Справа № 201/9856/25
Провадження № 3/201/3063/2025
23 жовтня 2025 року м. Дніпро
Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Батуєв О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з СП ДН ВП ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який притягається до відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, -
08.08.2025 року до Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_2 надійшли матеріали справи відносно ОСОБА_1 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД 860071 від 26.07.2025 року, 26.07.2025 року близько о 11 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство над своєю дружиною та донькою ОСОБА_3 шляхом словесних образ, погроз, примусу, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
Окрім того, суд звертає увагу, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Слід також відзначити, що Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їх судового провадження.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, про яке він повідомлений, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність.
Дослідивши наявні матеріли справи, співставивши їх з вимогами закону, вважаю, що вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП України, яка в повному обсязі підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом співробітників поліції та поясненнями потерпілого.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вважаю, що у справі достатньо доказів, прямо передбачених ст. 251 КУпАП для повного, всебічного і об'єктивного розгляду цієї справи.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При накладенні адміністративного стягнення відповідно до статті 33 КУпАП враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до статті 34 КУпАП, пом'якшуючих обставин не встановлено.
Відповідно до статті 35 КУпАП, обтяжуючих обставин не встановлено.
Згідно з ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на якого накладено стягнення. Тому, у відповідності до ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір», що з ОСОБА_1 , слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму.
На підставі викладеного та керуючись ч.2 ст. 173-2, ст. ст.251, 268 КУпАП,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.2 ст.173-2 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Згідно ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Постанова набрала законної сили ____________ 2025 року.
Суддя О.В. Батуєв