Справа № 535/2504/22
Провадження № 1-кп/535/91/25
24 жовтня 2025 року с-ще Котельва
Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , секратар судового засідання ОСОБА_2 , за участю публічного обвинувача - прокурора ОСОБА_3 (дистанційно), захисник - адвокат ОСОБА_4 (дистанційно), обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12022221070000675 від 26.09.2022 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гороховатка Ізюмського району Харківської області, громадянина України, українця, не є особою з інвалідністю, на утриманні має малолітню дитину: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого: останній раз вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 24.11.2020 за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням строком на 3 роки, -
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, -
установив:
ОСОБА_5 , вчинив злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин:
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам президент російської федерації (далі - рф) ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил рф (далі по тексту - зс рф) на територію України.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому продовжено.
Також пунктом 2 Указу Президента № 64/2022 від 24.02.2022, серед інших, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Разом з цим, в ході досудового розслідування встановлено, що окупаційними військами рф з 26.02.2022 частково окуповано, а з 11.04.2022 повністю окуповано територію Гороховатського старостату Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області.
В ході досудового розслідування встановлено громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є негативно налаштованим проти посадових осіб органів державної влади України у зв'язку із здійсненням ними їхніх владних повноважень, а також військовослужбовців Збройних сил України та співробітників правоохоронних органів, які для забезпечення національної безпеки України, відновлення і підтримання правопорядку на всій території держави здійснюють комплекс активних заходів з використанням зброї та військової техніки, спрямованих на подолання збройної агресії російської федерації.
Так, 11.04.2022 відбулось збройне захоплення Гороховатського старостату Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області військовими формуваннями рф, у зв'язку з чим органи державної влади, органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи об'єктивно не мали можливості виконувати свої обов'язки та реалізовувати законні повноваження для забезпечення на території вказаного населеного пункту порядку та режиму законності.
Громадянин України ОСОБА_5 будучи обізнаним про введення на території України воєнного стану на підставі відповідного указу Президента України, у період часу з кінця квітня 2022 року по вересень 2022 року, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у с. Гороховатка Ізюмського району Харківської області, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на завдання шкоди Україні в умовах воєнного стану, підтримуючи рішення та дії держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора щодо воєнного нападу на Україну та незаконну окупацію територій нашої держави, надав військовослужбовцям збройних формувань рф відомості щодо характеру та особливостей місцевості території Гороховатського старостату Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області для забезпечення орієнтування та злагодженості їх дій на даній місцевості.
Крім того, ОСОБА_5 у вказаний вище період часу, діючи умисно і протиправно, добровільно надавав збройним формуванням рф інформацію про будинки місцевих мешканців для їх незаконного використання та пограбування військовослужбовцями рф, адреси місць проживання військовослужбовців ЗСУ, членів ТрО, проукраїнські налаштованих мешканців села ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , старости Гороховатського старостату Борівської селищної ради ОСОБА_10 , вимагав у останнього ключи від приміщення старостату та допомагав військовим рф у незаконному заволодінні комп'ютерної техніки, яка належала старостату, виконував інші доручення військовослужбовців зс рф спрямовані на забезпечення їх перебування на території України та протиправної військової агресії проти України, чим завдав шкоди Україні шляхом підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань рф, а також збору та передачі матеріальних ресурсів вказаним збройним формуванням.