Справа № 638/17344/25
Провадження № 2-а/638/489/25
23.10.2025 Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Штих Т. В.,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А. П.,
розглянувши матеріали позовної заяви представника ОСОБА_1 адвоката Кузьменка Дмитра Ігоровича до т.в.о. Керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 Нестерова Романа про скасування постанови, -
05 вересня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Кузьменко Д. І. подав до Шевченківського районного суду м. Харкова позов в якому просив скасувати Постанову №1470 від 29.08.2025. винесеної т.в.о начальником майором ОСОБА_2 , якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначив, що 29.08.2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , ТВО начальника майором ОСОБА_2 була складена постанова № 1470 від 29.08.2025 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.
Уповноваженою особою відповідача допущені процесуальні порушення під час розгляду та складання Постанови № 1470 від 29.08.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
29.09.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив в якому він просив відмовити в задоволенні позову. Свою позицію обґрунтував тим, що засобами поштового зв'язку на адресу позивача завчасно була направлена повістка № 3887516 з вимогою прибуття на 26.06.2025 року о 09- 00 годині для уточнення даних до ТЦК та СП. Відповідно до інформації Укрпошти повістка не отримана та повернута за місцем обслуговування, але відповідно до норм законодавства вважається належним чином направленою та врученою. Поважних причин неприбуття по повістці позивач не надав. Адміністративний позов відомостей про прибуття позивача до ТЦК та СП 26.06.2025 не містить. Таким чином, позивачем не дотримано вищенаведені вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тим самим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Протокол про вчинене адміністративне правопорушення не складався з огляду на приписи ст. 258 КУпАП. 29.08.2025 року щодо позивача уповноваженою посадовою особою ТЦК та СП винесено постанову № 1470 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
06 жовтня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в ній представник позивача наполягав на задоволенні позову.
12 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
15 вересня 2025 року недоліки були виправлені.
Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
Представник позивача надав заяву до суду, в якій просив розглядати справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Як встановлено під час судового розгляду та підтверджується матеріалами справи, 29.08.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_4 була складена постанова № 1470 від 29.08.2025 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч. ч. 7, 8 ст.1Закону №2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Положення про центри рекрутингу, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, центрів рекрутингу координується та спрямовується Міністерством оборони України.
23.02.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 154, якою затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі Положення № 154).
Згідно із п. 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, міст Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
В силу п. 3 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
За змістом п. 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Відповідно до п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно із п. 12 Положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки представляє інтереси Збройних Сил у відносинах з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, іншими державними органами, підприємствами та громадянами на відповідній території.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені ст. 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення.
З наведеного слідує, що від імені ТЦК та СП розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення має право керівник відповідного ТЦК та СП, в межах покладених на нього повноважень.
При цьому, належним відповідачем у справах, які розглядаються судом у визначеному КАС України порядку, є саме орган державної влади суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебувала з таким органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
З матеріалів справи вбачається, що в якості відповідача у справі позивачем визначено ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_4 , як посадову особу, який, в свою чергу, перебуває у трудових відносинах із ІНФОРМАЦІЯ_2 та не є органом державної влади (суб'єктом владних повноважень).
З цього приводу слід зазначити, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення працівники відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені та в інтересах центрального органу виконавчої влади, а саме територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 3 ст.43КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Суд зазначає, що оскільки ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майор ОСОБА_4 відповідно до ст. 43 КАС України є особою, яка перебуває ІНФОРМАЦІЯ_2 у трудових відносинах та від його імені та в інтересах здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення, останній не має адміністративної процесуальної правосуб'єктності, а тому не може самостійно виступати відповідачем по справі.
Натомість, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у даній справі має бути ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто, відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, проте, останній не був визначений позивачем, як відповідач у цій адміністративній справі, та не залучений в якості співвідповідача.
При залишені позовної заяви без руху суд пропонував позивачу однозначно визначитись з відповідачем та вказав про можливість зазначення відповідача юридичної особи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Кузьменка Д. І., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до неналежного відповідача, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог, звернених до т.в.о. Керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Інші, наведені сторонами доводи в обґрунтування своїх позицій, не спростовують наведених висновків суду. Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, сплачений судовий збір не належить стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 8, 9, 72-78, 241-246, 286, 293 КАС України, суд -
В задоволенні позову представника ОСОБА_1 адвоката Кузьменка Дмитра Ігоровича до т.в.о. Керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 про скасування постанови відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складений 23 жовтня 2025 року.
Суддя Т. В. Штих