3-зв/381/3/25
362/2237/25
24 жовтня 2025 року місто Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Чернишової Є.Ю.,
за участі:
секретаря судових засідань - Корченко О.Я.,
прокурора - Рудика Р.Ю.,
розглянув заяву про самовідвід судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Питель-Тьолушкіної В.Л. в адміністративній справі № 362/2237/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ,-
23.10.2025 суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Питель-Тьолушкіна В.Л. подала заяву про самовідвід у адміністративній справі № 362/2237/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Самовідвід обґрунтовує тим, що 14.10.2025 через електронну пошту Фастівського міськрайонного суду Київської області суддею Питель-Тьолушкіною В.Л. отримано повідомлення дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 про проведення попередньої перевірки дисциплінарної скарги від 14.10.2025 вх. № 416/0/13-25, поданої в.о. Голови НАЗК М.Корнелюком щодо судді у зв'язку із «безпідставним затягуванням або невжиттям суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень», а також посилається на те, що постанова суду від 16.09.2025 із сформованими вимогами у справі № 362/2237/25 є неправомірною та суперечить нормам КУпАП, з метою недопущення будь-яких сумнівів щодо неупередженості та безсторонності, суддя Питель-Тьолушкіна В.Л. вважає за необхідне заявити самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення № 362/2237/25.
Прокурор відніс вирішення питання про самовідвід судді на розсуд суду.
В судове засідання суддя Питель - Тьолушкіна В.Л. не з'явилась, через канцелярію суду подала письмові пояснення з приводу заяви про самовідвід, в яких зазначила, що з метою уникнення у сторін будь-яких сумнівів у її об'єктивності та неупередженності при подальшому розгляді справи про адміністративне правопорушення через надходження до Вищої ради правосуддя дисциплінарної скарги в.о. Голови НАЗК М. Корнелюка щодо мене у зв'язку із розглядом справи 362/2237/25, в судовому засіданні 23.10. 2025 року у справі 362/2237/25 (номер провадження 3/381/1535/25) нею було заявлено самовідвід. Водночас вважає за необхідне додаткового повідомити, що в рамках справи 362/2237/25 захисником Крохмальовою Я.Є. в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про постановлення суддею окремої ухвали, якою вони просять повідомити Державне бюро розслідувань про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України, у діянні заступника Голови Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_3 , тобто щодо особи, яка звернулась із дисциплінарною скаргою щодо неї до Вищої ради правосуддя та якою складено протокол про адаіністративне правопорушення за ч.1 ст. 172-7 КУпАП щодо ОСОБА_1 (заява захисника, сформована в «Електронному суді» та міститься в матеріалах справи 362/2237/25). Вважає, що прийняття суддею в рамках справи 362/2237/25 процесуального рішення щодо вказаної заяви захисника Крохмальової Я.Є., та інших судових рішень за будь- якої природи поставить під сумнів у сторін її неупередженість та об'єктивність під час розгляду справи, зважаючи на наявність поданої в.о. Голови НАЗК М.Корнелюком дисциплінарної скарги щодо неї.
Інші сторони в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду заяви про самовідвід повідомлялися у встановленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомили, відповідно до ст. 81 КПК України, їх неприбуття в судове засідання не перешкоджає розгляду питання про самовідвід.
Дослідивши заяву про самовідвід, повно та всебічно з'ясувавши обставини, що мають значення для правильного вирішення цього питання, суд дійшов наступного висновку.
Так, суд зазначає, що у відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 246 КУпАП регламентовано, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, зокрема, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів безстороннім і справедливим судом.
Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норм, які передбачають можливість заявити відвід судді від розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 53 рішення у справі "Гурепка проти України").
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 16.02.2021 у справі № 263/10894/20, суд вказав, що відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суди в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону.
Крім того, Рада суддів України пунктом 4 рішення №34 від 08 червня 2017 року роз'яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією. Аналогія закону це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає в застосуванні до нього іншої норми закону, яка регламентує подібні відносини.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, зокрема наявність прогалин в національному законодавстві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і врегулювання права на відвід та порядку розгляду заяви про відвід по справам про адміністративні правопорушення, суд приходить до висновку про можливість застосування аналогії закону у найближчій галузі права, в даному випадку кримінальному процесуальному законі.
Згідно ст.75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до ч.1, 2 ст.80 КПК України за наявності підстав передбачених статтями 75-79 цього Кодексу слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий суд знайшли відображення у ст. 21 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до ст. 75 КПК України, законом передбачено вичерпний перелік обставин, які виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Так статтею 75 КПК України, визначено, щослідчий суддя, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим.
Особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести обставини, які викликають в неї сумнів в неупередженості судді, який розглядає справу по суті. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Аналогічні обставини суд перевіряє і під час розгляду заяви про самовідвід судді.
Згідно заяви про самовідвід, встановлено, що в.о. Голови НАЗК М.Корнелюк звернувся до Вищої ради правосуддя зі скаргою відносно судді Питель- ОСОБА_4 . Разом із тим, відповідно до Реєстру автоматизованого розподілу матеріалів Вищої ради правосуддя, що є у вільному доступі, подано скаргу на суддю Фастівського міськрайонного суду Київської області Питель-Тьолушкіну В.Л., (єдиний унікальний номер справи № 416/0/13-25). Рішення по даній скарзі не прийнято.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
Таким чином, об'єктивність розгляду справи, а отже вирішення її на основі суворого додержання законності забезпечується її розглядом суддею, щодо якого відсутні сумніви, в тому числі у стороннього спостерігача, в його неупередженості та безсторонності.
Відповідно до пункту 67 рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко та Мартиненко проти України» особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Згідно п. 81 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 «Салов проти України» (заява № 65518/01) «неупередженість» у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію, тобто чи були в судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
ЄСПЛ у своїх рішеннях констатує, що «… сумнів є легітимним, навіть якщо він не призводить до суттєвих наслідків; сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що в розумної людини, на її погляд, виникають побоювання стосовно упередженості суду, що грунтується на певних обставинах» (рішення ЄСПЛ від 26.09.2019 у справі «Іліє проти Румунії», заява № 26220/10), тому суд може бути справедливим, але породжувати легітимні сумніви щодо своєї безсторонності.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Пункт 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, зобов'язує суддю заявити самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Разом із тим, суд зазначає, що рішенням Ради суддів України № 13 від 01.03.2019 року, вказаний підхід було змінено. Рада суддів України пояснила, що «подання учасником судового провадження скарги на дії судді до ВРП до закінчення судового розгляду справи може свідчити про вплив на суд, у разі, коли це здійснюється як тиск на суддю з метою, зокрема, перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення, тощо, що може мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 Кримінального кодексу України».
Окрім того, рішенням Ради суддів України від 08.06.2017 року № 34, встановлено, що наявність скарги щодо судді у провадженні ВРП не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи.
Вища рада правосуддя в своїх рішеннях систематично наголошує на тому, що будь-яка скарга на дії суддів не може розцінюватися як втручання або тиск на суддю, оскільки таке звернення є невід'ємним конституційним правом. Чинним законодавством не передбачено жодних обмежень права будь-якої особи на звернення до ВРП зі скаргою стосовно дисциплінарного проступку судді, в тому числі, і обмежень щодо звернення учасника судового провадження з дисциплінарною скаргою до закінчення судового розгляду справи.
Крім цього, як зазначено у пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Craxi v. Italy» від 7 грудня 2000 року, професійні судді мають досвід та підготовку, що дозволяє їм не піддаватись впливу якихось зовнішніх чинників, коли йдеться про судовий розгляд.
У своїх останніх рішеннях ВРП систематично наголошує на тому, що будь-яка скарга на дії суддів не може розцінюватися як втручання або тиск на суддю, оскільки таке звернення є невід'ємним конституційним правом. Чинним законодавством не передбачено жодних обмежень права будь-якої особи на звернення до ВРП зі скаргою стосовно судді, в тому числі, і обмежень щодо звернення учасника судового провадження з дисциплінарною скаргою.
Здійснення правосуддя у будь-якому суді було б нескладно заблокувати, якби упередженість суддів презюмувалась щоразу, а судді підлягали б автоматичному самовідводу лише через те, що у минулому будь які особи критикували б суддю, подавали дисциплінарні скарги до компетентного органу.
Таким чином, за змістом наведених норм заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у випадку неможливості ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі, тобто, ключовим моментом самовідводу є упередженість судді при розгляді справи, що ним розглядається. Проте, суддею у заяві та письмових поясненнях таких обставин не наведено.
За наведених обставин, у задоволенні заяви про самовідвід слід відмовити, оскільки подання учасником справи скарги на дії судді до Вищої ради правосуддя не створює конфлікту інтересів, а тому вказані суддею обставини не можуть бути підставою для самовідводу судді.
На підставі наведеного та керуючись ст. 7 КУпАП, ст. ст.75,76,80,81 КПК України, суд,-
В задоволенні заяви про самовідвід судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Питель-Тьолушкіної В.Л. від розгляду справи про адміністративне правопорушення № 362/2237/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Є.Ю. Чернишова