Справа № 357/11578/25
Провадження № 2/357/5112/25
( ЗАОЧНЕ )
24 жовтня 2025 року місто Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., за участю секретаря судового засідання - Бондар Ж.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на дитину,
24.07.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що з 10.10.2012 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від спільного проживання вони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач у справі, ухиляється від утримання сина і добровільно матеріальної допомоги не надає, хоча має таку можливість, адже є працездатною та здоровою людиною, а вона не має можливості забезпечити дитину усім необхідним, тому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на сина у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду і до повноліття дитини.
28.07.2025 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено перше судове засідання на 29.08.2025 - 11:30.
29.08.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення засідання на 19.09.2025 - 11:30, згідно п.1 ч.2 ст. 223 ЦПК України.
19.09.2025 справу було знято з розгляду, а судове засідання перенесено на 24.10.2025-10:00, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді у справі.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву, у якій просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяви з процесуальних питань до суду не подав.
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України за умов неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
24.10.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про заочний розгляд справи, згідно ч. 4 ст. 223, ст.280-281 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 10 жовтня 2012 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від спільного проживання вони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає разом із матір'ю та перебуває на її утриманні, що підтверджено копією паспорта позиваки, копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 від 10.10.2012, копію свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 10.07.2015, Витягами з реєстру Білоцерківської територіальної громади від 24.07.205 за № 2025/010087830 та № 2025/010086320.
Позивачка - ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не має можливості забезпечити сина усім необхідним для його повноцінного утримання, тому потребує матеріальної допомоги батька дитини.
Відповідач - ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено Витягом з Єдиного державного демографічного реєстру від 28.07.ж2025 за № 1608162, за віком здорова та працездатна особа, відзив на позов до суду не подав, отже не заперечує проти стягнення з нього аліментів на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При вирішення спору суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
В п.17 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного Кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлений для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Ч. 1 та ч. 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач відзив на позов з відповідними доказами у спростування доводів позивачки до суду не подав.
Суд, даючи оцінку встановленим обставинам та доказам поданим позивачкою у їх сукупності, керуючись принципом регулювання сімейних відносин на засадах справедливості, добросовісності та розумності, діючи виключно в інтересах дитини, дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 24.07.2025 і до повноліття дитини, оскільки визначений спосіб стягнення аліментів відповідає положенням законодавства та інтересам дитини, його рівню життя та розвитку.
Згідно з ч.4 ст.273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
На підставі ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду вказаного позову, суд дійшов висновку, про стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 182-183 СК України, ст. 12, 76 - 81, 141, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 24.07.2025 і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивачка - ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Рішення складено 24.10.2025.
Суддя: О. В. Бондаренко