справа №176/1393/25
провадження №2-п/176/50/25
23 жовтня 2025 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Гусейнова К.А.,
за участю секретаря судових засідань Петренко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2025 року по цивільній справі №176/1393/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Заочним рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №720395441 від 03.11.2021 рокув сумі 48136 (сорок вісім тисяч сто тридцять шість) гривень 20 копійок, яка складається з: заборгованості по кредиту - 12000 грн; заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 36136,20 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень та 7000 гривень - витрати на правову допомогу.
В жовтні 2025 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із заявою, в якій просить скасувати заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2025 року по справі №176/1393/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення заявниця зазначає, що вона не була присутня на проголошені заочного рішення. Разом із тим, вона не отримувала повного тексту рішення та не знала про розгляд даної справи, оскільки проживає за іншою адресою. Про дане рішення вона дізналась лише 03.10.2025 року, коли прийшло сповіщення у застосунку «Дія».
24.07.2025 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області розглянув справу № 176/1393/25 за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Суд задовольнив позовні вимоги повністю.
Однак, на думку заявниці, у матеріалах справи не міститься копії договору факторингу між первинним кредитором та первинним фактором у повному обсязі (28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомоги» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс»), також договір факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем, у тому числі докази оплати договору факторингу та копія реєстру права вимог, та додатків до нього, щоб підтверджувало належність позивача, як нового кредитора у цій справі.
Окрім цього, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомоги» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01. Проте, лише 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомоги» та відповідачем укладено Договір кредитної лінії. Тобто Договір факторингу було укладено ще до виникнення первинних кредитних правовідносин між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, на момент укладення Договору факторингу дійсне право вимоги не виникло у ТОВ «Таліон Плюс».
Відповідачем не заперечується факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів в день та час і на період, вказаний в договорі, однак, у позивача відсутнє право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за цим кредитним договором. Отже, на думку заявниці, правових підстав для задоволення позовних вимог позивача немає.
Так, право вимоги до відповідача за кредитним договором від 2020 року, укладеним між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка Фінансова допомога» переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка Фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал». Оскільки ні ТОВ «Таліон Плюс», ні «ФК «Онлайн фінанс» право вимоги відносно відповідача, як боржника у зобов'язанні, не набуло, то таке право не могло бути передане цим товариствам на підставі договорів Факторингу від 05 серпня 2020 року та 30 вересня 2024 року. Таким чином, заявниця вважає, що ТОВ «Юніт Капітал» за наведених вище обставин не має права вимагати від відповідача за договором, укладеним між нею та ТОВ «Манівео швидка Фінансова допомога».
У зв'язку з вищевикладеним заявниця просила скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання заявниця ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду заяви не з'явилась.
Позивач ТОВ «Юніт Капітал», належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду заяви в судове засідання свого представника не направив. Від представника ТОВ «Юніт Капітал» на адресу суду надійшла заява, в якій він просив заяву про перегляд заочного рішення залишити без розгляду. В письмових поясненнях представник позивача зазначив, що у застосунку Дія українці можуть отримувати сповіщення про призначені судові засідання, у яких вони є учасниками справи. Таким чином, відповідач мав можливість належним чином ознайомитись з матеріалами справи, а тому, заява про перегляд заочного рішення є необґрунтованою.
Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача зазначив, що сторони виконали умови договору факторингу №28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. Таким чином, право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже Право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 04.01.2022 року, тобто після укладання Кредитного договору № 720395441 від 03.11.2021 року.
Отже, на думку позивача, відповідач не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 року та витяг з реєстру прав вимоги 167 від 04.01.2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року. Зокрема, реєстр прав вимоги до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, до якого включено Кредитний договір №720395441 від 03.11.2021 року укладено 04.01.2022 року, тобто через два місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає відповідач.
Представник позивача також зазначив, що реєстр прав вимоги, підписаний сторонами, містить всі необхідні дані (сума вимоги, боржник, дата переходу, підписи), тому він є достатнім доказом передачі права вимоги.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 до Договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 48136,20 грн. Тобто передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу - до 31.12.2024 року. При цьому, представника позивача звертає увагу, що жодна норма даного договору не обмежує можливість передачі прав вимог лише тими, які існували до моменту укладення Договору. Це означає, що фактичне відступлення прав вимоги не обмежується моментом укладення кредитного чи факторингового договору, а здійснюється на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.
Отже, право вимоги за Кредитним договором № 720395441 від 03.11.2021 перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №060325-У. Таким чином, згідно витягу з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 48136,20 грн. На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №060325-У від 06.03.2025 року.
Таким чином, представник позивача вважає, що твердження відповідача на недоведеність переходу права вимоги в зв'язку з тим, що позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу є нікчемними. Разом з тим, представник позивача вважає, що дійсно підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки він виконав умови договору факторингу, надавши відповідні документи.
Відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявки осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.284 ЦПК України заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.
Крім того, за змістом п.п.3,4 ч.2 ст.285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Відповідно ч.3 ст.287 ЦПК України, суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення чи скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи позовного провадження.
Згідно ст.288 ЦПК України заочне рішення піддягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, з аналізу наведених вище норм вбачається, що заочне рішення може бути скасоване за наявності двох умов, які мають існувати одночасно.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_2 була направлена копія ухвали суду про відкриття провадження у справі за адресою її місця реєстрації: АДРЕСА_1 . На адресу суду повернулося поштове повідомлення від ОСОБА_1 з відміткою «адресат відсутній за даною адресою».
Відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про, в тому числі, відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування. Таким чином, в силу вимог вказаної норми Закону, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи. Відзив на позов відповідач не подала.
Судом дотримані вимоги ст.131 ЦПК України, які регламентують, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у спосіб, передбачений законом та з огляду на те, що відповідач не скористалась своїм правом подати відзив на позовну заяву, ухвалення заочного рішення здійснено судом у відповідності до закону.
Разом з тим, відповідачем в заяві про перегляд заочного рішення не наведено жодного доказу, в розумінні ст.76 ЦПК України, який би мав істотне значення для правильного вирішення спору та спростовував висновки суду, наведені в заочному рішенні суду від 24 липня 2025 року, а обставини, на які посилається відповідач в своїй заяві про скасування заочного рішення у справі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів.
Таким чином, відповідачем не надано суду жодних доказів, які мають значення для справи та можуть привести до ухвалення іншого рішення, протилежного заочному.
На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що підстави для скасування заочного рішення відсутні.
Згідно з ч. 4 ст.287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Керуючись ст.ст.127,128, 284,287, 288 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2025 року по цивільній справі №176/1393/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