Народицький районний суд Житомирської області
Справа № 284/560/25
24 жовтня 2025 року селище Народичі
Народицький районний суд Житомирської області в складі:
під головуванням судді Піщуліної І.С.,
з секретарем Ніконенко О.І.,
з участю
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулось з позовом до ОСОБА_2 та просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором у сумі 34582 гривні 50 копійок, у тому числі: 7950 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 26632 гривні 50 копійок - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом. Також просило стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір в сумі 2422 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 гривень.
Свої вимоги мотивує тим, що 19 березня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено договір кредитної лінії №266740851 (далі - Договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач, отримавши у кредит грошові кошти, зобов'язання за вказаним договором щодо їх своєчасного повернення належним чином не виконав, у результаті чого і виникла зазначена заборгованість у вищевказаному розмірі. Окрім цього, на підставі укладених з позивачем договорів факторингу первісний та наступні кредитори відступили належне їм право вимоги, а позивач набув всі права кредитора за зазначеним вище кредитним договором й має право вимоги до відповідача.
Ухвалою суду від 09 вересня 2025 року постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім того, цією ж ухвалою було витребувано письмові докази у акціонерного товариства «А-Банк».
07 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідача Скользнєва Валерія Владиславівна подала відзив на позовну заяву, в якому просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» є неналежним позивачем, відсутні належні докази переуступлення права вимоги за спірним кредитним договором, не доведено факту набуття позивачем права вимоги до відповідача, право вимоги за договорами факторингу не персоналізоване, а також відсутні докази оплати за договорами факторингу. Також просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 гривень.
10 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача Поляков Олексій Володимирович подав відповідь на відзив, у якому навів свої міркування та заперечення щодо відповіді на відзив на позовну заяву, та просив їх врахувати при розгляді справи по суті.
Сторони про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, представник позивача просив справу розглядати у його відсутності, відповідач про причину неявки не повідомив.
Представник відповідача Скользнєва Валерія Владиславівна в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та пояснила, що відповідач не заперечує факту отримання ним від товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» коштів за кредитним договором, втім заперечується факт передачі та набуття позивачем права вимоги за договорами факторингу.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 19 березня 2024 року відповідач в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» подав заявку на отримання кредиту, у якій зазначив свої персональні дані: прізвище, ім'я, по батькові, фінансовий номер телефону, електронну адресу, дату народження, РНОКПП, паспортні дані; адреси реєстрації та проживання; номер картки.
19 березня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем в електронній формі було укладено договір кредитної лінії №266740851.
Відповідно до пункту 2.1. Договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 7950 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - «Правила»).
Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 7950 гривень 19 березня 2024 року, що є датою надання кредиту (пункт 2.3. Договору).
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4323-34ХХ-ХХХХ-5486, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.
Згідно з пунктом 3.1. Договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшити суму кредиту в межах кредитного ліміту, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення договору строк дисконтного періоду користування складає 15 днів від дня отримання позичальником першого траншу.
Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що встановлений в пункті 3.2. Договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. При цьому сторони узгоджують, що кількість днів, на які продовжується дисконтний період дорівнює 30 днів.
Відповідно до пункту 8.1. Договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування Кредитом, інших витрат позичальника не передбачено.
Процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою, яка визначається на момент отримання кожного окремого траншу за цим договором, виходячи з максимально дозволеного розміру денної процентної ставки та розраховується відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування». У разі якщо позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду кредитування, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом визначаються шляхом множення базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування кредитом (пункт 8.2. Договору).
За правилами пунктів 8.5.1. та 8.5.2. Договору за період від дати видачі першого траншу до 03 квітня 2024 року включно розрахунок витрат за кредитом здійснюється за процентною ставкою 0,61 відсотків від суми кредиту за кожен день користування ним, що становить 222,65 відсотків річних. У разі якщо позичальник вчинить описані в пункті 3.2. Договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 03 квітня 2024 року розрахунок витрат за кредитом здійснюється за ставкою 2,43 відсотків в день від суми кредиту за кожен день користування ним, що становить 887,60 відсотків річних.
На підставі пункту 11.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного виконання, У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підписів сторін буде використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (пункт 14.2. Договору).
Зазначені обставини підтверджуються копіями заявки на отримання грошових коштів в кредит від 19 березня 2024 року (а.с. 32), договору кредитної лінії №266740851 від 19 березня 2024 року (а.с. 19-29), Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 54-57), паспорту споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору №266740851 від 19 березня 2024 року (а.с. 30-31).
З довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 46) вбачається, що позичальник 19 березня 2024 року підписав Договір №266740851 електронним підписом одноразовим ідентифікатором FESR-4987, відправленим на номер телефону НОМЕР_1 . Також електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідач підписав паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» .
З платіжного доручення від 19 березня 2024 року (а.с. 33), листа акціонерного товариства «Акцент-Банк» №20.1.0.0.0/7-20250919/0230 від 24 вересня 2025 року (а.с. 140), платіжної інструкції від 19 березня 2024 року (а.с. 141) та виписок про рух коштів на рахунку (а.с. 142-145) вбачається, що 19 березня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_2 на його картковий рахунок в акціонерному товаристві «Акцент-Банк» №4323347364415486, фінансовий номер НОМЕР_2 , кошти згідно Договору в сумі 7950 гривень.
28 листопада 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого перше відступило товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а останнє у свою чергу прийняло права вимоги до боржників, про що свідчать копії договору факторингу з додатками до нього(а.с. 58-63).
