Справа № 202/520/25
Провадження № 2/202/1948/2025
24 жовтня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,
секретар судового засідання Пономаренко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/520/25
за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про припинення права на частку домоволодіння та виплату компенсації за частку домоволодіння -
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Таламанчука О.С.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідачів - адвоката Тураєвої О.М.
15.01.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що вона є власником 2/3 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , іншим співвласником є - ОСОБА_2 , якому належить 1/6 частина. Право власності ОСОБА_2 набув у порядку спадкування 26.03.2021 на підставі рішення суду.
Відповідач є її єдинокровним братом, тобто сином батька від першого шлюбу, але не є членом її сім'ї, ніколи не проживав та не проживає у домоволодінні, не зареєстрований у ньому, не сплачує коштів за комунальні послуги, не несе витрати на ремонт домоволодіння та його утримання.
Вона проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 все життя разом з донькою, зятем та онуком, раніше у будинку також мешкала її мати, яка померла.
Також зазначила, що саме вона доглядає за будинком, робила у ньому ремонтні роботи. Провела реконструкцію домоволодіння, у наслідок якої його площа збільшилась.
Відповідно до висновку експерта частина відповідача у домоволодінні становить 6/100 загальної площі домоволодіння та дорівнює 8,8 кв.м. від загальної площі, що об'єктивно є незначною його часткою. Вартість частки відповідача становить 155 994 грн.
Поділ є неможливим через відсутність технічної можливості.
Порядок користування а ні домоволодінням, а ні будинком не визначено.
Водночас спільне проживання з відповідачем спірним домоволодінням є неможливим оскільки між ними склалися вкрай неприязні стосунки протягом багатьох років.
У зв'язку з тим, що частка ОСОБА_2 є незначною вона неодноразово пропонувала йому викупити її, однак він відмовився від цієї пропозиції, аргументуючи це тим, що йому належить частка.
Зазначила, що припинення права власності ОСОБА_2 на частку у спірному домоволодінні не завдасть істотної шкоди його правам та інтересам, оскільки, на праві приватної власності йому належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 у якій він проживає та зареєстрований з 1985 року та будинок за адресою: АДРЕСА_3 .
Враховуючи викладене, посилаючись на п.1 ч.1 ст.365 ЦК України, просила суд припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,0 кв.м, з виплатою компенсації її вартості у сумі 155 994,00 грн, які внесені нею на депозитний рахунок, та визнати за нею право власності на 1/6 частку домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідача судові витрати.
Хронологія руху справи та процесуальні дії
17.01.2025 по справі відкрито загальне позовне провадження, призначене підготовче судове засідання та відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов.
12.03.2025 відповідач подав відзив на позов.
03.04.2025 позивач подала відповідь на відзив.
28.04.2025 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.
06.05.2025 позивач подала заперечення на заперечення на відповідь на відзив.
09.05.2025 підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до розгляду по суті.
18.06.2025 позивачем заявлено клопотання про застосування заходів забезпечення позову.
20.06.2025 ухвалою суду у застосуванні заходів забезпечення позову відмовлено.
07.07.2025 ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі.
Заперечення відповідача
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначив, що дійсно є власником 1/6 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , яке було побудовано його батьками, але право власності на яке було зареєстровано вже після смерті його матері та після укладення батьком шлюбу з ОСОБА_3 , яка є матір'ю позивача у справі, та яка на цей час померла.
Їхній спільний з позивачем батько помер у 1991 році і після його смерті залишилась спадщина, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 , площа якого у 1991 році була значно меншою а ніж зараз, оскільки у подальшому позивач збільшила її.
Також зазначив, що мешкав та був зареєстрований у вказаному будинку в період з 1955 по 1985 роки. Батько за життя купив позивачу інший будинок та за життя заявляв, що спірний будинок повинен залишитись у спадок саме йому, але заповіт не залишив.
