Справа № 350/678/25
Провадження № 22-ц/4808/1380/25
Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.
Суддя-доповідач Максюта
24 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Василишин Л.В., Баркова В.М.,
розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Пуликом М.В. 10 липня 2025 року, повний текст якого складено 21 липня 2025 року в с-щі Рожнятів Івано-Франківської області,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з нього половини понесених додаткових витрат на лікування дитини в сумі 13 250 гривень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з ОСОБА_2 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього життя вони мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею.
Спільне сімейне життя з ОСОБА_2 не склалося, шлюб між ними розірвано. Дитина повністю перебуває на її утриманні. Судовим наказом Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 13.03.2025 стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на її користь на утримання дочки в розмірі частини заробітку. Їхня з ОСОБА_2 дочка проходила стоматологічне лікування, на що було витрачено значні кошти. Оскільки послуги стоматолога платні, то за 2023-2025 р.р. вона здійснила оплату такого лікування дитині. Вартість лікування зуба становила від 800 до 1 600 грн. в залежності від тривалості лікування та ураження зуба. Послуги стоматології в загальному розмірі за лікування 15 зубів склали 17 650 грн.
Крім того дочка у вересні 2024 року пішла до школи у перший клас і навчання для неї розпочалося із складнощами у читанні, дитина почала відставати з цього предмету, тому для належного підтримання її навчання вона змушена була віддати доньку на додаткові уроки з правильного читання. Так з 12 лютого 2025 року дитина отримує додаткові уроки читання через систему онлайн навчання з узгодженим розкладом по 50 хв. одне заняття. Вже після 15 занять дитина почала краще читати, пройшла 28 уроків і на цьому закінчила додаткові навчання, так як дійшла цілі читання по складах і розуміння прочитаних текстів.
ОСОБА_1 здійснила оплату за ці уроки в розмірі 2 950 грн. згідно з трьома договорами. Загальна вартість таких послуг за які вона здійснила оплату становить 8 850 грн. Тому вважає, що половину загальної суми понесених додаткових витрат на дитину слід стягнути з ОСОБА_2 .
З врахуванням наведеного просила стягнути з відповідача 50% вартості понесених нею витрат на дитину, тобто 13 250 грн., а також судові витрати з надання професійної правничої допомоги.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 додаткові витрати в розмірі 13 250 (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень на лікування та додаткове навчання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Не погодившись з таким рішенням суду першої, інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Зазначив, що позивачем ОСОБА_1 не доведено факту реальної оплати за навчання дочки у розмірі 8 850 грн. Так, до матеріалів справи долучено платіжні інструкції з яких вбачається, що жодних платежів на користь ФОП ОСОБА_5 від ОСОБА_1 не здійснювалося.
Також вважає, що долучені до позовної заяви документи - виписка з медичної картки стоматологічного хворого/ортодонтичного пацієнта №570 від 08.03.2025 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 08.03.2025 року не доводять факту здійснення ОСОБА_1 оплати 17 650 грн. за лікування, оскільки ці документи не відповідають вимогам Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року №13 та «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління національного банку України від 29.12.2017 року №148.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_2 просив, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення додаткових витрат на дитину.
Позиція інших учасників справи
ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області розірвано (а.с 7-8).
Від шлюбу мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу проживає з матір'ю (а.с.5).
ОСОБА_4 проходила стоматологічне лікування на яке ОСОБА_6 витрачено 17 650 грн., що підтверджується випискою з медичної карти та актом приймання передачі наданих послуг (а.с.27, 28-29).
З платіжних інструкцій від 03 квітня 2025 року та від 28 лютого 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснено оплату за надання освітніх послуг дочки ОСОБА_4 у розмірі 5 900 грн.
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із вимогами ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
До передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові.
Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Аналогічні висновки зазначені у постановах Верховного Суду від 26 серпня 2020 року в справі №336/1488/19, від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19.
При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Слід звернути увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи щодо необхідності стягнення додаткових витрат, в залежності від особистих, індивідуальних особливостей дитини.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) та 09.09.2019 у справі № 344/5315/18 (провадження № 61-6722св19).
Відповідно до положень ст. ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Матеріалами справи підтверджується наявність у дитини захворювання ротової порожнини та необхідності надання їй стоматологічних послуг. Так, позивачем долучено до справи касові чеки за період з 2023 до 2024 рр. про перерахунок коштів на рахунок ФОП ОСОБА_7 за надання стоматологічних послуг.
На підтвердження необхідності особливих обставин та розміру понесених додаткових витрат на дитину, позивачем також подано виписку з медичної картки стоматологічного хворого/ортодонтичного пацієнта від 08.03.2025 року про лікування у стоматологічному кабінету ФОП ОСОБА_7 відповідно до якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходила лікування хронічного карієсу молочних зубів, постійних зубів та хронічного періодонтиту; дата первинного звернення пацієнта 22.03.2023 року; зазначене також підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 08.03.2025 року відповідно до якого загальна вартість наданих ОСОБА_4 стоматологічних послуг становить 17 650 грн.
Крім, того позивачем до матеріалів справи долучено копії договорів №Р2424 від 12.02.2025 року; від 28.02.2025 року та №Р2513 від 03.04.2025 року - про надання послуг відповідно до умов яких замовнику ( ОСОБА_1 ) надавалися виконавцем (ФОП ОСОБА_5 ) послуги з навчальних занять її дочки, а позивач оплатила надані послуги у повному обсязі. Оплата цих послуг підтверджується платіжними інструкціями від 10.02.2025 року на суму 2 950 грн., 28.02.2025 року на суму 2 950 грн та 03.04.2025 року на суму 2 950 грн.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги в процесі підготовки справи до розгляду судом витребувано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_8 на банківський рахунок, якої позивачем здійснено перерахування коштів за надання освітніх послуг доньки та встановлено, що зазначена особа є суб'єктом підприємницької діяльності, а основним видом її діяльності відповідно до КВЕД є інші види освіти, н.в.і.у. (не включені до інших угруповань) - клас 85.59. Аналогічно, судом витребувано інформацію про суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7 та встановлено, що основним видом економічної діяльності на момент надання позивачу послуг була стоматологічна практика - клас 86.23.
Відтак, колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо підтвердження позивачем ОСОБА_1 факту понесених нею додаткових витрат на дитину.
Доводи апелянта про недоведеність факту витрат на лікування та навчання доньки не спростовують понесених позивачем витрат.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, та з урахуванням принципу рівності обов'язків обох батьків щодо утримання і виховання дитини, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позову шляхом стягнення з відповідача половини фактично понесених позивачем додаткових витрат на дитину у розмір 13 250 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Ураховуючи, що за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень щодо вирішення спору по суті, тому відсутні підстави для нового розподілу витрат у справі.
Керуючись ст. 374,375,381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської областівід 10 липня 2025 року,- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач І.О. Максюта
Судді: Л.В. Василишин
В.М. Барков