621/2591/25
2/621/1363/25
іменем України
24 жовтня 2025 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області:
головуючий - суддя Овдієнко В. В.,
секретар судового засідання - Кришталь А. А.,
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", представник позивача - Тарасенко В. Г.,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши за відсутності учасників справи в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
12.08.2025 від ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" до суду надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, що надані за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 39 564 грн 93 коп.
На обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначив, що ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" надавало відповідачу комунальні послуги у вигляді централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрована і проживає за цією адресою в період утворення заборгованості з 01.10.2017 по 01.05.2021.
Таким чином, витрати по утриманню майна, а саме оплату послуг за користування тепловою енергією зобов'язана нести відповідач.
Відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги", але своїх обов'язків по оплаті послуг централізованого опалення не виконує.
Послуги надаються за тарифами, затвердженими у встановленому порядку: Постановою № 1101 від 09.06.2016 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕ), затвердила тариф на послуги з теплопостачання для населення з 01.07.2016 - 1 463 грн 06 коп. з ПДВ за 1 Гкал, 46 грн 97 коп. за 1 кв. м.
Станом на 06.08.2025, за період з 01.10.2017 по 01.05.2021 у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 39 564 грн 93 коп. за послуги з централізованого опалення квартири.
Заборгованість боржником не була погашена.
Факт надання послуг з централізованого опалення підтверджується актами про початок та закінчення опалювального сезону.
Відповідач, будучи зобов'язаною своєчасно сплачувати надані послуги, в односторонньому порядку припинив виконувати взяті на себе зобов'язання, чим порушила їхні законні права та інтереси.
Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 20.08.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 15.09.2025.
11.09.2025 відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності. У відзиві зазначила, що позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості, що перевищує трирічний строк позовної давності.
15.09.2025 за клопотанням представника позивача Тарасенка В. Г. відкладено судовий розгляд до 24.10.2025.
18.09.2025 представник позивача Тарасенко В. Г. надіслав до суду відповідь на відзив, де зазначив, що з урахуванням "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, а також того факту, що на час розгляду справи діє воєнний стан на території України, позивачем не був пропущений строк позовної давності.
24.10.2025 належним чином повідомлені учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача Тарасенко В. Г. у заяві від 25.08.2025 просив проводити судовий розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 засобами телефонного зв'язку повідомила про неможливість прибуття до суду, просила проводити судовий розгляд за її відсутності.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Довідкою відділу надання адміністративних послуг Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 1572 від 14.08.2025 підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 19).
Даними копій актів про включення та відключення теплової енергії на опалювальні сезони 2017-2021 років підтверджується надання позивачем послуг теплопостачання до будинку АДРЕСА_3 (а. с. 6-13).
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань та Рішення Зміївської міської ради IV сесії V скликання від 14.09.2006, визначено ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" виконавцем на території м. Змієва послуг з централізованого опалення (а. с. 14, 15).
З наданого позивачем розрахунку платежів за житлово-комунальні послуги по особовому рахунку № НОМЕР_1 , вбачається, що за послуги з центрального опалення за період з 01.10.2017 по 01.05.2021, станом на 06.08.2025, за адресою: АДРЕСА_2 , складає 39 564 грн 93 коп. (а. с. 5).
Зазначений розрахунок відповідачем не спростований.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства. Підставами для виникнення цивільних прав і обов'язків, крім договору, можуть бути і інші юридичні факти (наприклад, фактичне надання житлово-комунальних послуг). Цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до пунктів 18, 20, 21 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 (далі - Правила) розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов на допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Також, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 67 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв'язку з наданням позивачем комунальних послуг та наявності з боку відповідача невиконаних зобов'язань щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, розмір заборгованості, станом на 06.08.2025, нарахованої за період з 01.10.2017 до 01.05.2025, складає 39 564 грн 93 коп.
Доказів, які б спростовували зазначену позивачем суму заборгованості або обов'язок щодо її погашення, відповідачем не надані.
Під час розгляду заяви відповідача у відзиві про застосування позовної давності суд виходить зі строків надання житлово-комунальних послуг, які надані з жовтня 2017 року по квітень 2021 року.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
У пункті 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
З цього випливає, що у разі закінчення строку позовної давності, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 скасовано на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Разом з тим, 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України" "Про введення воєнного стану в Україні".
В подальшому, відповідно до Указів Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і діє на даний час.
У пункті 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Законом України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено. Закон набрав чинності 04.09.2025.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач припинила оплату житлово-комунальних послуг у жовтні 2017 року, у січні 2018 року частково сплатила заборгованість у розмірі 500 гривень, а позивач 12.08.2025 звернувся з позовом до суду, у період дії пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX, та пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, тобто в межах строку позовної давності, перебіг якого був зупинений і на час звернення з позовом обставини, які стали підставою для його зупинення, продовжували існувати.
За таких обставин, заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає, а позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 39 564 грн 93 коп. заборгованості за послуги з централізованого опалення.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідачів належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору (а. с. 4).
Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 223, частиною 2 статті 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" 39 564 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн 93 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", місцезнаходження: вул. Станіслава Партали, буд. 3, м. Харків, 61103, код ЄДРПОУ: 31555944.
Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Повне рішення складене 24.10.2025.
Головуючий: В. В. Овдієнко