Позивач постійно чинить йому перешкоди у користуванні будинком. Після смерті батька у нього нема доступу до будинку, тоді як позивач користується ним у цілому, не погоджуючи це з ним, як з співвласником, і тому він звертався до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні та вселенні.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 18.11.2024 у справі №202/13444/23 його позов було задоволено і його було вселене у домоволодіння.
Також зазначив, що має на праві власності лише 1/6 частку спірного домоволодіння. Іншого житла для проживання не має.
Крім того зазначив, що позбавлення його права власності буде для нього надмірним тягарем, а ОСОБА_1 зловживає правом на позовом, оскільки у 2021 році вже зверталася з аналогічним позовом, але їй було відмовлено у його задоволенні судом апеляційної інстанції у постанові від 18.10.2022 у справі №202/2395/21.
Враховуючи викладене вважає, що відсутня сукупність підстав, визначених ст.365 ЦК України, для припинення його права власності на 1/6 частку спірного домоволодіння.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та додатково пояснили, що твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у користуванні будинком не відповідають дійсності, є припущеннями та не підтверджені жодним доказом. Твердження відповідача, що він не має іншого житла також не відповідають дійсності, оскільки він володіє будинком площею 143,5 кв.м., що вочевидь не є садовим будинком. У відповідача окрім права користування домоволодінням є також обов'язки щодо утримання свого майна, але він ніколи цей обов'язок не виконував. Відповідач не є членом сім'ї позивача, не має з ним спільного побуту, їх відносини конфліктні. ОСОБА_2 не сплачував за комунальні послуги жодного разу, не ремонтував його, не доглядав за ним протягом 31 року. Частка ОСОБА_2 є незначною, що підтверджується висновком експерта, як і той факт, що поділ домоволодіння неможливий.
Відповідач та його представник у судовому засіданні просили у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві та додатково пояснили, що під час воєнного стану заборонено припиняти право власності.
Заслухавши учасників судового розгляду, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 є власником 1/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Підставою права власності є рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.10.1992.
Крім того, ОСОБА_1 є власником 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Підставою права власності є договір дарування від 07.05.2015, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. за реєстровим №1517. Право власності зареєстроване 07.05.2015.
Усього ОСОБА_1 , на праві власності, належить 5/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 є власником 1/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою права власності є рішення Індустірального районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2021 у справі № 202/287/21. Право власності зареєстроване 09.06.2021.
Отже, у розумінні ст.356 ЦК України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 володіють житловим будинок АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності.
З висновку судово-будівельної експертизи №1408-08 від 11.09.2023, яка проведена на замовлення позивача ОСОБА_1 , судом встановлено, що станом на 05.07.2023 спірне домоволодіння складається з: житлового будинку літ. А-1, площею 55,8 кв.м, прибудови літ а-1, площею 14,40 кв.м., погрібу літ. під.А-1, площею 4,70 кв.м., навісу літ. И, погрібу літ. З, сараю літ. Г, літньої кухні літ. Б.
