справа № 619/5667/25
провадження № 3-в/619/11/25
іменем України
24 жовтня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні заявуОСОБА_1 про відстрочку виконання постанови Дергачівського районного суду Харківської області від 25 вересня 2025 року,
установив:
21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, у якій просить відстрочити виконання постанови Дергачівського районного суду Харківської області від 25 вересня 2025 року у справі № 619/5667/25, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 17220 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн, в частині стягнення штрафу у розмірі 17 000,00 грн строком на шість календарних місяців.
Дослідивши матеріали справи, доводи заяви суд дійшов такого висновку.
Так, постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 25 вересня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 17220 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 днів з дня отримання постанови про накладення штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби на місцем проживання правопорушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного в постанові про стягнення штрафу (ст. 308 КУпАП).
Відповідно до ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно зі статтею 298 КУпАП України постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Так, частиною другою статті 301 КУпАП визначено, що відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
У частині першій статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2019 року справа № 2-54/08 при розгляді питання про відстрочення виконання судового рішення вказав, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до частини 6 цієї статті, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Звертаючись до суду з заявою про відстрочення виконання постанови суду, ОСОБА_1 посилався на те, що наразі він проходить військову службу, при виконанні бойового завдання отримав поранення, при проходженні лікування був виведений поза штат військової частини та не отримував заробітної плати, а також не має інших доходів. Отже у нього на сьогоднішній день існують ряд обставин, які унеможливлюють виконання ним постанови суду щодо сплати штрафу одним платежем у визначений час (строки).
Разом з тим, до заяви про відстрочення виконання постанови ОСОБА_1 не додано доказів на підтвердження його скрутного матеріального становища на даний час, та відсутності в нього можливості сплатити штраф.
Водночас, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу в лавах Збройних Сил України, а отже, отримує відповідне грошове забезпечення.
Отже, суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 про важке матеріальне становище не знайшли свого підтвердження в суді, не спростовані належними та достатніми доказами, які б підтверджували, що розмір штрафу становить надмірний фінансовий тягар для порушника, а також те, що адміністративне стягнення є не тільки мірою відповідальності, а й те, що метою такого є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За таких обставин, заява про відстрочку виконання постанови задоволенню не підлягає.
Конституційний Суд України у рішення № 2-рп/2015 від 31.03.2015 роз'яснив, що положення ч. 2 ст. 294 КУпАП щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене ч. 1 ст. 284 цього кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у статті 241 цього кодексу, про закриття справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 283, 284, 301, 304 КУпАП суддя,
постановив:
У задоволенні заявиОСОБА_1 про відстрочку виконання постанови Дергачівського районного суду Харківської області від 25 вересня 2025 року відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Є. А. Болибок