Справа № 357/6108/25
Провадження № 2/357/3434/25
( ЗАОЧНЕ )
24 жовтня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Ільницька І. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державний нотаріус першої Білоцерківської державної нотаріальної контори Гнатюк Алла Григорівна, про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину,-
29 квітня 2025 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 квітня 2025 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.
21 травня 2025 року на адресу суду від ЦМУ ДМС України надійшла інформація щодо місця реєстрації відповідача у справі.
Ухвалою суду від 22 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07 липня 2025 року.
20 червня 2025 року на адресу суду надійшла відповідь від Першої Білоцерківської державної нотаріальної контори про передачу спадкової справи до Київського обласного державного нотаріального архіву.
07 липня 2025 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування з Київського обласного державного нотаріального архіву спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 .
21 липня 2025 року на адресу суду з Київського обласного державного нотаріального архіву надійшла копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 .
30 липня 2025 року на адресу суду надійшло пояснення від Першої Білоцерківської державної нотаріальної контори, згідно з яким державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1\2 частку права на земельну частку (пай), що належала ОСОБА_4 спадкоємиці ОСОБА_2 , а на іншу 1\2 частку права на земельну частку (пай) свідоцтво про право на спадщину за законом не видавалося. 11 серпня 2021 року були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на 1\2 частку права на земельну часту (пай) спадкоємцям ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках кожному, згідно сертифіката серії КВ № 0061506 на право на земельну частку (пай) у землях колективної власності КСА «Білоцерківська», розміром 1,92 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав. Стосовно земельної ділянки згідно державного акта серії ЯА № 573937 на право власності на земельну ділянку площею 1,4501 га, що розташована на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та належала померлому ОСОБА_4 , звернень від спадкоємців за законом та за правом представлення не надходило.
Через неявку відповідача в підготовче засідання, призначене судом на 07 липня 2025 року, останнє судом відкладено на 04 серпня 2025 року.
В підготовче засідання, призначене судом на 04 серпня 2025 року, сторони повторно не з'явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом своєчасно.
Ухвалою суду від 04 серпня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 вересня 2025 року.
Через неявку сторін в судове засідання, призначене на 25 вересня 2025 року, останнє судом відкладено та повторно призначено на 24 жовтня 2025 року.
В судове засідання 24 жовтня 2025 року учасники справи не з'явилися, про день, часта місце судового розгляду повідомлені судом своєчасно.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України - суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких умов суд, відповідно до вимог статті 281 ЦПК України постановляє ухвалу про заочний розгляд справи.
Згідно з вимогами частини другої статті 247 ЦПК України - фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина.
27 грудня 1996 року Білоцерківською районною державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_4 видано сертифікат № 0061506 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСА «Білоцерківська», розміром 1,92 в умовних кадастрових гектарах.
04 грудня 2020 року державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Приймак А.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцю ОСОБА_4 , 1938 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його доньці ОСОБА_2 на 1\2 частку права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСА «Білоцерківська» Шкарівської сільської ради Білоцерківської сільської ради Київської області, розміром 1,92 в умовних кадастрових гектарах.
11 серпня 2021 року на адресу Першої Білоцерківської державної нотаріальної контори надійшла заява від спадкоємців ОСОБА_3 - синів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і дружини ОСОБА_6 про прийняття спадщини у вигляді 1\2 частки права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСА «Білоцерківська» Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, розміром 1,92 в умовних кадастрових гектарах, що належала ОСОБА_4 , який помре ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого був його син ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав.
11 серпня 2021 року державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Приймак А.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцям ОСОБА_3 , 1963 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 його сину ОСОБА_1 , сину ОСОБА_5 та дружині ОСОБА_6 на 1\2 частки права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСА «Білоцерківська» Шкарівської сільської ради Білоцерківської сільської ради Київської області, розміром 1,92 в умовних кадастрових гектарах, і яка належала померлому на підставі сертифіката на право земельної частки (пай) серія КВ № 0061506, що належало батьку ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого був син ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав. Свідоцтво про право на спадщину на 1\6 частку вказаного майна видано ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
18 жовтня 2005 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 573937, згідно якого останній є власником земельної ділянки, площею 1,4501 га, з кадастровим номером 3220489500:01:023:009, розташованої на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
Стосовно земельної ділянки згідно державного акта серії ЯА № 573937 на право власності на земельну ділянку площею 1,4501 га, що розташована на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та належала померлому ОСОБА_4 , звернень від спадкоємців за законом та за правом представлення до Першої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області, не надходило.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57, ), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 89)).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).
