Справа № 632/1956/25
провадження № 2/632/988/25
Іменем України
24 жовтня 2025 р. м. Златопіль
Суддя Златопільського міськрайонного суду Харківської області Кузьменко С.Л., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Харківської області та ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту,
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Первомайської міської ради Харківської області та ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідатист. 175 ЦПК України, а також вимогамст. 177 цього Кодексу.
Перевіривши вищезазначену позовну заяву ОСОБА_1 та додані до неї матеріали, суддя доходить висновку про те, що вона підлягає залишенню без рухуз огляду на наступне: позивач у позовній заяві визначив відповідачами: Первомайську міську раду Харківської області та ОСОБА_2 , перевіривши код ЄДРПОУ позивача 1, суддя встановив, що він належить Златопільській міській раді Харківської області, що є підставою для залишення позовної заяви без руху.
Крім того, до позовної заяви не додано документів, які підтверджують дані відповідача ОСОБА_2 .
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить «встановити факт проживання ОСОБА_1 з жовтня 2021 року і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_3 без реєстрації разом з бабусею за адресою АДРЕСА_1 .
Встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , необхідне для захисту спадкових прав позивача.
У цивільній справі №632/1539/24 позивач просив встановити юридичний факт, який є предметом поданої позовної заяви.
В обґрунтування позову зазначені ті ж самі обставини, що і у справі №632/1539/24.
Суд дослідивши позовні заяви у справах №632/1956/25 та №632/1539/24, приходить до висновку, що предмет та підстави цих позовів є тотожними, спір виник між тими самими сторонами, що виключає повторне звернення позивача із позовом.
Як неодноразово зазначав ЄСПЛ у своїх рішеннях право доступу до суду не є абсолютним.
Так, згідно із п.п. 22-29 рішення ЄСПЛ у справі від 28.03.2006 «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому правила регулювання строків мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
08 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №947/31700/20, провадження № 61-175св23 (ЄДРСРУ № 116149865) досліджував питання щодо закриття провадження у справі з підстав наявності судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц зазначено, що необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (2004 року) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).
За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову це річ, щодо якої виник спір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 вказано, що предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом зтим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Ураховуючи зазначене, суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений можливості подати уточнену позовну заяву у справі №632/1956/25 з поданням додаткових доказів та зазначенням періоду спільного проживання.
Відповідно до ч. 1ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175,177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника та надає йому строк на усунення недоліків.
За таких підстав, позивачу слід усунути зазначені недоліки. Без усунення вищевказаних недоліків, суддя не може вирішити питання про відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, керуючисьст.ст.4,133,174-177,185,259-261 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Харківської області та ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту про встановлення юридичного факту - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху.
У випадку не усунення недоліків у визначений судом термін, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: С. Л. Кузьменко