На земельній ділянці фактично збудовані або реконструйовані наступні будівлі та споруди: - у будівлі житлового будинку «А-1», прибудови літ. «а-1» збудований новий дерев'яний дах із новим покриттям даху із сучасної металочерепиці та утепленням, муровані нові фронтони із силікатної цегли, по периметру зовнішніх стін будівлі житлового будинку літ. «А-1» та прибудови літ. «а-1» здійснено будівництво додаткового залізобетонного фундаменту, мурований цоколь та зовнішні ціни із силікатної цегли із утепленням між існуючою стіною та новими стінами пінопластовими листами, замінені вікна у вказаних будівлях на металопластикові, виконаний якісний сучасний ремонт у внутрішніх приміщеннях літ. «1-4», літ. «1-6», замінений газовий котел; виконані ремонтні будівельні роботи з будівництва каркасу нової прибудови з боку житлових кімнат літ. «1-3» і «літ. 1-7», збудований аналогічний вказаному вище дах над будівлею нової прибудови, здійснені ремонтні будівельні роботи з облаштування внутрішніх приміщень нової прибудови з боку житлових кімнат літ. «1-3» і літ. «1-7». Утворилися три нові кімнати: коридору площею 3,85 кв.м., (1,56*2,47 м), кухні, площею 6,59 кв.м. (2,67*2,47 м), санвузлу, площею 6,2 кв.м. (2,55*2,43 м); проведені ремонтні будівель роботи з облаштування внутрішніх приміщень будівлі літньої кухні літ, «Б» із заміною вікна на металопластикові, двері на металеву утеплену, покриття внутрішніх приміщень на покриття, яке виконане із застосуванням сучасних оздоблювальних матеріалів; збудований комплекс цегляних будівель та споруд вбиральні, душу, комори, мангалу та навісу замість знесених будівель літ. «В», літ. «Е», літ. «Д» із покриттям внутрішніх приміщень із застосуванням сучасних оздоблювальних матеріалів; прибудованих до будівель прибудов навіс автомобільний консольний із металевого каркасу, стовпів та балок та покриттям із полікарбонатних листів; здійснено будівництво нових споруд огорожі, а саме з боку вулиці із фабричних залізобетонних панелів у залізобетонних стовпах із бетонних цоколем, металевої хвіртки та металевих воріт у цегляних стовпах, по межах із сусідніми земельними ділянками збудований паркан із заповненням із азбестоцементних хвилястих листів у металевих струпчастих стовпах, вимощення виконане із тротуарної плитки прямокутної фабричного виготовлення.
З цього ж висновку судом встановлено, що вартість будівель та споруд становить 935 965 грн. 00 коп., а вартість новозбудованих конструктивних будівельних елементів, а також будівель та споруд, фактично розміщених на земельній ділянці становить 1 637 337 грн 00 коп.
Станом на 11.09.2023 на 1/6 частку будівель та споруд домоволодіння, які зазначені у технічному паспорті, який виготовлений 16.01.2009 КП «Дніпропетровське міжміське бюро БТІ», припадають: 1/6 частина житлового будинку літ. А-1, 1/6 частина прибудови літ а-1, 1/6 частина погрібу літ. під.А-1, 1/6 частина навісу літ. И, 1/6 частина погрібу літ. З, 1/6 частина сараю літ. Г, 1/6 частина літньої кухні літ. Б.
Станом на 11.09.2023 вартість будівель та споруд, які фактично наявні та припадають на 1/6 частину будівель та споруд домоволодіння, які зазначені у технічному паспорті, який виготовлений 16.01.2009 КП «Дніпропетровське міжміське бюро БТІ», становить: 1/6 частина житлового будинку літ. А-1 87 706,00 грн, 1/6 частина прибудови літ а-1 35 424,00 грн, 1/6 частина погрібу літ. під.А-1 1780,00 грн, 1/6 частина навісу літ. И 1968,00 грн, 1/6 частина погрібу літ. З 3159,00 грн, 1/6 частина сараю літ. Г 8 623,00 грн, 1/6 частина літньої кухні літ. Б 17 335,00 грн, разом вартість 1/6 частки будівель та споруд складає 155 994,00 грн.
Станом на 11.09.2023 фактична частка від всіх будівель та споруд домоволодіння складають будівлі та споруди, які фактично наявні і припадають на 1/6 будівель та споруд домоволодіння, які зазначені у технічному паспорті, який виготовлений 16.01.2009 КП «Дніпропетровське міжміське бюро БТІ», становить 6/100 частин.
Станом на 11.09.2023 виділ в натурі 1/6 часток будівлі житлового будинку, площею 53,0 кв.м. домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , неможливий у зв'язку з відсутністю технічної можливості переобладнати приміщення будівлі житлового будинку, площею 53,0 кв.м. в ізольовані квартири. При цьому порушуються вимоги підпунктів 5.17, 5.18, 5.20 ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди, житлові будинки. Основні положення», п.п. 148, 152 Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого Постановою КМУ від 12.05.2023 №488.