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 111-2 КК України - пособництво державі агресору, тобто умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом: підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів чи інших активів збройним формуванням держави-агресора.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 надав показання суду про те, що село Гороховатка була тимчасово окупована 26.02 або 28.02.2022 року, а де окупована на початку осінні 2022 року. На момент тимчасової окупації він мешкав у АДРЕСА_1 за місцем мешкання матері, разом з дружиною, дітьми, братами. До моменту тимчасової окупації працював офіційно діджеєм в «Орлятко», а також ремонтував телефони. Зазначив, що він військових рф нікуди не засиляв. Пальним з військовими рф торгував, він це пальне купляв у російських військових, а інколи міняв його на продукти харчування. Автомобіль у ОСОБА_11 не забирав він його купив. Де мешкають ОСОБА_12 та колишні військові він показав під тиском військових рф, а перед цим він їх попередив, що до них приїдуть. Після того, як його відпустили військові рф, які його утримували насильно, він пішов до ОСОБА_12 і попереджав їх, що до них приїдуть військові рф та будуть з ними розмовляти, а також він їм сказав щоб вони заховали форму та посвідчення УБД. З приводу фізичного і психологічного примусу із заявами не звертався до правоохоронних органів. Позиції військових не здавав, так як село ОСОБА_13 було окуповано з 26.02.2022 року та він це фізично не міг зробити. ЗСУ у цей час біля села Гороховатка не було. Ключи від сільської ради та комп'ютерну техніку він не брав, брав ключи від бомбосховища. Добровільно продукти харчування він військовим рф не надавав, він їм продавав за гроші продукти харчування. Автомобіль у Зайця забрали військові рф. Автомобіль з двору ОСОБА_14 виїхав сам з двору, віддав йому ключі від автомобіля, потім цей автомобіль він віддав російським військовим. На автомобіль він ніяких букв не клеїв. У нього дійсно по селу є прізвисько «косий», а з приводу прізвиська «барабан» це не правда, що його так називали військові рф. На блок постах його зупиняли як і всіх людей, питали документи на автомобіль і паспорт. Проти української влади він не налаштований негативно. Рішення держави агресора не підтримував. Вину визнає за ст. 111-1 ч. 4 КК України, в іншому вину не визнав. Конкретно в тому, що передавав ресурси військовим рф. Дані про військових України передавав не умисно у зв'язку з крайньої необхідності під тиском. Показав про трьох військових ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 . Рішення окупаційної влади до людей доводив мер села ОСОБА_18 . Автомобіль Ваз 2107 він не «віджимав» він його купив, там була наклейка «Харків за нашу перемогу». Російських військових він своїм автомобілем не возив. Їздив з російськими військовими разом в їх автомобілях. ОСОБА_19 не погрожував, що до неї приїдуть російські війська. Він не служив російським військовим і ніколи цього не казав. Балончиком краскою на заборі не писав надписи для російських військових. Про новини з України під час окупації дізнавалися з мобільних телефонах, люди їздили у ті місця де ловив мобільний зв'язок, він не їздив. Закону України «Про внесення змін щодо колабараційної діяльності» не був йому відомий.
Не дивлячись на процесуальну позицію обвинуваченого ОСОБА_5 щодо не визнання своєї вини, суд, провівши судове слідство у відповідності до положень частини 1 статті 337 КПК України, згідно яких судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дослідивши докази у кримінальному провадженні, приходить до висновку, що його винуватість поза розумним сумнівом у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) за викладених вище у вироку обставин підтверджується крім власних показів ОСОБА_5 , в яких він не заперечував окремі фактичні дані встановлених судом обставин, також усією сукупністю досліджених безпосередньо у судовому засіданні інших доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості.
Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 надав показання суду про те, що село Гороховатка була окупована 26.02.2022 року. В лютому - березні 2022 року евакуювався в Полтавську область його двоюрідний брат і попросив його подивитися за хатою брата по АДРЕСА_1 . Під час тимчасової окупації с. Гороховатка Ізюмського району неодноразово бачив ОСОБА_5 , який спілкувався з російськими військовими, біля його будинку стояли російські військові машини. В травні 2022 року ОСОБА_5 повідомив йому, що в пустій хаті двоюрідного брата будуть жити військові рф і сказав йому, щоб той віддав ключі від хати. Десь через тиждень російські військові туди заселилися. Згоди для заселенні в будинок він не давав. Вони зайшли до будинку без його згоди, самостійно. Ключи від будинку він віддав ОСОБА_5 , щоб не вибили двері в будинку. ОСОБА_5 приїхав з дружиною і сказав йому, що вони там в будинку поприбираються і далі там будуть жити російські військові. Також ОСОБА_5 показував росіянам, де пусті будинки для їх заселення, ходили такі чутки по селу.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 надав показання суду про те, що коли в лютому місяці 2022 року в село зайшли окупаційні війська ОСОБА_5 показував їм будинки в селі, в яких можна було б заселити військових рф. Також ОСОБА_5 повідомив що в пусту хату, за якою він доглядає, в тому числі хочуть посилитися військові рф, але він був категорично проти цього. Також повідомив, що під час тимчасової окупації ОСОБА_5 повідомив окупаційним властям де мешкали член ОСОБА_22 , колишні АТОвці, проукраїнськи налаштованих мешканців села. Стверджував, що бачив в машині російських військових ОСОБА_5 коли вони приїхали до ОСОБА_23 та до сільського голови ОСОБА_10 . Також ОСОБА_5 допомагав окупаційним військовим - шукав їм по селу яйця, курей, свиней, допомагав реалізувати російьке пальне. Також свідок додав, що він чув як російські військові надавали обвинуваченому доручення і той їх виконував, ходив в кінець села і розвідував де знаходяться позиції військових ЗСУ. Після цього в тому напрямку був направлений ворожий розвіддрон і почався артилерійський обстріл. Також свідок повідомив, що у нього були записи злочинних дій ОСОБА_5 , за що його забирали фсб-шники та бачили, бо свідок закликив за Україну.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надав показання суду про те, що ОСОБА_5 вперше приїхав до нього наприкінці квітня 2022 року - на початку травня 2022 року і вимагав віддати ключі від приміщення сільської ради щоб посилити військових рф. Потім ОСОБА_5 приїхав знову і вимагав віддати комп'ютера та оргтехніку, яка належить сільській раді. А якщо свідок не віддасть то до нього приїдуть рашисти. Так і сталося спочатку приїхали військові рф забрали комп'ютера, а потім вони ж приїхали на автомобілі разом із ОСОБА_5 забрали його і вивезли в безлюдне місце. Там почали допитувати про місцевих , які служили в АТО, місцеву тероборону. З машини вийшов ОСОБА_5 і все про усіх розповів окупантам. ОСОБА_5 сказав, що він служить російським військовим, росії. Під час тимчасової окупації ОСОБА_5 погрожував його жінці та його батькам. У вільні будинки, які були на території села, ОСОБА_5 розселяв військових рф. ОСОБА_5 добровільно співпрацював з рашистами, ніякого тиску при цьому на нього не було.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надала показання суду про те, що коли на територію села заїхали військові рф ОСОБА_5 їх радісно зустрів, показував де і які дороги та куди вони ведуть. 27 березня 2022 року прийшов до неї із собакою і почав погрожувати словесно, а потім ще й ножем сусіду ОСОБА_8 .. ОСОБА_5 почав казати, що через кілька днів прийдуть військові і буде назавжди росія. Злякавшись цього разом із чоловіком поїхали із села залишивши доглядати будинок та автомобіль «Таврія» ОСОБА_8 . Потім від сусіда дізналася, що ОСОБА_5 спочатку забрав ключі від будинку у ОСОБА_8 і посилив у ньому військових рф. Біля будинку постійно стояли транспортні засоби рашистів. Потім в телефонній розмові сусід повідомив, що ОСОБА_5 разом з військовими рф забрав ключі від її машини та їздить на ній по селу. Коли вона повернулася після де окупації в свій будинок, там було все перевернуто, забрані речі. Матір ОСОБА_5 забрала із будинку духовку, якою продовжує користуватися.