Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/13774/2025
м. Київ Справа № 754/9539/25
21 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Бабко В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заступника начальника Управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів - начальника Відділу звернень громадян офісу Генерального прокурора України про стягнення моральної шкоди,-
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , заступника начальника Управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів - начальника Відділу звернень громадян офісу Генерального прокурора України про стягнення моральної шкоди. Просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 35 000 грн та зобов'язати відповідача ОСОБА_2 усі його звернення передати для розгляду відповідно до вимог закону.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заступника начальника Управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів - начальника Відділу звернень громадян офісу Генерального прокурора України про стягнення моральної шкоди повернуто заявнику.
Застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді попередження.
Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, 24 червня 2025 року ОСОБА_1 через суд першої інстанції (вхідний номер 5738 від 25 червня 2025 року) подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необгрунтованою.
Зазначає, що написане ним у поданій позовній заяві, що було причиною для повернення вказаної заяви судом першої інстанції і накладення на нього процесуального примусу було вказано для «красного словця» ( мовою оригіналу).
Апелянт посилається на наявність у нього нервово-хронічного захворюванню, на підтвердження чого надано характеристики психіатра, невропатолога та висновок МСЕК.
Зазначає, що суд першої інстанції не запобігав зловживанню процесуальними правами, як це передбачено ч.4 ст. 44 ЦПК, а тому, на його думку, приймати рішення про повернення позову - це порушення вимог ЦПК.
Вказує на те, що згідно ч.4 ст. 44 ЦПК у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом, при цьому не повертає позовну заяву.
Вважає, що без виконання вимог абз.1 ч.4 ст. 44 ЦПК повернення позовної заяви не можливе згідно вимог ч.3 ст. 44 ЦПК.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи зазначене, розгляд даної справи здійснюється судом апеляційної інстанції без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Як встановлено судом, у червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м.Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 , заступника начальника Управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів - начальника Відділу звернень громадян офісу Генерального прокурора України про стягнення моральної шкоди.
У вказаній позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 35 000 грн та зобов'язати відповідача ОСОБА_2 усі його звернення передати для розгляду відповідно до вимог закону.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заступника начальника Управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів - начальника Відділу звернень громадян офісу Генерального прокурора України про стягнення моральної шкоди повернуто заявнику.
Застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді попередження.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заступника начальника Управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів - начальника Відділу звернень громадян офісу Генерального прокурора України про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції посилався на те, що подання позивачем позовної заяви з використанням образливих слів, символів та погроз, в цьому випадку свідчить про зловживанням ним своїм процесуальним правом. Однак ураховуючи, що це зловживання не призвело до суттєвого порушення прав та законних інтересів учасникам справи, вважає за можливе застосувати до позивача захід процесуального примусу у вигляді попередження, який на думку суду буде достатнім для того, щоб не допускати подібних зловживань в майбутньому.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з пунктами 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства.
За пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Згідно з частиною третьою статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
При зверненні до суду з відповідними процесуальними документами, заявнику, хоч і надане право викладати їх на власний розсуд з дотриманням загальних вимог щодо форми та змісту, проте, це не дає йому права свавільно використовувати неоднозначні висловлювання по відношенню до учасників процесу, що можуть слугувати виявом неповаги до честі, гідності цих осіб.
При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.
Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції із позовною заявою до ОСОБА_2 , заступника начальника Управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів - начальника Відділу звернень громадян офісу Генерального прокурора України про стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 в обгрунтування своїх вимог зазначав, зокрема : «І не треба мене «посилати» у центр безоплатної правничої допомоги вирішувати вищезазначене питання - це так далеко від вимог до вас у ст.2 ЦПКУ ... за це ви @... - ну ви мабуть здогадуєтесь, що вас тоді очікує (ці мої висловлювання мають вагому підставу - див.додаток N? 8 (особливо про роздратованість у мед.характеристиці - це додаток N? 3) та беззаконня у цьому питанні судді , ОСОБА_3 з Деснянського райсуду м. Києва, яку ВРП звільнила з посади судді і за це теж - я подав на неї АЖ ВІСІМ!!! дисц. скарг на її імітацію т.з. «ЧЕСНОГО» СУДОЧИНСТВА».
