23 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 757/13070/23
апеляційне провадження № 22-ц/824/14558/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Василевської Карини Миколаївни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Григоренко І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної іпотечної установи, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Національний банк України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії,-
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної іпотечної установи, треті особи: Національний банк України, ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про зобов'язання вчинити дії, в якому просив:
визнати протиправною відмову Державної іпотечної установи у проведенні реструктуризації кредитної заборгованості за Кредитним договором № 1710pv21-07 від 10.10.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит», правонаступником якого є Державна іпотечна установа відповідно до Закону України № 1381-ІХ «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті»;
зобов'язати Державну іпотечну установу провести реструктуризацію кредитної заборгованості за Кредитним договором № 1710pv21-07 від 10.10.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит», правонаступником якого є Державна іпотечна установа відповідно до Закону України № 1381-ІХ «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 10.10.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1710pv21-07, відповідно до умов якого позивачу було надано кредит в сумі 60 000 євро, зі сплатою відсоткової ставки у розмірі 13 % річних, з кінцевим строком повернення до 09.10.2022 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 10.10.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1710pv21-07.
Крім того, 11.10.2007 року в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 1710pv21-07.
11.02.2015 року між Державною іпотечною установою та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір відступлення права вимоги № 17/4-В, відповідно до умов якого, Банк передав ДІУ права вимоги за кредитним договором.
На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», 05.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до ДІУ із заявою про проведення обов'язкової реструктуризації за кредитним договором, відповідно до пункту 7 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування», до якої додав всі визначені переліком документи.
03.03.2023 року адвокат Пушка С.В. звернувся ДІУ з адвокатським запитом, у якому просив надати інформацію чи було проведено реструктуризацію зобов'язань за кредитним договором № 1710pv21-07 від 10.10.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «Фінанси та кредит».
ДІУ листом від 13.03.2023 року за № 780/32 повідомила позивача про те, що у задоволенні його заяви про проведення реструктуризації зобов'язань за кредитним договором відмовлено.
Позивач вважає, що відсутні підстави для відмови в проведенні обов'язкової реструктуризації зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим звернувся до суду із вказаним позовом.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Василевська К.М. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що станом на день звернення до суду із позовом у позивача перед відповідачем наявне прострочене грошове зобов'язання за валютним кредитним договором, а отже відповідно до п. 2 р. ІV «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» таке зобов'язання підлягає реструктуризації. В свою чергу, відмова кредитора від проведення реструктуризації на тій підстав, що дія договору є припиненою, не може бути належною підставою для відмови в проведенні реструктуризації, оскільки зобов'язання між сторонами не припинене.
Наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором свідчить про настання строку виконання зобов'язання за тією вимогою, яку задоволено судом, та наявність обов'язку боржника сплатити відповідну заборгованість. Проте, такі рішення не змінюють змісту відповідного зобов'язання, оскільки обсяг прав та обов'язків сторін залишаються незмінними, а додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання та безспірності боргу.
Судом першої інстанції не було надано належної оцінки абз. 2 п.п. 3 п. 7 Закону Україну «Про споживче кредитування».
Вказує, що суд обмежився преюдицією, яка полягає у встановленні обставин, що строк дії кредитного договору припинився 11 січня 2016 року.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Державної іпотечної установи - адвокат Петровська І.Ю. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на те, що доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник позивача Брандл М.Б. та третіх осіб ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвокат Коваленко І.О. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник Державної іпотечної установи - адвокат Петровська І.Ю. проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що 10.10.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі-Банк) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) було укладено Кредитний договір № 1710pv21-07, відповідно до умов якого позивачу було надано кредит в сумі 60 000 євро, зі сплатою відсоткової ставки у розмірі 13 % річних, з кінцевим строком повернення до 09.10.2022 року (том 1 а. с. 5-8).
З метою забезпечення належного виконання умов Кредитного договору, 10.10.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 1710pv21-07.
Крім того, 11.10.2007 року в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (діла - Іпотекодержатель» та ОСОБА_1 (далі - Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір № 1710pv21-07, за умовами якого Іпотекодавець передав в іпотеку Банку нерухоме майно - житловий будинок житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 11 - 13).
02.10.2014 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору, відповідно до умов якої процентна ставка за Кредитним договором була збільшена з 13 до 14 % річних (том 1 а. с. 9-10).
11.02.2015 року між Державною іпотечною установою та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено Договір відступлення права вимоги № 17/4-В, відповідно до умов якого, Банк передав ДІУ права вимоги за Кредитним договором.