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 надав показання суду про те, що 26 лютого 2022 року в село зайшли військові рф, грабували. Разом з ними був ОСОБА_5 , грабував з рашистами сільський магазин. ОСОБА_5 військовим рф показував в яких хатах живуть військові АТО, хто де працював. За це йому платили гроші. На автомобілі ОСОБА_5 намалював букви «Z», «V». Односельці ходили скаржились військовим, щоб ОСОБА_5 тихіше їздив по селу. Вона разом із головою поїхали до приміщення сілької ради, взяли документи. На наступний день приїхали російські військові питали де документи, які забрали із сільської ради. ОСОБА_5 забрав ключі від приміщення сільської ради, після чого в нього заселилися і жили військові рф. Також ОСОБА_5 приїхав забрати комп'ютери, ноутбуки. ОСОБА_5 казав, якщо не віддамо що викличе фсб. Під час тимчасової окупації ОСОБА_5 разом із своєю сім'єю теж засилився і жив у вільній хаті. У ОСОБА_5 прізвиська « ОСОБА_25 » та « ОСОБА_26 ». Під час окупації ОСОБА_5 співпрацював з окупантами, розселяв у вільні хати, йому приносили і він зберігав крадине, продавав російську солярку, цукор, пиво, забрав автомобіль у ОСОБА_9 .. Також зазначила, що в мобільному телефоні, який був переданий в СБУ, були записи розмови про те, що ОСОБА_5 на прізвисько « ОСОБА_25 » або « ОСОБА_26 » російські військові коли втікали призначили старшим по зберіганню вкраденого майна.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_27 надав показання суду про те, що ОСОБА_5 під час тимчасової окупації двічі на тиждень приїздив до нього додому і забирав ключі від сільської ради , оргтехніку. Погрожував, що поскаржиться до фсб, після чого його сина ОСОБА_10 російські військові вивозили у невідомому напрямку. При ньому ОСОБА_5 стверджував, що він служить військовим рф, які називали його на прізвисько « ОСОБА_25 » та « ОСОБА_26 », розповідав російським військовим, де мешкають учасники АТО, Тер оборони, у яких потім проводилися обшуки. Також він бачив, як ОСОБА_5 розселяв окупантів у вільні хати, в приміщення сільської ради, дитячого садочку. ОСОБА_5 з військовими поводився як з друзями, для нього не було комендантської години, він вільно пересувався по селу. На машині яку забрав у ОСОБА_9 наклеїв букви «Z», «V», казав щоб «свої узнавали».
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_28 надав показання суду про те, що під час тимчасової окупації, ОСОБА_5 відразу став співпрацювати з ворогом, катавська із військовими рф на машинах. Забрав разом із окупантами у ОСОБА_9 , машину для потреб російської армії. А потім їздив на ній по селу, також возив на ній військових рф. Про те, що вона проукраїнська налаштована людина ОСОБА_5 розповів рашистам, після чого його люди у військовій формі вивозили на тракторну бригаду в с. Підвисоке, питали, пересмикували затвори. Також ОСОБА_5 їздив по селу, дивися де є пусті хати, балончиком писав «люди» і розселяв у них російських військових.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 надав показання суду про те, що під час тимчасової окупації, до нього підійшов ОСОБА_5 і сказав, щоб віддав ключі від бабусиної хати, бо треба поселити військових рф. Казав, щоб віддав ключі добровільно, щоб не побили вікна, двері. Потім приїхали російські військові і взяли у нього ключи від будинку.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_30 надав показання суду про те, що він приймав участь у АТО. Під час тимчасової окупації с. Гороховатка Ізюмського району Харківської області ОСОБА_5 співпрацював із військовими рф. Коли він із місцевим електриком намагався полагодити дроти до нього підійшов ОСОБА_5 і сказав, щоб він спалив посвідчення учасника АТО. Зі слів мешканців села знає, що ОСОБА_5 радо зустрічав військових рф коли вони зайшли в село, показував в селі де розташовані вільні хати для заселення військових. Також йому відомо, що ОСОБА_5 разом із військовими рф забрали у мешканця села автомобіль, бачив як до ОСОБА_8 на машинах приїжджали військові рф. Потім ОСОБА_5 на цьому автомобілі їздив по селу, на ньому намалював літеру «Z», але самі ж військові рф казали, що ОСОБА_5 ще «не заслужив». Бачив, як ОСОБА_5 їздив разом із військовими рф на їх машинах по селу.
