Справа № 352/1900/25
Провадження № 33/4808/683/25
Категорія ч.5 ст.126 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції ОЛІЙНИК М. Ю.
Суддя-доповідач Васильєв
21 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю захисника адвоката Бежука С.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Бежука С.М. на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто судовий збір в дохід державного бюджету в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп, -
Судом першої інстанції встановлено, 09 серпня 2025 року приблизно о 18 год 03 хв, в с. Марківці а/д Н-10 117 км, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Лексус RX350 н.з. НОМЕР_1 будучи особою, яка не має права керування транспортними засобами відповідної категорії, чим вчинив правопорушення повторно протягом року, постанова серії ЕНА №2912092 від 25 серпня 2024 року за ч.2 ст. 126 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, захисник адвокат Бежук С.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тисменицького районного суду від 17.09.2025 року щодо ОСОБА_1 та закрити провадження за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що при вирішенні питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, суд першої інстанції не врахував вимог закону, не встановив фактичних обставин справи, не надав належної оцінки доказам.
Вказує, що судом першої інстанції було безпідставно розглянуто справу за відсутності ОСОБА_1 . Стверджує, що захисником було заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із тим, що попередньо ОСОБА_1 повідомив його, що захворів, однак документи, що підтверджують хворобу будуть надані в наступному судовому засіданні. Дану довідку захисником було додано до апеляційної скарги.
На думку захисника, суд першої інстанції не взяв до уваги, що в матеріалах справи не міститься доказів, які об'єктивно підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.
Стверджує, що довідка, на яку посилається суд першої інстанції та в якій зазначено, що ОСОБА_2 25.08.2024 року керував транспортним засобом не маючи права керування, не може бути належним доказом вини ОСОБА_1 без самої постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП.
Зазначає, що зі слів ОСОБА_1 він не отримував копію постанови серії ЕНА №5439497 від 09.08.2025 року за ч.1 ст. 122 КУпАП, оскільки в той день він не допускав будь-яких порушень ПДР, за які його слід було зупинити, а також у працівників поліції не було законних підстав для зупинення транспортного засобу, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції він не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.
Вказує, що ОСОБА_1 не було роз'яснено права, передбачені ст. 55, 56, 59 Конституції України. Крім того, йому не було належним чином забезпечено право на реальну допомогу адвоката на місці події.
Суд першої інстанції не мотивував належним чином свої висновки в частині доведеності вини, не проаналізував докази з точки зору належності та допустимості, достовірності та достатності не врахував порушення працівниками поліції вимог діючого законодавства і фактично за відсутності підстав визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції.
Зі змісту доводів захисника вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).
Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв'язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 .
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Бежук С.М. підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, захисник не заперечував, що ОСОБА_1 дійсно був зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобом марки Лексус RX350 н.з. НОМЕР_1 . Однак, вважав, що працівники поліції не мали правових підстав зупиняти транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 у зв'язку з чим всі докази здобуті в межах цього провадження є недопустимими. Вважав, що в матеріалах провадження відсутні достатні допустимі та належні докази, які доводять, що ОСОБА_1 раніше притягався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги захисника адвоката Бежука С.М., суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, враховуючи недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року, вважає за необхідне здійснювати правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
В апеляційній скарзі міститься посилання на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Бежука С.М.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи наведене, перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об'єктивної реальної можливості бути присутнім у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, які свідчать про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та враховує характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді.
Апеляційний суд вважає, що саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що справа про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності надійшла до суду 15.08.2024 року (а.с. 7) та неодноразово призначалась до розгляду, який постійно відкладався за клопотанням сторони захисту з посиланням на обставини, які не були доведені належним чином, що безумовно давало правові підстави суду першої інстанції прийти до обґрунтованого висновку про можливість розгляду провадження за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З мотивувальної частини постанови суду першої інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Бежука С.М., які належним чином повідомлялись про розгляд справи.
Зокрема, повідомлення про розгляд провадження судом 02.09.2025 року підтверджується відповідною розпискою про отримання повістки та телефонограмою.
Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 та захисник адвокат Бежук С.М. були належним чином проінформовані про те, що в провадженні суду знаходиться справа про притягнення до відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП ОСОБА_1 , розгляд якої призначено на 17.09.2025 року на 09 год. 00 хв.
До апеляційної скарги долучено ксерокопію довідки Яблунівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 17.09.2025 року за №43, відповідно до якої ОСОБА_1 16.09.2025 року знаходиться на амбулаторному лікуванні з діагнозом ГРВЗ.
Разом з тим, вищевказана ксерокопію медичної довідки не засвідчена належним чином, не відноситься до довідок, які підтверджують непрацездатність і не свідчить про те, що за характером захворювання ОСОБА_1 не мав можливості приймати участь в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані обставини та процесуальна поведінка особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності та його захисника протягом розгляду справи в суді першої інстанції дозволили суду прийти до обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи без їх участі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах сторона захисту не погоджується з рішенням суду першої інстанції та стверджує про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Зокрема, зі змісту апеляційної скарги сторони захисту та доводів, які були наведені ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції вбачається, що сторона захисту стверджує, по недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доводиться відсутністю належних та допустимих доказів, які підтверджують, винуватість у вчиненні правопорушення.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що винуватість у вчиненні правопорушення повинна бути доведена сукупністю достатніх, допустимих, узгоджених між собою доказів, зібраних у встановленому порядку і досліджених судом з дотриманням принципів повноти, всебічності та об'єктивності судового розгляду.
