Справа № 342/786/24
Провадження № 22-ц/4808/1470/25
Головуючий у 1 інстанції Федів Л. М.
Суддя-доповідач Луганська
21 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів - Баркова В.М., Максюти І.О.,
за участю секретаря - Кузів А.В.
учасники справи
заявник - ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2
заінтересовані особи: Городенківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головне управління Національної гвардії України, ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 серпня 2025 року, ухвалену судом у складі судді Федів Л.М.,
за заявою ОСОБА_1 , у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Городенківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Міністерство оборони України; військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України; Головне управління Національної гвардії України; ОСОБА_3 ,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в обґрунтування якої зазначила, що протягом півтора року з весни 2021 року проживала разом з ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 однією сім'єю як чоловік і жінка, та виховували в цивільному шлюбі спільну дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вели спільне господарство та мали один щодо одного взаємні права та обов'язки.
В квітні-травні 2022 року мали намір зареєструвати шлюб та належним чином зареєструвати батьківство дитини, оскільки раніше цього неможливо було зробити через те, що заявниця була неповнолітньою.
28 березня 2022 року ОСОБА_4 було мобілізовано. Після мобілізації ОСОБА_1 та ОСОБА_4 продовжили спілкування по телефону, останній надсилав заявниці кошти на утримання спільної дитини. На підтвердження спільного проживання з весни 2021 року по весну 2022 року за адресою АДРЕСА_1 однією сім'єю як чоловік та жінка та виховання дитини - ОСОБА_2 заявницею буде надано відеозаписи, зроблені на телефон, збережену переписку в месенжерах, спільні фото. Дану обставину можуть підтвердити свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Заявниці достовірно відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 загинув під час виконання бойового завдання.
Метою звернення заявниці до суду із даною заявою про встановлення факті є отримання малолітнім сином та нею ряду пільг передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та інших законів, яким передбачено право на отримання одноразової допомоги та інші пільги.
Просила суд встановити факт, що вона - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була членом сім'ї воїна, що ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув під час захисту Батьківщини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з яким орієнтовно з весни 2021 року по весну 2022 року (по час його мобілізації) жили за адресою АДРЕСА_1 однією сім'єю як чоловік та жінка, в т.ч. виховували народжену дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вели спільне господарство та мали один щодо іншого взаємні права та обов'язки; встановити, що батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув під час захисту Батьківщини.
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 , яка подана у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_8 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 серпня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Просила суд постановити окрему ухвалу щодо судді Федів Л.М. з причин затягування розгляду справи.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в заяві про встановлення факту, що має юридичне значення просила встановити, що вона була членом сім'ї загиблого воїна - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з яким проживала однією сім'єю, вела спільне господарство та виховувала спільну дитину ОСОБА_2 ; встановити факт що батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 э ОСОБА_9 .
Судом першої інстанції було відкрито провадження, в процесі розгляду справи було залучено заінтересованих осіб, проте суд з власної ініціативи залучив як заінтересовану особу ОСОБА_3 , яка на думку скаржниці є лише носієм генетичного коду для встановлення батьківства ОСОБА_4 .
Питання щодо встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу вирішується в порядку окремого провадження, крім випадків, якщо інша особа не почне доводити, що саме вона була цивільною дружиною чи чоловіком заявника. Складовою окремого провадження є відсутність спору про право. Заяви про встановлення факту батьківства суд розглядає у разы смерті особи, яку заявник просить визнати батьком дитини і вирішує їх з огляду на обставини, що передбачені статтями 125, 130 СК України.
Послалась на зловживання процесуальними правами представника заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_10 , який неодноразово просив відкласти розгляд справи, подавав заяву про зупинення провадження у справі, заяву про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення та клопотання про залишення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення без розгляду.
Судом першої інстанції не враховано її заперечення на заяву представника ОСОБА_10 про зупинення провадження у справі та на клопотання про залишення її заяви про встановлення факту, що має юридичне значення без розгляду.
Представником не доведено, чому саме ОСОБА_3 є заінтересованою особою, заяви що вона претендує на статус батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вона не заявляла, окрім цього вона ні призначає, ні виплачує одноразову грошову допомогу.
Вважає, що відсутній спір про право, оскільки їй та її малолітньому сину на даний час не призначено одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибелю ОСОБА_4 .
Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про наявність спору між нею та ОСОБА_3 стосовно одноразової виплати.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження та роз'яснено учасникам справи право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Представником ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначив, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що у даній справі можливий подальший спір про право. В заяві заявниця вказала, що її метою є зменшення одноразової грошової допомоги, що отримує матір загиблого ОСОБА_3 , дані факти вона також підтвердила в судовому засіданні, коли розглядали клопотання про залишення її заяви без розгляду.
ОСОБА_3 заперечує проти встановлення фактів зазначених в заяві ОСОБА_1 , чине законодавство (п. 10 «Порядку призначення та виплати окремим категоріям осіб з числа членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) члена сім'ї» затвердженої постановою Кабмінету міністрів України від 30 липня 2025 року № 936) чітко вказує, що в разі відсутності згоди на перерозподіл сум одноразової грошової допомоги такий перерозподіл здійснюється в судовому порядку, то відповідно висновок суду першої інстанції про можливий спір є обґрунтованим та законним.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_11 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, підтримав апеляційну скаргу в межах її доводів.
У судовому засіданні представник заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_10 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти доводів апеляційної скарги.
У судове засідання представники заінтересованих осіб Городенківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_8 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України, не з'явились, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що метою встановлення фактів, які зазначені в заяві ОСОБА_1 є отримання одноразової грошової допомоги та інших соціальних пільг, у зв'язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 . Під час розгляду справи встановлено, що заінтересована оосба ОСОБА_3 отримує одноразову допомогу як мати загиблого військовослужбовця, та яка заперечує наявність у заявниці та її сина права на отримання такої допомоги. Суд дійшов висновку, що між заявницею та ОСОБА_3 є спір про право, пов'язаний з доведенням права заявниці та її сина на отримання одноразової грошової допомоги.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено статтею 315 ЦПК України.
Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Отже, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права, за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зробила висновок, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
В заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення ОСОБА_1 зазначила, що метою встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та встановлення факту батьківства є отримання ряду пільг та матеріальної допомоги, в тому числі одноразової грошової допомоги, які передбачені законодавством України для дружин, які не одружилися вдруге, чоловіки яких військовослужбовці, які загинули, захищаючи територіальну цілісність України та неповнолітнім дітям, батьками яких є військовослужбовці, які загинули, захищаючи територіальну цілісність України.
Відповідно статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що мати загиблого ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , яка отримує одноразову грошову допомогу, заперечує проти встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_4 , заперечує встановлення факту батьківства ОСОБА_4 щодо дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, судом першої інстанції вірно було встановлено, що між заявницею ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , яка є матір'ю загиблого ОСОБА_4 виник спір про право на одноразову грошову допомогу за загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , який має бути вирішений у порядку позовного провадження.
Встановивши наявність спору про право, суд першої інстанції обґрунтовано залишив заяву ОСОБА_1 подану в порядку окремого провадження без розгляду.
Доводи апеляційної скарги про те, що представником ОСОБА_10 не доведено, чому саме ОСОБА_3 є заінтересованою особою та посилання на те, що в даному випадку відсутній спір про право, оскільки їй та її малолітньому сину на даний час не призначено одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю ОСОБА_4 , суд відхиляє оскільки у цій справі встановлення фактів пов'язано з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право на отримання одноразової грошової допомоги. У цій справі вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та встановлення факту батьківства безпосередньо впливає на реалізацію прав ОСОБА_1 , її сина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на отримання одноразової допомоги, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність спору про право, що виключає можливість розгляду справи в порядку окремого провадження.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права, а тому не заслуговують на увагу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постановити окрему ухвалу стосовно судді Федів Л.М.
Частиною 10 ст. 262 ЦПК України передбачено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.
Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.
Статтею 262 ЦПК України не встановлено процесуального обов'язку суду постановляти окрему ухвалу. Постановлення окремої ухвали є правом суду у разі встановлення судом підстав для її прийняття. Отже, законодавець надав право суду постановити окрему ухвалу, а не визначив це обов'язком суду. Аналізуючи наведені ОСОБА_1 підстави для постановлення окремої ухвали, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави вважати, що у цій справі судом першої інстанції допущено грубе порушення норм процесуального права, а тому заява ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 серпня 2025 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для її скасування по доводам апеляційної скарги не має.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384, ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 24 жовтня 2025 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.М. Барков
І.О. Максюта