З квитанції № 1.92549285.1 від 10.02.2025 судом встановлено, що ОСОБА_1 внесла на відповідний рахунок ДКСУ 155 994,00 грн (судовий депозит), що дорівнює вартості частки ОСОБА_2 у домоволодінні.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є єдинокровними (неповнорідними) сестрою та братом, оскільки їх батьком був ОСОБА_4 , але вони не є членами сім'ї, не пов'язані спільним побутом, ніколи разом не проживали, стосунки між ними тривалий час є неприязними, конфліктними, у зв'язку з тим, що вони не можуть прийти згоди у питанні володіння та користування будинком, який є їх спільною частковою власністю, тобто не можуть спільно володіти та користуватися будинком.
З доданих до позову та відзиву копій судових рішень судом встановлено, що судові спори між ОСОБА_1 , її нині покійною матір'ю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 вперше розпочались у 1992 році та тривають по цей час.
Так, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2022 року по цивільній справі № 202/2395/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності на 1/6 частку домоволодіння, припинення права на частку домоволодіння та виплату компенсації за частку домоволодіння, позов ОСОБА_1 задоволено. Припинено право ОСОБА_2 на 1/6 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,0 кв.м, з виплатою компенсації її вартості у сумі 124 167 (ста двадцять чотири тисячі сто шістдесят сім) грн. Визнано за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року по цивільній справі № 202/2395/21 провадження № 22-ц/803/6529/22, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
З мотивувальної частини вказаної постанови випливає, що відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не доведено того, що частка у розмірі 1/6 частини домоволодіння для відповідача є незначною. Також не надано жодних доказів того, що вона не може бути виділена в натурі.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2024 у справі №202/13444/23 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні домоволодінням та вселенні задоволені.
Усунуті ОСОБА_2 перешкоди в користуванні домоволодінням АДРЕСА_1 та вселити ОСОБА_2 в будинок АДРЕСА_1 . Зобов'язано ОСОБА_6 надати ОСОБА_2 комплект ключів від замків будинку АДРЕСА_1 . В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності домоволодіння шляхом припинення права користування домоволодінням відмовлено.
Судом встановлено, що на нормалізацію відносин між співвласниками рішення суду про вселення не вплинуло.
За таких обставин, підстав вважати, що співвласники можуть налагодити взаємовідносини стосовно спільного володіння та користування будинком, судом не встановлено.
Водночас судом встановлено, що у спірному будинку фактично мешкає та зареєстрована з 1996 року ОСОБА_1 з членами своєї сім'ї, а ОСОБА_2 з 16.12.1985 зареєстрований та проживає разом зі своєю сім'єю за адресою: АДРЕСА_2 .
З копії домової книги судом встановлено, що ОСОБА_2 ніколи не був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
З інформаційної довідки з реєстру нерухомого майна судом встановлено, що ОСОБА_2 , окрім частки у спірному будинку, на праві власності належить земельна ділянка та садовий будинок за адресою: АДРЕСА_4 » садівниче товариство, який не є житловим приміщенням.
Реєстр нерухомого майна не містить відомостей про право власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , але судом встановлено, що протягом 40 років (з 1985 року) ОСОБА_2 зареєстрований та фізично проживає саме у вказаній квартирі зі своєю сім'єю, саме у цій квартирі розвивається його приватне та сімейне життя, і саме з цією квартирою він має постійні та достатні зв'язки, і саме ця квартира є для нього домівкою, що відповідачем у судовому засіданні не спростовано.
Вказані обставини також підтверджуються тим, що саме за вказаною адресою у ОСОБА_2 виникали борги за комунальні послуги, які були стягнуті судовими наказами Самарського районного суду м. Дніпра від 04.11.2010 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/12765469), 12.04.2013 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/31102465), що встановлено судом з відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень, повний доступ до якого суд має на підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року №1200/0/15-18 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень» та п.5 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень».
Крім того, ОСОБА_2 зазначає саме вказану адресу як свою у всіх заявах по суті справи.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що вирішальним критерієм є фактичний зв'язок людини з місцем проживання, тобто, чи використовує вона його для проживання та чи має воно для неї значення домівки.
