справа № 208/540/24
провадження № 1-кс/208/2748/25
09 жовтня 2025 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Кам'янського ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , представника потерпілого адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника потерпілого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 26 лютого 2025 року, що складена слідчим СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, лейтенантом поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 12024041160000058 від 12.01.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України,
До слідчого судді Заводського районного суду м. Кам'янського від представника потерпілого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_3 надійшла скарга про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 26 лютого 2025 року, що складена слідчим СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, лейтенантом поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 12024041160000058 від 12.01.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
В обґрунтування поданої скарги зазначено, що слідчим відділом Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024041160000058 від 12.01.2024 року, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України. Підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку проведення досудового розслідування, стала заява ОСОБА_5 про те, що впродовж 2022-2023 років невстановлена особа, будучи бухгалтером ТОВ "НТ РУНА", в умовах воєнного стану, шляхом зловживання довірою заволоділа грошовими коштами ТОВ "НТ РУНА". Дану заяву зареєстровано за вхідним № 700 від 11.01.2024 року в Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області та 12.01.2024 року розпочато досудове розслідування. В ході проведення досудового розслідування кримінального провадження заявника ОСОБА_5 визнано потерпілим та допитано в якості потерпілого. Однак за результатами проведення досудового розслідування слідчим СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 прийнято постанову від 26.02.2025 року про закриття кримінального провадження № 12024041160000058 на підставі п. 2 ч.1 ст.284 КПК України. На думку представника потерпілого, досудове розслідування у кримінальному провадженні проведено не в повному обсязі, а тому рішення слідчого про закриття кримінального провадження є передчасним.
Зокрема, слідчим не прийнято процесуальне рішення про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, оскільки в фабулі ЄРДР зазначено, що невстановлена особа, будучи бухгалтером ТОВ "НТ РУНА" заволоділа грошовими коштами вказаного підприємства, а це є кваліфікуючими ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України. Також слідчим не отримано дозволів та не проведено обшуки у фігурантів кримінального провадження, а саме: у організатора та співучасників даного кримінального правопорушення, з метою відшукання первинної документації, а також готівкових коштів, які за показами свідків вивозила ОСОБА_7 разом з іншими особами з території підприємств належних потерпілому. Крім того, слідчим не проведено перехресний допит між свідком ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_7 для усунення виниклих протиріч для встановлення істини у справі, оскільки їх покази вкрай відрізняються один від одного, слідчим не допитано в якості свідків, осіб, які допомагали ОСОБА_7 вивозити з ТОВ "НТ РУНА" відповідні документи та грошові кошти. Окрім цього, слідчим не отримано у слідчого судді дозвіл про надання тимчасового доступу до речей і документів, а саме інформації щодо відкритих банківських рахунків, банківських скриньок на ім'я ОСОБА_7 , а також близьких до неї осіб, тобто отримати доступ до банківської таємниці з метою відшукання викрадених грошових коштів.
Також скаржник не погодився з відсутністю ознак об'єктивної та суб'єктивної сторони кримінального правопорушення за ч.3 ст.190 КПК України, оскільки за результатами проведеного аудиту ТОВ "НТ РУНА" сума матеріальних збитків складає більш ніж 20 млн. гривень. Звіти про результати аудиту надавались потерпілим на адресу слідчого, проте його результати не прийнято до увагу, а також слідчим не призначено та непроведена судово-економічна експертиза з цього питання, яка є обов'язковою у відповідності до ст.242 КПК України у визначенні розміру завданих збитків.
Таким чином, скаржник вважає, що оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження була прийнята передчасно та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник потерпілого адвокат ОСОБА_3 підтримав подану скаргу та просив її задовольнити, з підстав, що викладені у скарзі. Також зазначив, що слідчим не проведені обшуки за місцем проживання ОСОБА_7 , яка здійснила вивезення первинних бухгалтерських документів ТОВ «НТ «Руна», на що вказав під час допиту охоронець, якого закрили в приміщенні, а також допитаний системний адміністратор, який вказав на пошкоджений сервер. Неврахований слідчим також аудиторський висновок про виявлену нестачу та те, що ОСОБА_7 звільняла працівників, яких приймав на роботу ОСОБА_5 , що було спрямовано на заволодіння майном. Разом з цим слідчим недопитано в якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , показання яких мають значення для кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_4 заперечувала щодо задоволення скарги і просила залишити оскаржену постанову слідчого без змін, оскільки в діях дружини потерпілого ОСОБА_10 не встановлено ознак кримінального правопорушення. При цьому між нею та потерпілим ОСОБА_5 склалися цивільно-правові відносини, а спори вирішуються в цивільно-правовому та господарсько-правовому порядку. Допитані працівники показали, що ОСОБА_11 сприймали як керівника підприємств. Однак ознак шахрайства встановлено не було. Згідно вимог Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України майно набуте ОСОБА_12 під час шлюбу є спільною сумісною власністю. Спірні відносини мають розглядатися в цивільно-правовому порядку , а не в кримінальному провадженні. Доводи представника потерпілого щодо невчинення слідчим певних слідчих дій є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_5 мав можливість знайомитися з матеріалами кримінального провадження та заявляти відповідні клопотання. Незвернення слідчого з клопотаннями про проведення обшуків пов'язане не з небажанням проводити слідчі дії, а з неможливістю довести слідчому судді наявність вчиненого злочину. Відтак і підстави для звернення до слідчого судді з такими клопотаннями були відсутні.
Дослідивши скаргу та матеріали кримінального провадження, вислухавши пояснення представника потерпілого та прокурора, слідчим суддею встановлено наступне.
Відповідно до вимог статей 283, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст.110 КПК України).
На слідчого суддю, відповідно до норм КПК України, покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.
Як встановлено слідчим суддею в провадженні СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебували матеріали досудового розслідування за № 12024041160000058 від 12.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що до чергової частини Кам'янського РУП надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що на протязі 2022-2023 pp. невстановлена особа, будучи бухгалтером ТОВ "НТ РУНА", в умовах воєнного стану, шляхом зловживання довірою заволоділа грошовими коштами належними ТОВ "НТ РУНА", чим завдала майнової шкоди. Під час досудового розслідування в якості потерпілого допитано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пояснив, що він являється директором ТОВ «НТ Аденіум» (код ЄДРПОУ 44386061) та ТОВ «НТ РУНА» (код ЄДРПОУ 44773499). Спільно з ОСОБА_13 вказаними підприємствами та найманими на них працівниками керувала його колишня дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В результаті розлучення подружжя у останніх виник конфлікт на фоні матеріального характеру, після чого ОСОБА_14 встановив факт заволодіння грошовими коштами належними ТОВ «НТ РУНА» та ТОВ «НТ Аденіум».
Також під час досудового розслідування допитано свідків, а саме осіб, які були працевлаштовані на ТОВ «НТ РУНА», ТОВ «НТ Аденіум» та до ФО-П ОСОБА_7 , які повідомили, що на протязі 2022-2023 років фактично підприємствами керувала ОСОБА_7 , яку, як дружину ОСОБА_15 , працівники вважали таким же керівником як і ОСОБА_5 . Також під час досудового розслідування здійснено ряд тимчасових доступів до речей та документів, допитано свідків. В ході аналізу отриманих документів та інформації слідчим встановлено, що відносини, які виникли між ОСОБА_13 та ОСОБА_7 та підконтрольних їм підприємствах відносяться до цивільно-правових відносин, спори по яким на даний час вирішуються в порядку господарського та цивільного судочинства.
Слідчий суддя погоджується з вказаними висновками слідчого, з урахуванням наступного.
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення передбачене ст.190 КК України полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою.
Обман - повідомлення неправдивих відомостей (дія) або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені (бездіяльність), з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Він може виражатися в усній, письмовій формі, у використанні підроблених документів тощо. У випадках коли для обману винний підробляє або використовує підроблений документ, потрібна кваліфікація за сукупністю статей 190 та 358 КК.
Зловживання довірою - це вид обману, що полягає у використанні винним довірливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах.
Особливості шахрайства полягають у тому, що потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на майно, вважаючи, що це є правомірним, необхідним або вигідним для нього, що він зобов'язаний це зробити. Тому обман або зловживання довірою за часом передує передачі майна або права на майно і викликає у потерпілого усвідомлення правомірності такої передачі.