Відповідно до положень частин першої, другої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
У статті 1300 ЦК України встановлено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
Підстави внесення змін до свідоцтва не пов'язані з протиправною поведінкою (це можуть бути, зокрема, обставини які існували, але не були відомі усім учасникам спадкових відносин або ж виникли тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину). Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як згідно з рішенням суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, натомість визнання свідоцтва недійсним допускається тільки за підставі рішення суду.
У ЦК України не визначено підстав внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. До них, зокрема, можливо віднести: прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України); прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, однак якому судом визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину (частини третя та четверта статті 1268 ЦК України), але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, зокрема змінився розмір обов'язкової частки у спадщині (стаття 1241 ЦК України); зменшення розміру частки спадкоємця у спадщині за рішенням суду (наприклад, частина перша статті 1241 ЦК України).
Виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не визнання його недійсним.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15 (провадження № 61-18376св18).
При вирішенні спору про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину суд визначає частки кожного із спадкоємців. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину (частина третя статті 1300 ЦК України).
Судом встановлено, що державним нотаріусом Першої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області видано позивачу свідоцтво про право власності на 1\6 частку права на земельну частку (пай) згідно сертифіката серії КВ № 0061506 на право на земельну частку (пай) у землях колективної власності КСА «Білоцерківська», розміром 1,92 умовних кадастрових гектарів, що належала ОСОБА_4 .
Позивач просить суд внести зміни до свідоцтва про право на спадщину щодо земельної частки (паю), із земель колективної власності від 11 серпня 2011 року, зазначаючи те, що вказана земельна ділянка перебуває у приватній власності ОСОБА_3 . В обґрунтування позову позивач зазначає про описку, допущену нотаріусом в частині визначення форми власності.
Натомість судом встановлено, що державним нотаріусом не було допущено описку в частині визначення форми власності на земельну ділянку і підстав її набуття, так як позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на частку у праві на земельну частку (пай), яка знаходиться в землях колективної власності, площею 1,92 в умовних кадастрових гектарах. Саме вказану заяву нотаріусом і було задоволено.
Доказів того, що позивач звертався до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право спадщини на земельну ділянку, площею 1,4501 га і нотаріусом було винесено постанову про відмову у видачі такого свідоцтва, матеріали справи не містять.
Матеріали справи не містять також доказів того, що земельна ділянка, яка належала на праві колективної власності КСА «Білоцерківська», площею 1,92 в умовних кадастрових одиницях є однією і тією ж саме земельною ділянкою, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_4 , площею 1,4501 га.
Також суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а саме: прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України); прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, однак якому судом визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину (частини третя та четверта статті 1268 ЦК України), але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, зокрема змінився розмір обов'язкової частки у спадщині (стаття 1241 ЦК України); зменшення розміру частки спадкоємця у спадщині за рішенням суду (наприклад, частина перша статті 1241 ЦК України).
Крім цього, матеріали справи не містять доказів відсутності згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, що згідно ст. 1300 ЦК України, є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину нотаріусом. Судом встановлено, що позивач спільно з іншими спадкоємцями, а саме своєю матір'ю ОСОБА_6 та рідним братом ОСОБА_5 11 серпня 2021 року зверталися до Першої Білоцерківської міської державної нотарілаьної контори Київської області з однією спільною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, яка державним нотаріусом була задвоолена та цього ж дня останньою було видано свідоцтва про право на спадщину за законом.
Правова позиція Верховного суду щодо вирішення спору про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину висловлена у Постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц.
Статтею 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Відповідно до пункту 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Згідно із пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).
Згідно з усталеною судовою практикою свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 554/3192/16-ц; від 30 березня 2020 року у справі № 755/7103/18; від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17; від 08 листопада 2023 року у справі № 742/20226/20.
Тому суд вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту свої порушених прав, так як замість внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, позивач мав би звернутися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за законом за правом представлення, на земельну ділянку, площею 1,4501 га, яка належала на праві приватної власності його діду ОСОБА_4 і лише при відмові нотаріуса у видачі такого свідоцтва, звернутися за захистом свої прав до суду в порядку позовного провадження.
За таких обставин суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог позивачем, що в свою чергу, є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд покладає на позивача.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 258-259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державний нотаріус першої Білоцерківської державної нотаріальної контори Гнатюк Алла Григорівна, про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину - відмовити.
Судові витрати у справі, пов'язані зі сплатою судового збору, покласти на позивача.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП: матеріали справи не містять.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору:
Державний нотаріус Першої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області Приймак Алла Григорівна, місце роботи: 09117, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Банкова, будинок 5.
Суддя М. М. Бебешко