Справа № 286/2024/25
24 жовтня 2025 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Кулініча Я. В. ,
з секретарем Грищенко Н. А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Овруч цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», в інтересах якого діє представник Логош Тетяна Василівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
03.06.2025 представник Логош Т.В. в інтересах позивача ТОВ «Споживчий центр», що знаходиться в м. Київ по вул. Саксаганського, буд. 133-А, через систему «Електронний суд», звернулася із позовом до ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» (код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_1 ) заборгованість за Кредитним договором № 15.05.2024-100001226 від 15.05.2024 у розмірі 7675,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.. Мотивує тим, що 15.05.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №15.05.2024-100001226. Відповідачем електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на його рахунок кошти у розмірі 2500 грн., строком на 98 днів, з процентною ставкою -фіксованою незмінною у розмірі 1,5 % за один день користування кредитом. Комісія, пов'язана з наданням кредиту 10% від суми кредиту та дорівнює 250 грн.. Неустойка 25 грн., що нараховується за кожен день невиконання неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Відповідач умови договору належним чином не виконував, внаслідок чого станом на дату подачі позову має непогашену заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр» у розмірі 7675,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 2500 грн., за відсотками - 3675 грн., комісії - 250 грн., неустойка - 1250 грн..
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк не надав, ухвала про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження направлялася за адресою місця реєстрації, однак конверт повернувся на адресу суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 15.05.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №15.05.2024-100001226. Відповідачем електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на його рахунок кошти у розмірі 2500 грн., строком на 98 днів, з процентною ставкою - фіксованою незмінною у розмірі 1,5% за один день користування кредитом, комісія, пов'язана з наданням кредиту 10% від суми кредиту та дорівнює 250 грн., неустойка 25 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання, що підтверджується копією пропозиції про укладення кредитного договору (оферти); копією заявки на укладення кредитного договору від 15.05.2024; копією додатку до анкети Позичальника (а.с.12 -18).
Відповідно до копії квитанції про електронний переказ коштів LIQPAY від 15.05.2024 по договору №15.05.2024-1000001226 були перераховані 2500,00 грн. на картку VISA НОМЕР_2 (а.с.11).
Позичальник свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 7675 грн., яка складається із основного боргу - 2500 грн., процентів - 3675 грн., комісія - 250 грн., неустойка - 1250 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором 15.05.2024-100001226 від 15.05.2024. Проценти по кредиту нараховані за період з 15 травня 2024 року по 20 серпня 2024 року, тобто відповідно до умов договору (а.с. 10).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором.
Доводи позивача відповідачем не спростовано, право на подання відзиву не використано.
Враховуючи, що позивач свої зобов'язання за договором фінансового кредиту виконав, надавши відповідачу кредит, відповідач умови договору добровільно не виконує, суд вважає, що з нього слід стягнути 2500 грн. заборгованість за основним боргом та 3675 грн. заборгованості по процентах, що в загальній сумі становить 6175 грн..
Щодо стягнення неустойки суд зазначає, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 року від 24.02.2022 на території України запроваджено воєнний стан, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, який неодноразово продовжувався та востаннє продовжено Указом Президента України від 14 липня 2025 року №479/2025 строком на 90 діб.
Враховуючи, що пропозиція ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору №15.05.2024-100001226 була сфоромована 15.05.2024, то неустойка в сумі 1250 грн. підлягає списанню.
Вирішуючи вимоги про стягнення заборгованості по комісії, суд враховує наступне.
Так, у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
У постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 Верховний Суд визначив, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послугу, яку вчиняє банк з метою встановлення, зміни правовідносин, а саме: укладення кредитного договору, внесення змін до нього.
В даному випадку комісія в сумі 250 грн. нараховувалася за надання кредиту, а тому позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., який у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1948,82 грн..
Керуючись ст.ст. 3, 10, 141, 263, 265, 273, 274, 354, 355 ЦПК України та на підставі ст.ст. 526, 610-612, 626, 628, 1048,1054 ЦК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», що знаходиться в м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором №15.05.2024-100001226 від 15.05.2024 у розмірі 6175 грн. та сплачений судовий збір у сумі 1948,82 грн..
В іншій частині вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Я. В. Кулініч