Також у судовому засіданні дослідженні інші докази, а саме: протокол огляду місця події від 20.10.2022 року та фото таблицею до нього, згідно яких зафіксовано, житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ., власником (користувачем) є ОСОБА_31 /т. 2 а. с. 174-180/; довідку старости Гороховатського старостинського округу ОСОБА_32 від 14.08.2025 року за №245, згідно якої стверджується, що на територію Гороховатського старостинського округу 26.02.2022 р. зайшли окупаційні війська рф, частково окупувавши населений пункт, а з 11.04.2022 повністю було окуповано Гороховатський старостинський округ і до 09.09.2022 року Гороховатський старостат був під окупацією /т. 3 а.с. 208/; довідку старости Гороховатського старостинського округу ОСОБА_32 від 14.08.2025 року за №244, згідно якої стверджується, що на території Гороховатського старостинського округу, в зв'язку з вторгненням окупаційних військ рф 26.02.2022 року, на території громади не стало мобільного зв'язку та інтернету 08.03.2022 року /т. 3 а.с. 213/.
Аналізуючи показання свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_24 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , які були допитані під час судового розгляду, суд розцінює їх як правдиві, оскільки вони стабільні, послідовні, узгоджуються між собою та узгоджуються з показами обвинуваченого ОСОБА_5 , в частині викладу фактичних обставин інкримінованого злочину, перед допитом свідки попереджались про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве показання та відповідно приводилися судом до присяги.
Отже, дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши зазначені докази, оцінивши їх в аспекті ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з'ясувавши передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, суд вважає, що ці докази в їх сукупності та взаємозв'язку доводять факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України - пособництво державі агресору, тобто умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом: підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів чи інших активів збройним формуванням держави-агресора.
Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_4 щодо перекваліфікації дій ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 111-2 КК України на ч. 4 ст. 111-1 КК України, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 1, 2, 17 ч. 1 ст. 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно зі ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Кримінальне провадження № 12022221070000675 відносно ОСОБА_5 розпочато 26.09.2022 за ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Кримінальна відповідальність за пособництво державі-агресору впроваджена Законом України № 2198-IX від 14 квітня 2022 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки».
При тому, положення ст. 5 КК України передбачають, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну відповідальність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання, або відбули покарання, але мають судимість.
Пособництво державі-агресору як явище підриває національну безпеку України та становить безпосередню загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційного ладу та іншим національним інтересам України, тому повинен нести за собою відповідальність, встановлену законом.
Як пособництво державі-агресору слід розглядати широкий комплекс взаємопов'язаних дій щодо добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів. Ключовим, що відрізняє їх від колабораціонізму, є факт акумуляції чужих матеріальних ресурсів, оскільки такі дії фактично є активною допомогою ворогу в частині підшукування, збирання, зберігання, передавання, перевезення тощо зібраних матеріальних ресурсів.
Злочини проти основ національної безпеки України вчиняються з прямим умислом. Водночас обов'язковими ознаками суб'єктивної сторони, попри те, що вони не зазначені в змісті тієї чи іншої статті, є спеціальний мотив - антидержавницький мотив, вчинити діяння на шкоду інтересам України та мета - заподіяти шкоду національній безпеці України.
Так, Верховний Суд у постанові від 07.02.2024 у справі № 202/4850/23 зазначив, що кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, під час дії воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовжений на даний час, що є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого.
Застосований законодавцем підхід до удосконалення кримінальної відповідальності за співпрацю з ворогом передбачив доповнення КК України конкретизованими формами існуючого складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.111 КК України, тобто: пособництво державі агресору, умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом: підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів чи інших активів збройним формуванням держави-агресора.
