Справа № 286/2675/25
24 жовтня 2025 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Кулініча Я. В. ,
з секретарем Грищенко Н.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Овруч цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», в інтересах якого діє представник Романів Антон Анатолійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
24.07.2025 представник Романів А.А. в інтересах позивача АТ «ТАСКОМБАНК», що знаходиться в м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30, через систему «Електронний суд», звернувся із позовом до ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь АТ «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість у розмірі 108556,48 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.. Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.07.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4975905432, за умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 63778,00 грн., строком до 09.08.2024.
01.09.2021 права вимоги за кредитним договором відступлені АТ «Таскомбанк» на підставі договору про відступлення права вимоги № 01/09/2. Відповідно до умов вказаного договору та витягу з реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги №01/09/2021 року, позивач є новим кредитором боржника за кредитним договором №4975905432 від 28.07.2022, з усіма наступними додатками та змінами. Разом з тим, умови вищевказаного кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті. Станом на 23.06.2025 заборгованість позичальника за кредитним договором №4975905432 від 28.07.2022 становить 108556,48 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в сумі 49250,37 грн.; заборгованості по відсоткам в сумі 10197,05 грн.; заборгованості по щомісячним процентам в сумі 49109, 06 грн..
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк не надала, ухвала про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження направлялася за адресою місця реєстрації та проживання, однак конверт повернувся на адресу суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що 28.07.2022 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4975905432. Кредит надається в сумі 63778 грн. на строк 24 місяці, щомісячні проценти 3,50%; річні проценти 10,99%.
Крім того, відповідачкою було підписано паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №5905432, який підтверджує погодження сторонами умов кредитування, розміру процентної ставки, наслідки прострочення та невиконання зобов'язань.
Із реєстру прав вимоги до договору про відступлення прав вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року за 29.07.2022 слідує, що у ОСОБА_1 рахується заборгованість перед АТ «Таскомбанк» в сумі 63846,00 грн..
Із розрахунку по кредитному договору №4975905483 від 28.07.2022 укладеному з позичальником ОСОБА_1 слідує, що станом на 23.06.2025 рахується загальна заборгованість 108556, 48 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту 49250,37 грн., заборгованості по відсоткам 10197,05 грн., заборгованості за щомісячними процентами 49109,06 грн..
01 листопада 2024 року АТ «Таскомбанк» направило ОСОБА_1 повідомлення -вимогу про необхідність сплатити заборгованість за кредитним договором №4975905432 від 28.07.2022.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У ч.1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст.ст.1080,1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст.514ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Системний аналіз положень ст. 512,514 ЦК України свідчить, що відступлення права вимоги можливе лише у зобов'язанні, яке існує на момент укладення договору про відступлення права вимоги (у т.ч. договору факторингу).
Суд зазначає, що витяг з реєстру прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги №01/09/2021 від 01.09.21 за 29.07.2022, згідно якого ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» передало право вимоги АТ «Таскомбанк» відносно ОСОБА_1 укладений 29 липня 2022 року, а станом на 01 вересня 2021 року не було складено та підписано Реєстру прав вимоги передані (відступлені) права вимоги АТ «Таскомбанк», відповідно до якого б товариство отримало право вимоги відносно ОСОБА_1 ..
Сам же договір про відступлення права вимоги №01/09/2021 від 01.09.21 в матеріалах справи відсутній.
Відтак, витяг з реєстру прав вимоги від 29.07.2022 не є належним доказом, який підтверджує той факт, що до АТ «Таскомбанк» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4975905432.
Також, матеріали справи не містять і доказів на підтвердження оплати за договором факторингу.
Таким чином, оскільки позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором 4975905432, який був укладений 28.07.2022, від первісного кредитора - ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» до позивача по справі, тому відсутні підстави для стягнення заборгованості із відповідача на користь позивача.
Судові витрати не відшкодовуються, оскільки в задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 137, 141, 245, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, на підставі ст. ст. 612, 626 - 628, 1048 ЦК України, суд, -
Відмовити Акціонерному товариству «ТАСКОМБАНК» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Я. В. Кулініч