Справа № 537/4858/25
Провадження № 2/536/1552/25
17 жовтня 2025 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.
за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
30 липня 2025 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що 12.08.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 965814890 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. На підставі вказаного договору відповідач отримав грошові кошти в сумі 5 400 гривень на умовах строковості, зворотності, платності та зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти відповідно до умов, зазначених в договорі. 15.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №МВ-ТП/4, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
Просили стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором в сумі 17 469 грн, понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 грн 40 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн.
Ухвалою судді від 05 вересня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи в відповідності до ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.
З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.
Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
В силу ст.12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов'язання.
В ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов'язання.
Установлено, що 12.08.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 965814890 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. На підставі вказаного договору відповідач отримав грошові кошти в сумі 5 400 гривень на умовах строковості, зворотності, платності та зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти відповідно до умов, зазначених в договорі.
Договір підписано електронним підписом відповідача, електронний підпис відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 5 400 грн від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на його картковий рахунок № НОМЕР_1 , підтверджується платіжним дорученням від 12.08.2024 та листом АТ «Таскомбанк» від 18.09.2025 №5727/47.7.-БТ, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_1 , на яку 12.08.2024 було зараховано кошти в сумі 5 400 грн.
Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, а саме надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі та на умовах, встановлених Договором.
15.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №МВ-ТП/4, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимоги від 15.10.2024 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 965814890 від 12.08.2024 на суму 13 284 грн, а саме: 5 400 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5 184 грн сума заборгованості за відсотками та 2 700 грн -заборгованості за іншими нарахуваннями.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 965814890 від 12.08.2024 до відповідача ОСОБА_1 .
Перевіряючи обгрунтованість заявленої позивачем суми заборгованості, суд приймає до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти в сумі 5 400 грн зобов'язання з їх повернення не виконав, доказів суду, які б підтверджували виконання зобов'язання з повернення заборгованості за основною сумою боргу не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5 400 грн - суми заборгованості по тілу кредиту є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 12 069 грн суми заборгованості за відсотками, суд зазначає таке.
За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом та у розмірі встановленому договором.
Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Судом встановлено, що відповідач отримав від первісного кредитора кредитні кошти в сумі 5 400 грн.
Згідно умов договору, кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту (Дисконтний період), сторони погодили, що встановлений строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих платежів. На момент укладення цього договору та отримання першого Траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 547, 50 відсотків річних. У разі отримання додаткових траншів за цим договором після 21.08.2024 базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковими траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки, що складає 1% за день користування таким траншем.
Для суми кредиту,отриманої за першим траншем, що вказана в п.2.3 договору, за перші 30 днів дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 7 830 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 2 430 грн та суму кредиту у розмірі 5 400 грн. орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, з припущення користування кредитом протягом дисконтного періоду зі сплатою процентів за базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 9 089,90 відсотків річних (п.п.8.3, 8.4 договору).
Тобто, аналізуючи умови кредитного договору, судом встановлено, що ним визначено строк кредитування, який становить 30 днів та який є Дисконтним періодом. Для продовження дисконтного періоду, позичальник, повинен здійснити оплату всіх фактично нарахованих процентів.
З розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що ОСОБА_1 не було здійснено жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором, а тому строк Дисконтного періоду закінчився, а отже відсотки повинні нараховуватися за Базовою процентною ставкою в розмірі 1,50 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування і продовження строку кредитування суперечить умовам кредитного договору.
Нарахування неустойки, згідно розрахунку, в розмірі 2 700 грн суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), а, отже, вказана неустойка підлягає списанню.
Крім цього, позивач ТОВ «Таліон Плюс» не мав права здійснювати додаткові нарахування відсотків по кредиту після закінчення дії вказаного кредитного договору, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, а саме: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».
Так, за підрахунками суду, розмір процентів протягом строку дії кредитного договору, а саме 30 днів, виходячи з розміру процентної ставки 1,50 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним становить: 2 430 грн (5 400 (тіло кредиту)х1,50% = 81 грн (відсотки в день) х 30 днів).
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 7 830 грн (5 400 грн тіла кредиту та 2 430 грн заборгованості за відсотками).
Так як позов задоволено частково, то в відповідності до ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 085 грн 77 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн, що підтверджено документально.
При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з того, що такі витрати підтверджені належними доказами та клопотання про їх зменшення іншою стороною не подано, тому відсутні передбачені ст.137ЦПК України підстави для їх зменшення.
Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись статями 13, 81, 141, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України, на підставі статей 515, 516, 530, 617, 628, 1054 ЦК України, суд
Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, код ЄДРПОУ 39700642), заборгованість за кредитним договором № 965814890 від 12.08.2024 в сумі 7 830 (сім тисяч вісімсот тридцять) грн, з яких: тіло кредиту в сумі 5 400 (п'ять тисяч чотириста) грн, відсотки в сумі 2 430 (дві тисячі чотириста тридцять), судовий збір в сумі 1 085 (одна тисяча вісімдесят п'ять) грн 77 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн.
Відмовити в решті позовних вимог.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його отримання до Полтавського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
СуддяС. М. Клименко