Так, зі змісту досліджених судом першої інстанції та перевірених судом апеляційної інстанції матеріалів справи встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ч.5 ст. 126 КУпАП доведена матеріалами справи.
Так, винуватість ОСОБА_1 підтверджується даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 417630 від 09.08.2025 року (а.с. 1), який складений уповноваженою на те особою - поліцейським 1 взводу 1 роти 1 УПП в Івано-Франківській області капралом поліції Гловацьким В.І. з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, та підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу, в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено, що ОСОБА_1 надасть їх в суді.
ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, і повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області, що підтверджується долученим до матеріалів справи відеозаписом із нагрудної камери працівників поліції.
Твердження сторони захисту про те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП складено з грубим порушенням вимог закону і не може бути належним та достатнім доказом по справі, є безпідставним, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності до вимог встановлених ст.256 КУпАП.
Відповідно до довідки, складеної старшим інспектором з ОД відділу адміністративної практики капітаном поліції Ліпською О., про те, що 25.08.2025 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи права керування. Відносно останнього складено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2912092 ч.2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 2).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Вищевказаний відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Відеозаписом (а.с. 4) зафіксовано момент зупинки транспортного засобу Лексус д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 у зв'язку із перевищенням швидкості руху в межах населеного пункту, швидкість 73 км/год. Водія повідомили, що ведеться відео фіксація розмови та попросили надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Водій повідомив, що у нього відсутнє посвідчення водія. Працівники поліції повідомили, що за керування транспортним засобом без посвідчення водія передбачена відповідальність. Згодом водій надав паспорт громадянина України для встановлення його особи, водієм виявився ОСОБА_1 . Під час складання адміністративних матеріалів, працівник поліції виявив, що ОСОБА_1 раніше притягали до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП відповідно до постанови від 25.08.2025 року і у зв'язку з тим, що не пройшов рік з часу зазначеного правопорушення, то в даному випадку вчинення правопорушення вважається повторним. Далі водія повідомили, що відносно нього буде складено постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП та протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Далі працівник поліції складає відповідні адміністративні матеріали. Згодом ОСОБА_1 ознайомили зі складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, роз'яснили права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, водій розписався про ознайомлення із місцем розгляду, правами та отримання протоколу.
У своїй апеляційній скарзі захисник адвокат Бежук С.М. вказує, що вищевказана довідка не може бути належним доказом притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП.
Зі змісту відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 знав про наявність вищевказаної постанови працівника поліції та мав можливість оскаржити її у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що судовий розгляд здійснюється у відповідності до принципу змагальності сторін, відповідно до якого кожна із сторін самостійно доводить правильність її правової позиції та надає суду відповідні докази на підтвердження своїх доводів.
Принцип змагальності ґрунтується на тому переконанні, що протилежність інтересів сторін є найкращою гарантією для забезпечення повноти судового розгляду та встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішання питання про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Разом з тим, стороною захисту не надані дані, які спростовують правильність висновків суду про те, що ОСОБА_1 раніше вже притягався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП за правопорушення, яке вчинив 25.08.2025 року та повторно вчинив керування транспортним засобом не маючі такого права.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що постанова поліцейського про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути визнана такою, що має преюдиціальне значення, оскільки не є судовим рішенням. Так, преюдиційний характер мають тільки судові рішення, які набрали законної сили. Преюдиційність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ.
За таких обставин, довідка про притягнення до адміністративної відповідальності оцінюється судом як певний доказ, який дозволяє визначити правову кваліфікацію дій особи, яка не маючи відповідного права керування транспортним засобом або будучи позбавлена права керування транспортним засобом на підставі судового рішення, свідомо його не виконує та повторно вчиняє керування транспортним засобом без наявності в нього відповідного права.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що диспозиція ч.5 ст.126 КУпАП не передбачає, що повторні дії особи, щодо порушення вимог про заборону керування транспортним засобом повинні бути вчинені після того, як особу буде притягнуто до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає, що під час розгляду апеляційної скарги не доведено неправильність судового рішення, яке було ухвалено судом першої інстанції та яким правопорушника було визнано винним у вчиненні правопорушення.
При вирішанні питання щодо доведеності вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП суд враховує сукупність доказів, які містяться в матеріалах провадження та повністю доводять винуватість у вчиненні правопорушення.
Відповідно до ч.5 ст.126 КУпАП, відповідальність настає у випадку повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. За таких обставин не має значення час набуття законної сили відповідної постанови поліцейського про притягнення до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без наявності відповідного права.
Апеляційний суд, вважає, що наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими і суд першої інстанції поза розумним сумнівом прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху.
Апеляційний суд вважає, що під час розгляду апеляційної скарги не доведено неправильність судового рішення, яке було ухвалено судом першої інстанції та яким ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення.
При вирішанні питання щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення,передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП суд враховує сукупність доказів, які містяться в матеріалах провадження та повністю доводять винуватість у вчиненні правопорушення.
Відповідно до ч.5 ст.126 КУпАП, відповідальність настає у випадку повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Апеляційний суд, вважає, що наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими і суд першої інстанції поза розумним сумнівом прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
За таких обставин апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою та не знаходить підстав для її скасування.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника адвоката Бежука С.М. залишити без задоволення.
Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв