Справа № 638/17947/25
Провадження № 2/638/7572/25
Іменем України
22 жовтня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі
головуючого судді Смирнова В.А.
за участю секретаря судового засідання Євженко О.Ю.
розглянув у відкритому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача про закриття провадження у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсалбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник АТ «Універсалбанк» Мєшнік К.І. звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 справу передано судді Смирнову В.А.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 23.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі та призначено судове засідання.
20.10.2025 представник позивача Мєшнік К.І. подав заяву, в якій посилаючись на п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України просить закрити провадження у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсалбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; повернути сплачений судовий збір.
Заява мотивована тим, що заборгованість була погашена відповідачем після подачі позову до суду, а отже позовні вимоги були задоволені. Крім того, посилаючись на ч. 3 ст. 142 ЦПК України просить повернути судовий збір.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.
Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши подане клопотання та матеріали справи, дійшов висновку щодо наявності підстав для його часткове задоволення з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (ч. 1, 3 ст. 206 ЦПК України).
За змістом ст. 206 ЦПК України відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову - це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду (див. постанову Верховного Суду від 04.10.2024 у справі № 757/37713/21-ц).
Суд враховує, що звернення з клопотанням про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову є правом позивача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що дії позивача щодо відмови від позову не суперечать закону та не порушують чиї - небудь права, свободи або інтереси, підстав для не прийняття даної заяви судом не встановлено, тому суд приймає рішення про прийняття відмови позивача від позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Отже, наявні підстави для закриття провадження у справі.
Також суд, в порядку ч. 2 ст. 206 ЦПК України, роз'яснює позивачу наслідки відмови від позову, а саме відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до висновку, викладеного у п. 8.24 постанови Верховного суду у справі №910/14479/21 від 17.11.2022 аналізуючи підстави повернення судового збору, передбачені частиною першої статті 130 ГПК України та частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір» у сукупності з пунктом 12 частини третьої статті 2 та частиною першою статті 2 ГПК України, видається, що закріплення цих підстав виступає проявом паритетності інтересів держави на отримання компенсаційних витрат за проведення судового розгляду та здійснення судочинства і інтересів особи на фактичне здійснення самого правосуддя та зацікавленості особи максимально і ефективно реалізувати свої процесуальні справа.
Так, зміст ст. 130 ГПК України відповідає ст. 142 ЦПК України.
Судом встановлено, що заява про відмову від позову подана представником позивача до початку розгляду справи по суті унаслідок задоволення позовних вимог відповідачем після пред'явлення позову, тому суд вважає за можливе повернути позивачу 50% сплаченого судового збору з Державного бюджету у розмірі 1 514 грн, однак враховуючи, що позивачем не ініційоване питання про стягнення 50 % сплаченого судового збору з відповідача, суд таке не вирішує.
Керуючись ст. 142, 206, 255, 256, 259 - 261, 354 ЦПК України, суд
Клопотання представника позивача Акціонерного товариства «Універсалбанк» про закриття провадження задовольнити частково.
Провадження у цивільній справі № 953/17947/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсалбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрити.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Акціонерному товариству «Універсалбанк» 50 % судового збору у розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп, сплачений згідно Платіжного доручення № 41656987180 від 15 серпня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.А. Смирнов