Так, наприклад, у рішенні «CASE OF PROKOPOVICH v. RUSSIA» №58255/00 від 18.11.2004 (остаточне 18.02.2005), ЄСПЛ нагадав, що згідно з судовою практикою органів Конвенції поняття «житло» у значенні статті 8 не обмежується житловим приміщенням, зайнятим на законних підставах чи юридично оформленим. «Житло» є самостійним поняттям, яке не визначається відповідно до внутрішнього законодавства. Чи є конкретне місце проживання «житлом», щодо якого діють гарантії пункту 1 статті 8, залежить від фактичних обставин, а саме, наявності достатніх та стійких зв'язків з певним місцем. ((також справи: Buckley v. the United Kingdom, постанова від 25.09.1996, Збірка постанов та рішень 1996- IV, §§ 52-54 та доповідь Комісії від 11.01.1995, § 63; Gillow v. the United Kingdom, постанова від 24.11.1986, серія А № 109, § 46; Wiggins v. the United Kingdom, № 7456/76, рішення Комісії від 08.02.1978)
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 має інше житло, окрім частки у спірному домоволодінні, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки термін «житло» у статті 8 Конвенції не обмежується правовим статусом приміщення (титулом).
Згідно з частинами першою, другою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно зі статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб'єктів на один об'єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частиною першою статті 365 Цивільного кодексу України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга цієї статті).
Наведені норми права свідчать, що законодавцем передбачено обставини, з огляду на існування яких суд може припинити право особи на частку у спільному майні на підставі позову інших співвласників.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».
Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім'ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У цій справі, суд, з сукупності досліджених доказів, встановив, що частка ОСОБА_2 у праві спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 є незначною (складає 6/100 частин будинку) і не може бути виділена в натурі; спільне володіння і користування будинком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є неможливим через їх негативне ставлення один до одного, ворожість, недоброзичливість, відсутність поваги та взаєморозуміння між ними, а також у зв'язку з відсутністю технічної можливості переобладнати приміщення будівлі житлового будинку, площею 53,0 кв.м. в ізольовані квартири; припинення права власності ОСОБА_2 на його частку у будинку не завдасть істотної шкоди його інтересам та інтересам його сім'ї, оскільки, він, у розумінні ст.8 Конвенції про захист прав та свобод людини, має інше житло (без титулу на нього), а саме: квартиру АДРЕСА_5 , де мешкає та зареєстрований з 1985 року.
Крім того, позивачем дотримана вимога ч.2 ст.365 ЦК України та вартість частки відповідача у розмірі 155 994,00 грн внесена на депозитний рахунок суду.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач чинить йому перешкоди у користуванні спільною власністю, оскільки вони не підтверджені жодним доказом, у тому числі суду не надано доказів, що ОСОБА_2 , після рішення суду про вселення у спірний будинок, вчиняв дії щодо реального вселення та проживання у вказаному будинку, перевіз туди свої речі, а фактично продовжує проживати у квартирі за місцем своєї реєстрації.
Таким чином, суд вважає доведеними позивачем, належним та достатніми доказами, усі чотири умови для застосування ч.1 ст.365 ЦК України, та доходить висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений судовий збір в розмірі 1 559 грн 94 коп.
Керуючись ст.ст.10,12,13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на 1/6 частку у спільному майні - житловому будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 631595812101).
Визнати за ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ) право власності на 1/6 частку житловому будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 631595812101).
Стягнути з ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) компенсацію вартості 1/6 частки у розмірі 155 994 грн (сто п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири грн 00 коп.), що внесені нею згідно квитанції №1.92549285.1 від 10 лютого 2025 та зберігаються на депозиті ТУ ДСА в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, на розрахунковому рахунку НОМЕР_3 у банку одержувача ДКС України міста Київ, МФО 820172, шляхом їх перерахування на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 )
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 559 грн 94 коп. (одна тисяча п'ятсот )
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суддя склала 24.10.2025
Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО