ЄУН 211/7816/25
Номер провадження 2-о/211/166/25
23 жовтня 2025 р. року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
за головуванням судді Гонтар А.Л.
з участю секретаря судового засідання Костяк Д.Л.
представника заявника (в режимі відеоконференці) Морозова В.Ю.
зацікавленої особи ОСОБА_1 ,
розглянувши заяву ОСОБА_2 , зацікавлені особи: служба в справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради, ОСОБА_1 , військова частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про встановлення факту перебування фізичної осби на утриманні -
ОСОБА_2 10 липня 2025 року звернувся до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, а саме, неповнолітнього ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В заяві ОСОБА_2 зазначив, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та учасником бойових дій. З 07.06.2016 року він одружений з ОСОБА_1 . Від шлюбу вони мають дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_1 , має дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . З моменту одруження він постійно проживає разом з родиною за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 має посвідчення багатодітної родини. ОСОБА_3 , він виховую як рідного сина, дитина увесь час, як до реєстрації шлюбу, так і після реєстрації шлюбу, постійно проживає разом з ним та перебуває на його повному матеріальному утриманні, фізичному та духовному вихованні. Батько у дитини ОСОБА_3 відсутній, а відомості про батька вписані на підставі статті 135 СК України. Відповідно ОСОБА_3 отримує матеріальну підтримку тільки від нього.
Отже, встановлення факту перебування на утриманні заявника дітей віком до 18 років має для нього юридичне значення, оскільки даний факт є підставою для його звільнення з військової служби.
Просить встановити юридичний факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебуває на його утриманні.
15 липня 2025 року заява була залишена без руху, оскільки заявник не сплатив судовий збір (а.с. 32).
08 серпня 2025 року провадження по справі було відкрито та справу призначено до судового розгляду на 12 серпня 2025 року (а.с.59).
22 вересня 2025 року на підставі ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу до участі в розгляді заяви були залучені зацікавлені особи ОСОБА_1 та Міністерство оборони України (а.с.62-63).
07 жовтня 2025 року до Довгинцівського районного суду надійшло клопотання від Міністерства оборони про залучення в якості зацікавленої особи військової частини НОМЕР_2 (а.с.74).
На підстави ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 14 жовтня 2025 року до участі в справі була залучена військова частина НОМЕР_2 (а.с.77-78).
23 жовтня 2025 року від вйськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшло клопотання про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки вони вважають, що зазначена заява ОСОБА_2 поданна із метою уникнути обов'язку подальшої військової служби. Просять відмовити у задоволенні заяви (а.с.79-106).
Заявник у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд заяви у його відсутності, на задоволенні заяви наполягає.
У судове засідання з'явився представник заявника, наполягав на задоволенні заяви.
Зацікалена особа ОСОБА_1 підтримала заяву ОСОБА_2 , пояснила, що вони живуть однією родиною, вона і діти перебувають на його утриманні. Просила задовольнити заяву та встановити факт перебування ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_2 .
Представник служби у справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради у судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд у їх відсутності, не заперечують проти задоволення заяви.
Представник військової частини НОМЕР_2 у судове засідання не з'явився, просив заяву розглядати у їх відсутності, заперечував проти її задоволення.
Вислухавши представника заявника, зацікавлену особу, ознайомившись із заявою та доданими до неї документами, суд вважає необхідним залишити заяву без розгляду з огляду на таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
У частині шостій статті 294 ЦПК України встановлено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд звертає увагу на висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132 цс23) зазначено, що:
«64. Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
65. При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
66. Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).
74. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
88. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
Разом з тим подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини. З огляду на закріплене в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов'язків виховання дитини, то питання, заявлене ОСОБА_2 у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 333/7023/23 (провадження № 61-9238св24) вказано, що «у справі, яка переглядається, заявник просить встановити факт перебування на його утриманні неповнолітнього ОСОБА_3 , проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для ОСОБА_1 , як матері дитини. З огляду на зазначене вбачається, що у справі, наявний спір про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у матеріальному забезпеченні (утриманню) дитини та/або ухилення від участі у матеріальному забезпеченні/утриманню, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов'язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п'ята статті 19 СК України). Доведення факту одноосібного утримання дитини батьком та пасинка вітчимом пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати пасинка не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків та виховання дитини вітчимом не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_2 , не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо утримання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо утримання дитини, то факт одноосібного утримання дитини одним із батьків або факт утримання пасинка вітчимом може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з утримання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
Подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у матеріальному забезпеченні/утриманні дітей. З огляду на закріплене в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов'язків утримання дитини, то питання, заявлене ОСОБА_2 у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні. […] За установлених у цій справі конкретних обставин факт перебування на утриманні ОСОБА_2 неповнолітнього ОСОБА_6 не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку із чим заяву ОСОБА_2 слід залишити без розгляду. Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 (провадження
№ 14-132цс23)».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 294, 315 ЦПК України, суд,
заява ОСОБА_2 , зацікавлені особи: служба в справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради, ОСОБА_1 , Міністкрство оборони, військова частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про встановлення факту перебування фізичної осби на утриманні - - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А.Л.Гонтар