Справа № 359/11116/25
359/11117/25
Провадження № 3/359/4454/2025
3/359/4455/2025
Бориспільський міськрайонний суд Київської області
14 жовтня 2025 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., розглянувши у судовому засіданні, у відсутність особи, яка притягується до відповідальності, два адміністративні матеріали, що надійшли від Бориспільського районного управління поліції в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, ч.1 ст.130 КУпАП,
по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 , -
В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходяться два адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за № 3/359/4454/2025 (справа № 359/11116/25) за ч. 1 ст.130 КУпАП та № 3/359/4455/2025 (справа № 359/11117/25) за ст. 124 КУпАП.
Згідно протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обидва адміністративні матеріали по відношенню до ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП автоматизовано розподілено на головуючого суддю Вознюка С.М.
Розгляд вищезазначених адміністративних матеріалів призначений на 14.10.2025 року.
08.09.2025 о 15 год. 37 хв., водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Kia Optima» д.н.з. НОМЕР_2 за адресою Київська область, Бориспільський район, с. Вороньків, перехрестя вул. Зарічна1 та вул. Паркова, не був уважний , не стежив за дорожньою обстановкою та виїхав на зустрічну смугу. В результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався в зустрічному напрямку. При ДТП травмовані особи відсутні та заподіяні матеріальні збитки, чим порушив п.п. 10.1; 2.3б ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Окрім того, 08.09.2025 о 15 год. 37 хв., водій ОСОБА_1 за адресою Київська область, Бориспільський район, с. Вороньків, перехрестя вул. Зарічна1 та вул. Паркова, кервав автомобілем «Kia Optima» д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку проводився на місці із застосуванням алкотестеру «Drager Alcotest 6820» ARSC -0099, тест № 515, результат позитивний 2.68 проміле, під безперервний відеозапис нагрудної камери, чим порушив п. 2.9.а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушення, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.
Вказані матеріали складені у відношенні однієї особи та знаходяться у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд. У зв'язку з чим, на підставі вимог ст. 36 КУпАП дані матеріали підлягають об'єднанню в одне провадження.
На підставі викладеного, з метою недопущення порушення прав особи, що притягується до адміністративної відповідальності, вважаю за необхідне матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП об'єднати в одне провадження та присвоїти адміністративній справі єдиний унікальний номер - провадження №3/359/4454/2025 та справи № 359/11116/25.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним сином. Натомість надав письмові пояснення в яких просить не позбавляти його водійського посвідчення з метою виконання ним службових обов'язків та родинних обов'язків, а також з метою продовження його медичного лікування. Окрім того просить врахувати що під час ДТП він перебував під впливом сильного душевного хвилювання у зв'язку з трагічною смертю хрещеною матір'ю його сина. Просить приєднати до матеріалів справи підтверджуючі документи.
Суд, дослідивши письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознайомившись з матеріалами справи, приходить до висновку, що окрім визнання вини ОСОБА_1 підтверджується даними, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 № 447547 від 08.09.2025 року, серії ЕПР 1 № 447580 від 08.09.2025 року, , схемою з місця ДТП, диском з відеофіксацією з нагрудної камери працівника поліції, та іншими матеріалами справи.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку про порушення ОСОБА_1 зазначених в протоколах про адміністративні правопорушення вимог ПДР, а саме п.п. 2.9а; 10.1; 2.3б, що свідчить про скоєння ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до ч.4 ст. 34 КУпАП законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
Пом'якшуючими відповідальність обставинами відповідно до ст. 34 КУпАП вважаю повне визнання вини, щире розкаяння винного, вчинення правопорушення вперше.
Обтяжуючих відповідальність обставин відповідно до ст. 35 КУпАП не встановлено.
Також, встановлено, що раніше до відповідальності ОСОБА_1 не притягався.
При цьому, суддя бере до уваги, що дії ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським інтересам чи третім особам.
При прийнятті рішення суддя враховує указані ОСОБА_1 в його поясненнях обставини, що підтверджуються відповідними документами.
Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 працює на службових посадах у трьох юридичних особах, де є постійна необхідність виконання службових обов'язків шляхом управління службовим транспортним засобом. На утриманні має неповнолітнього сина який є інвалідом 3- ої групи та дружину, яка не працює.
Статтею 27 КУпАП передбачено, що штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Аналіз вказаних статей Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить про те, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Однак, при розгляді справ про адміністративні правопорушення відсутній визначений Законом механізм, який би дозволяв накладати стягнення за вчинені адміністративні правопорушення нижче визначеної санкцією відповідної статті Кодексу або замінювати стягнення на інше, а тому, при розгляді даної справи слід застосувати аналогію права.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998).