Згідно з пунктом 1.3. договору факторингу під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку (пункт 4.1. Договору), на підтвердження факту переходу права вимоги до ОСОБА_2 надано копію реєстру прав вимоги №263 від 07 травня 2024 року (а.с. 77-78).
28 листопад 2019 року, 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено додаткові угоди №19, №26, №27, №31, №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопад 2018 року (а.с. зворотній бік 63-70), відповідно до яких строк дії договору факторингу було продовжено до 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2023 року, 31 грудня 2024 року.
19 грудня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №19/1224-01, відповідно до умов якого до товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача, що підтверджується копією договору факторингу (а.с. 71-75).
Згідно з пунктом 1.3. цього договору під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами Реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку (пункт 4.1. Договору), на підтвердження на підтвердження факту переходу права вимоги до ОСОБА_2 надано копію реєстру прав вимоги №2 від 19 грудня 2024 року (а.с.89-90).
08 липня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» було укладено договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, про що свідчать копії договору факторингу з додатками до нього (а.с.81-86), реєстру прав вимоги до договору факторингу №08/07/25-Е ( а.с.87-88)
Цим договором факторингу передбачено, що право вимоги - це права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі договорів. За цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (пункт 1.1. Договору).
За пунктом 1.2. цього договору перехід права вимоги заборгованості до боржника відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. На підтвердження на підтвердження факту переходу права вимоги до ОСОБА_2 надано копію акту прийому-передачі Реєстру боржників від 08 липня 2025 року (а.с.86).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Проаналізувавши вказані норми законів, дослідивши письмові докази, суд вважає доведеним той факт, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено в електронній формі договір кредитної лінії, згідно з яким відповідач отримав у кредит грошові кошти в сумі 7950 гривень. Вказані обставини також були визнані представником відповідача в судовому засіданні.
Оцінюючи доводи представника відповідача щодо не доведення позивачем факту набуття позивачем права вимоги до відповідача та відсутності індивідуалізації предмету договору факторингу, конкретизації зобов'язання, за яким відступлено право вимоги, суд зважає на таке.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За правилами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг.
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1082 ЦК України божник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, висловленої у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року в справі №910/11177/20, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору
У своїй постанові від 02 листопада 2022 року у справі № 947/23885/19 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора.
У цій цивільній справі судом було встановлено, що договір кредитної лінії між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено 19 березня 2024 року, однак договір факторингу №28/1118-01 між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено 28 листопада 2018 року, тобто на момент укладення договору факторингу кредитне зобов'язання між первісним кредитором та відповідачем ще не існувало, право вимоги не виникло, а отже така вимога не перейшла від первісного кредитора до нового.
З огляду на зазначене, суд вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на підставі договорів факторингу не набуло та не передало право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії, це право вимоги не перейшло у подальшому до позивача й останній не має законних підстав вимагати від відповідача сплатити вищевказану заборгованість, а тому доводи представника відповідача є обґрунтованими.
З цих мотивів суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача про те, що виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року, а право вимоги перейшло до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог 07 травня 2024 року, тобто після підписання кредитного договору, оскільки не усуває вимоги закону щодо однозначного визначення предмета договору при його укладенні, адже правочин є дійсним лише за умови конкретизації істотних умов, зокрема предмета договору факторингу.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, про відшкодування яких просили представники сторін, суд враховує таке.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представник позивача просив суд стягнути з відповідача на свою користь понесені ним витрати на сплату судового збору в сумі 2422 гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у сумі 7000 гривень.
Враховуючи вищезазначений висновок суду про відмову в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на позивача й відшкодуванню не підлягають.
Крім того, представник відповідача просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 гривень.
На підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача були додані копії договору про надання правничої допомоги від 24 вересня 2025 року, ордеру про надання правничої допомоги від 30 вересня 2025 року, акту здачі-прийому наданих послуг від 24 вересня 2025 року.
Представник позивача у відповіді на відзив акцентував увагу суду на тому, що витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 гривень є необґрунтованими, завищеними та такими, що не відповідають критерію розумності, реальності та співмірності, тому не можуть бути покладені на іншу сторону у заявленому розмірі.
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягаю відшкодуванню відповідачу, суд враховує, складність цивільної справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, час, витрачений адвокатом Скользнєвою Валерією Владиславівною на ознайомлення з матеріалами справи, написання та відправлення відзиву, що згідно з актом здачі-прийняття наданих послуг становить 3 години, а також те, що адвокат, окрім зазначених у акті послуг, також подавала до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та брала участь у судовому засіданні, у якому проводився розгляд справи по суті, й вважає, що заявлений розмір на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідачу є обґрунтованим, співмірним та відповідає критерію розумності.
З огляду на зазначене, з позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем , в сумі 6000 гривень.
Керуючись статтями 207, 514, 525-526, 530, 610-612, 625-626, 628, 631, 638-639, 1048, 1054, 1077, 1082 ЦК України, статтями 3, 10, 141, 259, 263, 265, 273, 430 ЦПК України, суд
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №266740851, укладеним 19 березня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 , в сумі 34582 гривні 50 копійок, з яких: 7950 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 26632 гривні 50 копійок - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, відмовити за безпідставністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду до Житомирського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: вул.Алматинська, будинок 8, офіс 310-а, м.Київ, 02090, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42986956.
Представник позивача: Поляков Олексій Володимирович, місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Представник відповідача: Скользнєва Валерія Владиславівна, АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Повне рішення суду проголошено та складено 24 жовтня 2025 року.
Суддя: Ірина ПІЩУЛІНА