Закінченим шахрайство вважається з моменту заволодіння майном або придбанням права на майно.
Разом з цим, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що між потерпілим ОСОБА_5 і ОСОБА_7 у 2012 році було укладено шлюб.
Приписами статті 51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, а подружжя має рівні права та обов'язки у сім'ї. Конституційний принцип рівноправності є вихідним положенням для формування інституту спільної сумісної власності подружжя. Згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один із них не мав з поважних причин самостійного доходу. Отже, законодавцем закріплено презумпцію спільності майна, набутого під час шлюбу.
Відповідно до статті 61 СК України, об'єктами права спільної сумісної власності є речі, заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи кожного з подружжя, а також інше майно, набуте ними за час шлюбу. Наявність чи відсутність доходу в одного з подружжя не впливає на обсяг його прав на спільне майно. Стаття 63 СК України встановлює, що подружжя має рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Відповідно до частини 1 статті 64 СК України дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. При цьому, згідно зі статтею 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Отже, будь-які дії щодо розпорядження спільним майном потребують згоди обох подружжя. Таким чином, законодавець закріплює принцип спільності всього майна, набутого в період шлюбу, а також рівність прав і обов'язків подружжя щодо цього майна. Одночасно з цим, у статті 368 Цивільного кодексу України встановлено, що спільна сумісна власність - це власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них, а майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Отже, фактичний перехід права власності на майно від ОСОБА_5 до ОСОБА_7 чи навпаки не змінює правову природу вказаного майна і права спільної сумісної власності.
Також як встановлено з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_7 було створено два господарських товариства.ТОВ«НТ «РУНА» засноване 02.08.2022 року, а ТОВ «НТ «Аденіум» - 18.06.2021 року, і саме на вказаних товариствах було виявлено нестачу.
Разом з цим, заяву про вчинення кримінального правопорушення подав особисто ОСОБА_5 , хоча відповідно до його ж заяви та показань, як потерпілого, шкоди було завдано юридичним особам.
Весь цей час єдиним засновником і директором вказаних товариств був потерпілий ОСОБА_5 . Відповідно до Статутів цих товариств директор здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. Також саме ОСОБА_5 несе відповідальність за результати діяльності вказаних товариств.
Одночасно з цим, під час шлюбу з ОСОБА_5 його дружиною ОСОБА_7 було засновано ТОВ «НТ «Агротоніка», а також ОСОБА_7 здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець. Між господарськими товариствами, заснованими ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ФО-П ОСОБА_7 здійснювалася систематична господарська діяльність, укладалися чисельні господарські договори та перераховувалися грошові кошти на двосторонній основі.
Однак слід зазначити, що усі доходи кожного з подружжя за час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя і тому фактично заволодіти коштами чи майном одного з подружжя іншим неможливо, оскільки майно чи кошти продовжують залишатися спільною сумісною власністю подружжя.
Відтак, слідчий суддя вважає вірним доводи слідчого в оскаржуваній постанові про відсутність ознак об'єктивної та суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України у даному кримінальному провадженні.
Щодо доводів скаржника про невчинення слідчим певних слідчих дій, таких як обшуки, допити, призначення експертиз та інших дій, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 статті 40 КПК України с лідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Згідно з ч.2 статті 40 КПК України слідчий уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом;
3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;
7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу;
9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Також положеннями ч.5 статті 40 КПК України встановлено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Згідно з ч.ч.1-3 статті 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Отже, саме слідчий самостійно визначає обсяг та порядок проведення досудового розслідування, і саме він вирішує, які конкретні слідчі (розшукові) дії мають бути вчинені для досягнення мети досудового розслідування.
Враховуючи викладене, слідчий суддя не знаходить підстав для скасування оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження, оскільки вказана постанова прийнята після всебічного, повного та об'єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності, а отже є мотивованою, законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 303-309 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги представника потерпілого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 , про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 26 лютого 2025 року, що складена слідчим СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, лейтенантом поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 12024041160000058 від 12.01.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України - відмовити.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено о 12год.55хв. 14.10.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1