Справа № 629/5966/25
Номер провадження 2/629/1659/25
РIШЕННЯ
23.10.2025 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Лукаренко А.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Лозова Харківської області у залі суду цивільну справу №629/5966/25 за позовом представника позивачки ОСОБА_1 -адвоката Остапенко Світлани Юріївни до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя,-
Позивачка в інтересах якої діє представник звернулася до суду з позовом у якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частину майна як спільного майна подружжя, а саме на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано за відповідачем. В обґрунтування позову представник посилалась на те, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.07.2004 року до 15.05.2023 року. Протягом усього спільного проживання вони мали взаємні права та обов'язки, що притаманні подружжю, піклувалися один про одного, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися утриманням помешкання та разом сплачували платежі за спожиті комунальні послуги. В період шлюбу сторонами було придбано 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , інша частина, квартири, а саме 5/6 частини цієї квартири, належать ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Зважаючи на те, що відповідач, не узгодивши з позивачкою, надав оголошення про продаж квартири, що є спільним майном подружжя в тому числі, тому вона вимушена звернутися до суду з питання поділу майна та визнання за нею права власності на 1/12 частину спільного майна подружжя.
Провадження по справі було відкрито у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, сторонам надано час для подання заяв по суті.
Судом було здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Виклик відповідача здійснювався шляхом розміщення оголошення.
Позивачка та її представник у судове засідання не з'явилися, надали заяву, в якій прохали проводити розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, не заперечували проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав до суду телефонограму у якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлені такі факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що з 02.07.2004 року сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15.05.2023 року (а.с.15-16).
У період шлюбу відповідачем ОСОБА_2 за згодою його дружини- позивачки ОСОБА_1 , згідно із нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу частки квартири від 23.11.2021 року, який посвідчено приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області області Курявською О.О. та який зареєстровано в реєстрі за № 1394, було придбано 1/6 частку у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11)
Зазначене також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 286255970 від 23.11.2021 року (а.с.12).
5/6 частини цієї квартири, належать відповідачу ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.06.2020 року посвідченого приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області області Курявською О.О. та який зареєстровано в реєстрі за № 646 (а.с.13).
Зазначене також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 213722076 від 24.06.2020 року (а.с.14).
Згідно звіту про оцінку вартості однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , її ринкова вартість становить 222 200,00 гривень, вартість частки квартири 37 033,33 грн. (а.с.17-39).
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
У ч. 1 ст. 68 СК України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
За змістом ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 СК України, ч. 2 ст. 372 ЦК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами
законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11).
Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007№ 11«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
При цьому, при поділі майна суд виходить із того, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя'відзначив, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, для визначення якої при необхідності призначається експертиза.
У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Норми ст. ст. 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Однак ч. 1 ст. 358 ЦК України зазначає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз зазначених вимог закону свідчить про те, що нерухоме майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, хто з них є титульним його володільцем, якщо не буде встановлено інших обставин, а отже, у випадку, якщо вони не домовилися про порядок його поділу в натурі, спір може бути вирішений судом, зокрема, шляхом визначення їх ідеальних часток у ньому.
З матеріалів справи встановлено, що частка квартири за адресою: АДРЕСА_2 , була придбана під час перебування сторін у шлюбі, а питання про її поділ в натурі сторони не порушували.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи факт набуття спірного нерухомого майна у період шлюбу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на вимогах закону, та їх належить задовольнити та визнати за позивачкою право власності на 1/12 частку спірного нерухомого майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 11, 12, 13, 49, 76, 81, 82, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов представника позивачки ОСОБА_1 -адвоката Остапенко Світлани Юріївни до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя-задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частину майна, як спільного майна подружжя, а саме на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторони:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Т.О.Каращук