-«…..у ст.214 КПКУ написано: "слідчий, прокурор….. після самостійного виявлення ними з будь-якого джерела обставин ...», а це означає, що наприклад прочитав у газеті/журналі/в інтернеті ... тощо факт про кримінальне правопорушення - вищевказані особи зобов?язані внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочати розслідування ...». У даному випадку у газеті/журналі ... тощо підпису природньо немає!!!, а вищевказані особи правоохоронних органів все одно відкривають крим.провадження (природньо при виявленні ознак кримін.характеру) - так, що підпис у цій справі не головний чинник, а у факті кримінального порушення!!!!!!!!!!!! Я ж в усих заявах про злочини, які я в ГПУ надсилаю завжди вказую і факт кримін.порушення (розписав його до дрібниць) і якою статтею ККУ ці діяннія караються. Я все роблю відповідно до вимог ст.214 КПКУ і тому претензій до мене не повинно бути ... але ж це відповідач з її @... інтелектом і плебейством. Навіть особи з приметивним інтелектом знають….».
З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у поданій ОСОБА_1 позовній заяві містяться елементи (образливі та лайливі слова, символи і висловлювання), що свідчать про порушення процесуального обов'язку учасника справи виявляти повагу до суду (судді) та учасників справи, використання яких є неприпустимим при оформленні процесуальних документів.
Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зробила правовий висновок про те, що використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 201/10234/20 зазначено, що учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити учасників справи, суд, суддів, інших посадових осіб, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити учасників судових проваджень та себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, частині дев'ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України .
У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. аналогічні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19). Наявність такої характеристики є достатньою, щоб суд застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України (повернення, залишення без розгляду заяв, скарг, клопотань).
Обґрунтування позову (заяви, скарги) з використанням наведених висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, цей Суд, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
Колегія суддів вважає, що подана позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам щодо форми та змісту, встановлених статтею 175 ЦПК України, та містить образливі та лайливі слова, символи і висловлювання, а саме, надання особистих характеристик відповідачу.
Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Зловживання процесуальними правами - це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах.
Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Частиною четвертою статті 44 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Проаналізувавши вище викладені обставини, дослідивши матеріали справи колегія суддів у повній мірі погоджується із висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_1 та із застосуванням до останнього заходів процесуального примусу у вигляді попередження, з огляду на подання ОСОБА_1 позовної заяви, що містить образливі слова, символи, що є зловживанням процесуальними правами.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що написане ним у поданій позовній заяві було вказано для «красного словця» (мовою оригіналу) та посилання на наявність у нього нервово-хронічного захворювання, у даному випадку не звільняє ОСОБА_1 від обов?язку дотримання норм права, етики та моралі.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Якщо учасник вчиняє процесуальну дію з іншою метою, зокрема образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, висловити власні негативні емоції на їхні дії та рішення, він виходить за межі змісту відповідного процесуального права, тобто, зловживає ним.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не запобігав зловживанню процесуальними правами, як це передбачено ч.4 ст. 44 ЦПК, у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом, при цьому не повертає позовну заяву, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до ч 3 ст. 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Відповідно до ч. 4 ст. 44 ЦПК суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції з урахуванням вимог ч.3 ст. 44 ЦПК визнав подану позовну заяву про стягнення моральної шкоди в такій редакції виявом неповаги до суду, сторони відповідача та зловживанням процесуальними правами, а тому обгрунтовано повернув вказану позовну заяву позивачу.
З метою не допущення у подальшому зловживання процесуальними правами ОСОБА_1 судом першої інстанції правомірно було застосовано до позивача захід процесуального примусу у вигляді попередження.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди позивача з ухвалою суду, власного тлумачення позивачем норм процесуального прав, та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд.-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: