КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №554/8756/25
Провадження № 2/552/3137/25
24.10.2025 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді Кузіної Ж.В.
секретаря судового засідання Цимбалюк І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Основ'янський-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню посилаючись на те, що 25.01.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис № 223 про стягнення заборгованості у розмірі 119 697 грн. 75 коп. Виконавчий напис пред'явлено до примусового виконання. Приватним нотаріусом не було дотримано вимоги вчинення виконавчого напису, оскільки не встановлена безспірність заборгованості. Просив визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути безпідставно стягнуті кошти всумі 5201,40 грн.
06 жовтня 2025 року позивачем надано до суду заяву про збільшення позовних вимог в частиня стягнення коштів з рахунку позивача в сумі 13 055,40 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 16.09.2025 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 24.09.2025 року забезпечено позов шляхом зупинення стягнення.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 24.09.2025 року витребувано докази по справі.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 24.10.2025 року відмовлено у задоволені клопотання про поновлення строку позовної давності.
Від представника відповідача відзив на позовну заяву, будь-які клопотання не надходили.
Треті особи пояснення суду не направили.
Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.
Судом установлено, що між позивачем та АТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір № HAXRRX13020353 від 07.08.2007 року, згідно якого позивач отримав кредит у розмірі 5375 грн. 22 коп.
25.01.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис № 223 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 який є боржником за вищевказаним кредитним договором.
Стягнення заборгованості проведено за період з 07.08.2007 року по 03.11.2016 року. Сума заборгованості складає 116 697 грн. 75 коп. з яких: 5 375 грн. 22 коп. залишок заборгованості за кредитом; 65 372 грн. 96 коп. залишок заборгованості за відсотками; 2 193 грн. 17 коп. комісія; 38 199 грн. 36 коп.; 5 557 грн. 04 коп. штраф., а також витрати нотаріуса за вчинення виконавчого напису на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» у розмірі 3 000 грн.
Загальна заборгованість складає 119 697 грн. 75 коп.
Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" (далі - Закон), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 88 цього Закону, нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Виконавчий напис пред'явлено до примусового виконання Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується постановою від 22.10.2024 року про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню ВП № 54587976.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, з врахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та беручи до уваги саме обов'язок сторін довести ті обставини на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд розглядає справу за наявними у ній доказами.
Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Правова позиція Верховного Суду України справі за № 6-887цс17: З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Однак суд враховує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. (справа № 826/20084/14), яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22.02.2017 колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.
Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
На виконання ухвали суду від 24.09.2025 року про витребування доказів приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. повідомлено, що згідно акту ві 05.01.2022 року № 9 схваленого протоколом засідання ЕК Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 22.11.2022 року № 11 про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду, копії виконавчих написів та документів, на підставі яких вони вчинені за 2017 рік знищено.
Тобто з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, також не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення про наявність такої заборгованості.
Також, матеріали справи не містять відомостей про те, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису з'ясовані всі обставини розміру та періоду за який утворилась заборгованість, не встановлено чи отримував нотаріус від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, тобто нотаріусу не було надано документу який підтверджує розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором.
Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Зазначені обставини є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства та він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, судом установлено, що на виконання виконавчого напису нотаріуса № 223, виданого 25.01.2017 з ОСОБА_1 стягнуто 13 055 грн. 40 коп., що підтверджується квитанціями.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
У даному випадку правовою підставою набуття відповідачем грошових коштів у вказаній сумі став виконавчий напис нотаріуса. Разом із тим, виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, а тому правова підстава для отримання відповідачем грошових коштів від ОСОБА_1 відпала, і вказані кошти у сумі 13 055 грн. 40 коп. підлягають поверненню позивачу.
Що стосується витрат на правничу допомогу, то суд виходить з наступного.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 4 000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір у сумі 1816 грн. 80 коп.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Основ'янський-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 223 вчинений 25.01.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, якою стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № HAXRRX13020353 від 07.08.2007 року в сумі 119 697 грн. 75 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 13 055 грн. 40 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816 грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» (місце знаходження: м.Київ вул.Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570).
Третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна (місце знаходження: м.Дніпро, вул. Центральна, буд. 6/9).
Третя особа: Основ'янський-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місце знаходження: м. Харків, Майдан Захисників України, буд. 7/8, код 41430683).
Головуючий Ж.В.Кузіна