Справа №372/168/22
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/17472/2025
23 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації,
встановив:
рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 лютого 2023 року позов задоволено. Повний текст рішення складено 14 лютого 2023 року.
На вказане рішення суду 4 жовтня 2025 року ОСОБА_1 через електронний кабінет у системі «Електронний суд» подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, яка зареєстрована судом 6 жовтня 2025 року.
Крім того, 6 жовтня 2025 року ОСОБА_1 направив ідентичну апеляційну скаргу на електронну адресу Київського апеляційного суду.
8 жовтня 2025 року матеріали справи витребуванні з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Матеріали справи надійшли до Київського апеляційного суду 16 жовтня 2025 року.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, посилаючись на те, що про існування оскаржуваного рішення суду йому стало відомо на початку вересня 2025 року під час звернення до виконавчої служби для з'ясування причин блокування банківської картки, до цього часу про існування вказаного позову він жодним чином повідомлений не був.
Також відповідач посилається на положення частини 2 статті 354 ЦПК України та зазначає, що отримав копію рішення суду 5 вересня 2025 року.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання, вважає, що воно задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 354 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду ухвалено 7 лютого 2023 року за відсутності учасників справи, повний текст рішення складено 14 лютого 2023 року, тому строк на його апеляційне оскарження закінчився 16 березня 2023 року.
Апеляційні скарги відповідачем подані 4 жовтня 2025 року та 6 жовтня 2025 року,
тобто більше ніж через один рік після складення повного тексту рішення суду.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Частиною третьою статті 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Аналіз вказаної норми процесуального права свідчить, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
У постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала / не могла знати про розгляд справи.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив місце проживання відповідача, як АДРЕСА_1 .
Ця ж адреса зазначена відповідачем ОСОБА_1 у заяві від 5 вересня 2025 року (с.с.84).
Виконуючи вимоги статті 187 ЦПК України, суддею направлено запит про місце реєстрації відповідача ОСОБА_1 .
Згідно відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС м. Києві та Київській області від 22 червня 2022 року ОСОБА_1 за зазначеною у позовній заяві адресою не зареєстрований (с.с. 35).
Крім того, 18 серпня 2022 року суддею зроблено запит до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області з приводу проживання відповідача ОСОБА_1 у селі Ходосівка (с.с.50).
Згідно відповіді головного спеціаліста управління ЦНАП виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради від 4 жовтня 2022 року ОСОБА_1 за відомостями реєстру територіальної громади відділу реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання при виконавчому комітеті Феодосіївської сільської ради не зареєстрований по АДРЕСА_1 (с.с.55).
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2022 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2022 року закрито підготовче засідання у справі, призначено судовий розгляд справи у судовому засіданні на 13 грудня 2022 року.
Частина 1 статті 128 ЦПК України передбачає, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик (частина 3 статті 128 ЦПК).
Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України, у редакції на час розгляду справи судом, судова
повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
З матеріалів справи вбачається, що 27 жовтня 2022 року судова повістка, а також копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви були направлені на зазначену в позовній заяві поштову адресу ОСОБА_1 , однак вказані листи повернулись до Києво-Святошинського районного суду Київської області без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» (с.с.59-60, 62,63).
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
27 жовтня 2022 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було опубліковано оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик ОСОБА_1 у судове засідання на 13 грудня 2022 року (с.с.61).
У зв'язку із неявкою учасників справи, судове засідання, призначене на 13 грудня 2022 року, було відкладено на 7 лютого 2023 року.
14 грудня 2022 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було опубліковано оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик ОСОБА_1 у судове засідання на 7 лютого 2023 року.
Крім того, 17 січня 2023 року судова повістка була направлена на зазначену в позовній заяві поштову адресу ОСОБА_1 , однак повернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області без вручення (с.с.83).
Отже, відповідно до положень частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомленим про судове провадження та призначенні судові засідання у даній справі.
Частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього
Закону.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 лютого 2023 року надіслано до ЄДРСР 14 лютого 2023 року та забезпечено надання загального доступу до нього 16 лютого 2023 року.
За таких обставин, відповідач ОСОБА_1 мав можливість ознайомитися з повним текстом рішення суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень з 16 лютого 2023 року.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.
Право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частин першої та другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Однак якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, необхідно тлумачити в контексті її преамбули, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке набрало чинності, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності») (рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження
повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13.
Оскільки апеляційні скарги на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 лютого 2023 року подані відповідачем ОСОБА_1 4 жовтня 2025 року та 6 жовтня 2025 року, тобто після спливу більше, ніж одного року з дня складення повного тексту судового рішення, доводи відповідача про те, що він не був повідомлений про судовий розгляд, спростовуються матеріалами, будь-яких обставин непереборної сили, які б завадили відповідачу ОСОБА_1 подати апеляційну скаргу у строки, визначені ЦПК України, відповідачем не зазначено, наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, виходячи з вимог частини 2 статті 358 ЦПК України.
Доводи щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження не підлягають оцінці судом, оскільки строк, передбачений частиною другою статті 358 ЦПК України, є присічним.
Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 757/15679/16-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 333/7816/14-ц, від 21 квітня 2022 року у справі № 640/5786/14-ц, та від 7 квітня 2023 року у справі № 752/10182/20.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 лютого 2023 року.
Керуючись ч. 2 ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук