Справа № 373/1208/25
щодо застосування запобіжного заходу
23 жовтня 2025 року м. Переяслав
Слідчий суддя Переяславського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю:
секретарки судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчої ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
його захисника ОСОБА_6
розглянув клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луцьк, який мешкає по АДРЕСА_1 , в межах кримінального провадження № 42024112100000070 від 26.06.2024 з кваліфікацією за ч. 5 ст. 191 КК України.
Клопотання надійшло до суду 22.10.2025.
Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 підозрюється органом досудового розслідування у вчиненні розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану та в особливо великому розмірі.
Зокрема, ОСОБА_5 , як директор Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни, тобто службова особа, уклав договір №114/24 від 12.06.2024 з ТОВ «Апула Отпопостач» про закупівлю товарів за державні кошти на суму 12087309,87 грн.
Однак, згідно з висновком судової товарознавчої експертизи ринкова вартість продукції, придбаної за цим договором, є меншою на 2166987,84 грн.
Існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, із посиланням на рішення ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» обґрунтовано тим, що тяжкість можливого покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі до 12 років може спонукати його до спроби переховування від суду з метою ухилитися від передбаченої законом відповідальності.
Існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, обґрунтовано тим, що підозрюваному відомо місце роботи свідків, які безпосереднього на нього вказали, а тому він може здійснити спробу незаконного впливу на них для зміни ними показань.
Існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.
Судове засідання 22.10.2025 перервалося через технічні причини.
У судовому засіданні 23.10.2025 прокурор та слідча підтримали клопотання.
Захисник та підозрюваний заперечили щодо задоволення клопотання у повному обсязі, зважаючи на недоведеність обґрунтованості підозри, відсутність ризиків, про які зазначено у клопотанні та відсуніть обґрунтування неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів. Ними наголошено, що підозрюваний вже більше року як не обіймає посаду директора Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Оцінюючи наявність обґрунтованої підозри, суд бере до уваги обставини, зазначені у доданих до клопотання доказах, які у сукупності вказують на наявність підстав вважати, що вчинені діяння, які мають ознаки кримінального правопорушення, що кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 5 ст. 191 КК України, та підозрюваний міг їх вчинити.
Обґрунтування наявності ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду визначено лише ступенем тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Будь-яких доказів того, що існує будь-яка імовірність такого переховування підозрюваного через можливе його покарання, прокурором не надано. Інших підстав наявності такого ризику у клопотанні не зазначено та не обґрунтовано.
Оцінюючи доводи сторін та докази, надані на їх підтвердження, наявні підстави для висновку, що прокурором не доведено існування цього ризику, оскільки зазначені обставини не впливають на ставлення підозрюваного до виконання визначеного в законі обов'язку з'являтися за викликами до слідчого, прокурора, суду та не свідчить про те, що вірогідність ухилення підозрюваного від органів досудового розслідування та суду має більший ніж звичайний ступінь, який би дозволяв дійти висновку, що ця вірогідність має ознаки ризику.
При цьому вбачається, що підозрюваний дотримується зазначених обов'язків як перед судом, так і перед слідчим.
Будь-яких доказів, які б з достатнім ступенем вірогідності свідчили б про те, що підозрюваний має намір впливати на свідків суду не надано. При цьому, як вбачається з досліджених документів, у справі наразі фігурує лише один свідок, якого було допитано вже тричі із попередженням про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. Також, стороною обвинувачення з власної ініціативи відкрито процесуальні документи, де містяться установчі дані свідка. Будь-яких обставин можливого незаконного впливу на свідка у клопотанні не наведено.
Безпідставним та необґрунтованим є твердження про наявність ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, з огляду на те, що підозрюваний вже не обіймає посаду директора Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни, а також не доведено наявність будь-яких підстав вважати, що підозрюваний має схильність до вчинення кримінальних правопорушень.
З наданих стороною захисту документів вбачається, що підозрюваний позитивно характеризується за місцем проживання, громадською організацією, за місцем роботи в медичному ВУЗі, має низку відзнак та заохочень.
Обставини, зазначені у клопотанні на підтвердження наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України зводяться лише до тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному, якщо його вину буде доведено.
Обґрунтування недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, зведено лише до твердження, що «є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_5 інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою».
Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що прокурором не доведено наявності обставин, визначених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України
Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК України суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті.
Відповідно до ч. 3 цієї статті слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Пунктом 1 ч. 7 ст. 42 КПК України передбачений обов'язок підозрюваного прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.
З огляду на те, ОСОБА_5 вже набув статусу підозрюваного, отже на нього розповсюджується цей обов'язок, він прибував до слідчого судді за кожною вимогою, а також немає доказів, що він не прибував за викликами слідчого чи прокурора, відсутні будь-які відомості щодо необхідності його прибуття до будь-якого органу державної влади, потреби в окремому зобов'язанні підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади не вбачається.
Зважаючи на вищенаведене, керуючись ст. 176-178, 183, 194, 202, 309 КПК України суд,-
1.У задоволенні клопотання відмовити.
2.Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1