослужбовцям, які виконують бойове завдання безпосередньо в зоні бойових дій, згідно Бойового Наказу. У зв'язку з вищевикладеним ОСОБА_1 змушений був керувати транспортним засобом.
Судом було також досліджено відеозапис події від 31 липня 2025 року, долучений Батальйоном патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, із якого вбачається, що транспортний засіб чорного кольору здійснює рух та зупиняється, з даного автомобіля виходить чоловік у військовій формі та підходить до співробітників поліції (дата та час згідно відеозапису «31/07/2025 - 16:39-16:40»). ОСОБА_1 повідомляє, що є військовослужбовцем, якому терміново необхідно привезти бойове комплектування для військових, також зазначає, що автомобіль не знаходиться на балансі військової частини (дата та час згідно відеозапису «31/07/2025 - 16:41»).
Частиною 5 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Водночас ст.17 КУпАП передбачено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Так, відповідно до ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності, однак лише у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Суд також бере до уваги правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що містяться в його постанові від 21.12.2018 в справі № 686/5225/17, згідно яких, у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Норми Закону щодо крайньої необхідності покликані сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Отже, однією з найважливіших умов визначення стану крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Відповідно до приписів ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Приписами ст.27 Конституції України встановлено обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Таким чином Конституція України встановлює, що жодні правовідносини не можуть вважатися ціннішими за життя людини. Питання рятування життя військовослужбовців та інших людей, а також захисту Батьківщини, зокрема під час виконання обов'язків військової служби під час захисту безпеки населення та інтересів держави.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який був призваний за мобілізацією, та проходить на даний час військову службу. 31 липня 2025 року ОСОБА_1 отримав усний наказ від командира про термінову доставку бойового комплектування військовим. Даний наказ він не міг не виконати, оскільки на час надходження даного наказу був єдиним, хто міг його виконати. У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав вину у вчиненому, однак пояснив, що керував транспортним засобом не маючи посвідчення водія перебуваючи у стані крайньої необхідності. Пояснення ОСОБА_1 повністю підтверджуються показами допитаного свідка, який є безпосереднім командиром особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, письмовими доказами та відеозаписом, на якому ОСОБА_1 повідомляє поліцейським про причину керування ним транспортним засобом.
Таким чином, під час розгляду справи достеменно встановлено, що ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем, 31 липня 2025 року, тобто в день складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №408306 від 31.07.2025 року, виконував свій військовий обов'язок, а саме наказ командира, який був пов'язаний із забезпеченням боєздатності взводу та потребував негайного виконання.
Зазначені обставини, на переконання суду, в даному конкретному випадку, об'єктивно свідчать про наявність обставин, передбачених ст.18 КУпАП, оскільки 31 липня 2025 року ОСОБА_1 хоча і вчинив дії, за вчинення яких передбачена адміністративна відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП, але вони вчинені в стані крайньої необхідності, оскільки виконання ним наказу командира, який потребував негайного виконання та є обов'язковим для нього, було пов'язано не тільки із забезпеченням боєздатності взводу та із збереженням життя його однослужбовців, а й безпосередньо впливало на усунення небезпеки, яка загрожує територіальній цілісності України та життю інших громадян.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , виконуючи наказ командира, який пов'язаний із врятуванням життя військовослужбовців, боєздатності свого взводу та усунення небезпеки, яка загрожувала державному та громадському порядку, а також власності, правам і свободам громадян, вчинив дії, за вчинення яких передбачена адміністративна відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП, перебуваючи в стані крайньої необхідності, а тому, відповідно до вимог ст. 17 КУпАП, він не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно із п. 4 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
З огляду на викладене, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.4 ст.247 КУпАП,
На підставі викладеного, керуючись 126,247,251, 283,284 КУпАП, -
Постановив:
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП на підставі п.4 ст. 247 КУпАП у зв'язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом 10 днів з дня винесення постанови.
СуддяАнна Сергіївна Река