За таких обставин, з урахуванням положень ст.337 КПК України щодо визначення меж судового розгляду, беручи до уваги встановлення кримінальної відповідальності за умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом: підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів чи інших активів збройним формуванням держави-агресора за спеціальною по відношенню до ч. 4 статті 111-1 КК України є ч. 1 статтею 111-2 КК України, проаналізувавши дії обвинуваченого ОСОБА_5 на предмет наявності у них ознак кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що ОСОБА_5 вчинив умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом: підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів чи інших активів збройним формуванням держави-агресора, що містить самостійний склад кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст.111-2 КК України.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 неможливо визнати винним за ч. 1 ст. 111-2 КК України, так як кодекс був доповнений даною частини статті лише 23 квітня 2022 року, є неспроможними, так як інкриміновані та доведені в передбаченому законом порядку ОСОБА_5 протиправні дії були вчинені ним як до 23.04.2022 року так і після набрання Законом законної сили, яким до Кримінального Кодексу України внесено положення ст. 111-2 КК України, про що заначили допитані свідки у судовому засіданні.
Враховуючи, що протиправні дії ОСОБА_5 вчиняв протягом тривалого часу до моменту де окупації села Гороховатка, тобто вони не носили разового характеру, а тому суд вважає, доводи сторони захисту в цій частині безпідставними.
Таким чином, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 111-2 КК України - як пособництво державі агресору, тобто умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом: підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів чи інших активів збройним формуванням держави-агресора.
Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до п. 11 ч. 1 ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не одноразово судимий, останній раз вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 24.11.2020 за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, на утримання має малолітніх дітей, за місцем мешкання характеризується негативно.
При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, відповідно до вимог ст. ст. 65 - 67 КК України, враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, наявність обставини, що обтяжує покарання, особу обвинуваченого, обставини вчинення кримінального правопорушення.
Суд вважає необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, що відповідатиме вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті кримінального закону у виді позбавлення волі, у запропонованому стороною обвинувачення розмірі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, та з конфіскацією всього належного йому майна та на підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуте покарання за вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 24.11.2020 року.
Крім того, з урахуванням того, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, об'єктом якого є основи національної безпеки України і, на думку суду, останній своїми діями фактично допомагав державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом: підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів чи інших активів збройним формуванням держави-агресора і фактично вчинила злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави.
Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_5 , додаткового покарання яке є обов'язковим у санкції статті, у виді позбавлення права обіймати певні посади, а саме посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, правоохоронних органах України.
При прийнятті рішення суд також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.
З вказаних правових висновків вбачається, що не є перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що обвинувачений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) він вчинив кримінальне правопорушення.
У даному випадку буде справедливим та співмірним покарання особі, яка визнана винуватою у здійсненні колабораційної діяльності, яке унеможливить певний період часу у майбутньому бути представником державної влади в Україні.
Водночас, санкцією ч. 1 ст.111-2 КК України передбачено таке додаткове покарання як конфіскація майна.
Відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, тому суд вважає за необхідне призначити йому покарання з конфіскацією майна, яке належить йому на праві приватної власності.
Враховуючи обставини, визначені ст. 178 КПК України, та взявши до уваги ризики, передбачені пунктами 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також з метою забезпечення виконання остаточного судового рішення, суд вважає необхідним до набрання цим вироком законної сили, залишити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто: з 14:45 год. 26 жовтня 2022 року /т. 1 а. с. 225-229/.
У строк відбування покарання, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 строк попереднього ув'язнення з: 14:45 год. 26 жовтня 2022 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку 1 /один/ день попереднього ув'язнення за 1 /один/ день позбавлення волі.
Цивільний позов не заявлявся. Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст. ст. 373 - 374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 12 /дванадцять років/ з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування України строком на 15 /п'ятнадцять/ років, з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.
На підставі ч.1, 2 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за новим вироком суду частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 24.11.2020 року та призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 13 /тринадцять/ років.
Залишити в силі відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто: з 14:45 год. 26 жовтня 2022 року.
У строк відбування покарання, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 строк попереднього ув'язнення з: 14:45 год. 26 жовтня 2022 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку 1 /один/ день попереднього ув'язнення за 1 /один/ день позбавлення волі.
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Полтавської області через Котелевський районний суд Полтавської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Роз'яснити, обвинуваченому, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Повний текст вироку складений 24 жовтня 2025 року, який слід вручити негайно обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1