15.11.2021 року ОСОБА_1 направив на адресу Державної іпотечної установи заяву про проведення реструктуризації зобов'язань за Кредитним договором, відповідно до якої просив провести обов'язкову реструктуризацію кредитної заборгованості за Кредитним договором № 1710pv21-07 від 10.10.2007 року, відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті»; оформлення реструктуризації здійснити шляхом укладення додаткової угоди до Кредитного договору № 1710pv21-07 від 10.10.2007 року (том 1 а. с. 15-18).
13.12.2021 року Державна іпотечна установа листом № 4991/32, за підписом Начальника управління по роботі з проблемними боргами ОСОБА_5 , повідомила позивача про те, що з метою виключення підстав для відмови позичальнику в проведенні реструктуризації споживчого кредиту наданого в іноземній валюті, Кредитором на підставі п.п. 16 пункту 7 розділу IV Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» на адресу уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за вих. № 4990/32 від 13.11.2021 року направлено офіційний письмовий запит про надання інформації щодо наявності або відсутності простроченої заборгованості станом на 01.01.2014 року за кожним видом наявного грошового зобов'язання за Кредитним договором № 1710pv21-07 від 10.10.2007 року Позичальника ОСОБА_1 (том 1 а. с. 21-22).
03.03.2023 року адвокат Пушка С.В. звернувся до Державної іпотечної установи з адвокатським запитом № 191, в якому просив надати інформацію чи було проведено реструктуризацію зобов'язань за Кредитним договором № 1710pv21-07 від 10.10.2007 року (том 1 а. с. 23-26)
13.03.2023 року Державна іпотечна установа листом № 780/32, за підписом Начальника управління по роботі з проблемними боргами Олексія Меркушева, повідомила позивача про відмову у проведені реструктуризації зобов'язань за Кредитним договором, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» «обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором…» (том 1 а. с. 27-29).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір № 1710pv21-07 припинив свою дію 11.01.2016 року, тому з 11.01.2016 року в Державної іпотечної установи були відсутні підстави для проведення реструктуризації зобов'язань за кредитним договором № 1710pv21-07 від 10.10.2007 року, укладеним між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 .
Такий висновок суду грунтується на нормах матеріального та процесуального права.
Стаття 3 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов'язань за договором про споживчий кредит. Реструктуризація зобов'язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.
23 квітня 2021 року набув чинності Закон № 1381-ІХ і розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 7.
Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника; відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно з статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об'єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.
Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об'єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
Відповідно до підпункту 3 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов'язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків:
- у разі смерті позичальника (або особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) протягом строку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, спадкоємець, до якого перейшли права та обов'язки позичальника, може подати заяву про проведення реструктуризації протягом двох місяців з дня одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину;
- у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов'язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов'язань за яким подається заява, та/або права та обов'язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов'язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі;
- у разі залучення позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) у встановленому законодавством порядку до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у період, що припадає на тримісячний строк з дня набрання чинності цим пунктом, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня завершення такого залучення.
У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.
Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.10.2022 року у справі № 726/1652/18 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 16.05.2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16.09.2021 року в частині вирішення позовних вимог Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентів та розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованості за тілом кредиту у розмірі 724 797,30 грн. та проценти у розмірі 20 294,32 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи 28 587,71 грн. у відшкодування судових витрат (том 2 а. с. 39-55).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.10.2022 року у справі № 726/1652/18 встановлено, що, відповідно до умов Кредитного договору № 1710pv21-07, його дія припинилась 11.01.2016 року внаслідок виникнення у позичальника заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом понад три місяці (том 2 а. с. 48).
Відтак, врахувавши що 11.01.2016 року дія кредитного договору припинилася, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що з 11.01.2016 року в Державної іпотечної установи були відсутні підстави для проведення реструктуризації зобов'язань за кредитним договором № 1710pv21-07 від 10.10.2007 року, укладеним між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 .
З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відмова кредитора від проведення реструктуризації на тій підставі, що дія договору є припиненою, не може бути належною підставою для відмови в проведенні реструктуризації, оскільки зобов'язання між сторонами не припинене, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором свідчить про настання строку виконання зобов'язання за тією вимогою, яку задоволено судом, та наявність обов'язку боржника сплатити відповідну заборгованість, проте, такі рішення не змінюють змісту відповідного зобов'язання, оскільки обсяг прав та обов'язків сторін залишаються незмінними, а додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання та безспірності боргу, не впливають на висновки суду тому колегія суддів їх відхиляє.
Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального і процесуального права й зводяться до ухвалення судом рішення на користь позивача.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Василевської Карини Миколаївни - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 23 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: