Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/1424/25
Провадження № 2/935/460/25
Іменем України
23 жовтня 2025 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Василенка Р.О. за участю секретаря - Криворучко Я.В., розглянувши у спрощеному провадженні з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позову позивач зазначив, що 12.10.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та відповідачем укладено договір №1137617 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.10.2020 в розмірі 7200 грн. Укладення Кредитного договору здійснювалось сторонами за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи позивача, доступ до якої забезпечувався відповідачу через веб-сайт або мобільний додаток. В подальшому у зв'язку з неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати відповідачем зобов'язань за кредитним договором, відповідач ініціював продовження користування кредитом, внаслідок чого додатковим договором від 11.11.2020 строк кредитування кредитом продовжили до 12.12.2020. На умовах Кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 7200 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, строк кредитування погоджено на 30 днів.
22 лютого 2021 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали Договір факторингу №015-220221, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до громадянина ОСОБА_1 за Договором № 1137617 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.10.2020 року. B подальшому, 21 серпня 2024 року, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу №20240821/1, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», включно і до ОСОБА_1 . Розмір заборгованості становить - 26 980,74 грн, з яких за тілом кредиту - 7210 грн, 16416 грн заборгованості по відсоткам. Враховуючи вищевикладене, просить позов задовольнити.
У судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» Бачинський О.М. не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялася належним чином, в позовній заяві просить розгляд справи проводиьи відсутність представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належними чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті суду. Про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідив матеріали справи на засадах змагальності та в межах позовних вимог та дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 12.10.2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 1137617 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Укладення Кредитного договору здійснювалось сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи позивача, доступ до якої забезпечувався відповідачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація відповідача здійснювалася при вході відповідача в особистий кабінет, шляхом перевірки позивачем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого позивачем на номер мобільного телефону відповідача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Таким чином, кредитний договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що опублікований в особистому кабінеті Відповідача на веб-сайтіwww.credit7.ua, підписаний електронним підписом та акцептований Відповідачем, 12.10.2020 р.
Також, 11.11.2020 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 у клали додатковий договір до договору № 1137617 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.10.2020, відповідно до умов якого сторони погодили, що строк коритсування кредитом за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленого в п.1.3 цього договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 12.12.2020. Сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом протягом строку, встановленого п. 1.3 цього додаткового договору: 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
22 лютого 2021 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали Договір факторингу №015-220221, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «CIPOКO ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 , за договором № 1137617 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.10.2020 року.
B подальшому, 21 серпня 2024 року, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу №20240821/1, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за Договором №1137617 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.10.2020 року.
На підтвердження перерахування коштів позивачем надано довідку ТОВ «Універсальні платіжіні рішення» від 09.10.2024 № 2643_241009093055, відповідно до якої вбачається, що 12.10.2020 о 15.08 було успішно перераховано кошти в сумі 7200 на картку № НОМЕР_1 , номре транзакції в системі iPay.ua - 69066982.
Заборгованість відповідача перед позивачем становить 26980,74 грн, яка складається з заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 7200,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування 16416,00 грн.; інфляційне збільшення 3364, 74 грн., що стверджується розрахунком заборгованості від 04 червня 2024 року ТОВ «Артеміда-Ф».
Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст.638та ч. 1 ст.640 Цивільного кодексу Українидоговір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційнотелекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітноцифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційнотелекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно дост. 1054 Цивільного кодексу Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором.
Позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов'язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.
Згідно ст.ст.526,530,610ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до частини першоїстаті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно дост.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідностатті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідностатті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень даної статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.
Відповідно до частини другої ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач в судове засідання не з'явився та не представив суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача чи неналежності розрахунку заборгованості, остання відповідає положення укладеного договору, тому суд доходить висновку, що в даному випадку мають місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» заборгованості за договором №1137617 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.10.2020.
Разом з тим, суд не може погодитися з розміром нарахованих позивачем відсотків за користування кредитними коштами за договором №1137617 від 12.10.2020, виходячи з наступного.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
За умовами договору позики №1137617 від 12.10.2020 сторони встановили строк кредитування 30 днів, додатковим договором до договору № 1137617 від 12.10.2020 строк кредитування продовжено на строк, що дорівнює строку, встановленому п.1.3 договору, тобтона 60 днів до 12.12.2020.
Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору становить 8208 грн. за період з 12.10.2020 по 12.12.2020, виходячи з розрахунку: 7200 грн (тіло кредиту) х 1,90% (стандартна процентна ставка) х 60 день (строк позики).
Враховуючи вищевказане, з позивача на користь відповідача слід стягнути заборгованість за договором № 1137617 від 12.10.2020 в розмірі 18772,74 грн, яка складається з 7200 грн- заборгованість за тілом кредиту, 8208,00 грн- заборгованість за процентами, 3364,74 грн - інфляційне збільшення, в іншій частині стягнення відсотків суд відмовляє в задоволенні.
Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надано договір №20250602-20Ш про надання правової допомоги від 02.06.2025, укладений між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та адвокатом Бачинським О.М., надано орієнтовний розрахунок суми судових витрат: судовий збір 2422,40, витрати на правничу допомогу адвоката, яку очікує понести позивач (аналіз наданих Клієнтом документів, підготовка позовної заяви, збирання доказів, підготовка та подання процесуальних документів у ході розгляду справи) 7000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У справі №922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. є неспівмірною, зокрема, із складністю справи та виконаними роботами. Зазначена категорія справ є поширеною, спір є типовим, а відповідач не брав участі у справі. Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 1685,46 грн пропорційно до задоволеної частини вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.6, 203, 205, 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 625-629, 638-642, 1046-1050, 1077-1086 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», ст.2-5, 12, 13, 19, 23, 76-89, 137, 141, 258-268, 274, 279 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором позики №1137617 від 12.10.2020 р. у сумі 18 772 (вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят два) грн 74 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1685,46 грн. судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», ЄДРПОУ: 42655697, місцезнаходження: м. Львів, вул. С.Бандери, будинок 87, офіс 54.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Роман ВАСИЛЕНКО