Згідно "критеріїв Енгеля", сформованих Європейським судом з прав людини у справі "Енгель та інші проти Нідерландів" (1976 рік), критеріями для визначення поняття "кримінальне обвинувачення" є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як "кримінального" дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч.2 ст.6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст.4 Протоколу 7 до Конвенції).
Так згідно ст.69 КК України за фактично аналогічних умов, а саме за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу (ч. 1 ст. 69 КК України).
Тобто, законодавець надав суду можливість призначати менше покарання навіть за вчинений злочин за наявності окремих обставин, а за вчинення адміністративного правопорушення такого механізму не перебачив.
Суд звертає увагу, що за відсутності норми, яка дозволяла б призначати стягнення менше ніж передбачено санкцією відповідної статті або замінити його на інше, неможливо у повній мірі реалізувати положення ст.ст. 23, 33 КУпАП.
Згідно приписів статей 1, 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Так, згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Чинна редакція ч. 1 ст.130 КУпАП встановлює безальтернативний штраф у розмірі 17 000 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. У зв'язку з цим Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» в розумінні норм Конвенції.
У рішенні від № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 року у справі про призначення судом більш м'якого покарання Конституційний Суд України визнав неконституційним положення ч.1 ст. 69 КК України в частині, яка унеможливлює призначення особам, які вчинили злочини невеликої тяжкості, більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності».
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що для досягнення визначеної в ст.23 КУпАП мети адміністративного стягнення (виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами) з урахуванням характеру вчинених правопорушень, ОСОБА_1 , наявних обставин, необхідним і достатнім буде накладення більш м'якого адміністративного стягнення, ніж передбачено ч.1 ст.130 КУпАП.
При цьому, слід звернути увагу на індивідуалізацію стягнення, яке не може бути для всіх осіб, які вчинили конкретне правопорушення, однаковим, без врахування особистих характеризуючи даних та відношення особи до скоєного.
З цього приводу, суд враховує суспільну небезпечність вчинених ОСОБА_1 діянь, які сталися в результаті вживання ним алкогольних напоїв та подальше керування транспортним засобом, із наслідками у вигляді пошкодження керованого ним транспортного засобу, що належить іншій особі. Проте, враховує, що ОСОБА_1 визнав свою вину в порушенні інкримінованих йому положень ПДР (керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння (п. 2.9. а.), спричинення дорожньо-транспортної пригоди (п.п. 10.1; 2.3б), щиро розкаявся у вчиненому, зазначив про недопущення повторення подібних дій. Також, суддя враховує, що позбавлення права керування транспортними засобами призведе до погіршення матеріального становища родини останнього. Сам факт притягнення особи до відповідальності, з урахуванням конкретних обставин даної справи, на думку суду є достатнім для забезпечення державних інтересів відносно невідворотності покарання за вчинене протиправне діяння. Поглиблення санкції, на думку суду, є непропорційним встановлених в ході розгляду даної справи обставинам особистого характеру особи, яка притягається до відповідальності.
Отже, в даному випадку суддя вважає за необхідне застосувати стягнення з урахуванням аналогії закону та застосувати положення ст. 69 КК України для призначення покарання, що є меншим ніж передбачено санкцією закону про адміністративну відповідальність.
Враховуючи характер скоєного, особу правопорушника, ступінь вини, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, матеріали справи, та те, що тяжких наслідків не настало, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 із застосуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП слід призначити стягнення із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп., що, на думку суду, є достатньою мірою відповідальності з метою виховання, а також, запобіганню вчинення нових правопорушень.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з ОСОБА_1 , на якого накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 23, 33, ст. 124, ч. 1 ст. 130 , ст.ст. 298, 299, 301, 303, 304, 307 КУпАП, суддя -
Об'єднати в одне провадження справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за № 3/359/4454/2025 (справа № 359/11116/25) за ч. 1 ст.130 КУпАП та № 3/359/4455/2025 (справа № 359/11117/25) за ст. 124 КУпАП.
Об'єднаним справам присвоїти номер провадження № 3/359/4454/2025 та номер справи №359/11116/25.
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 , - у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення на підставі ч.2 ст. 36 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., що слід стягнути на користь Держави України (Отримувач: ГУК у Київ. обл./м. Київ/21081300, Код отримувача(ЄДРПОУ) 37955989, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку МФО 899998, номер рахунку:UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів бюджету: 21081300) без позбавлення прав керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 , - на користь державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; МФО 899998, призначення платежу: судовий збір) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова суду набрала законної сили ___________________.
Суддя С.М. Вознюк