Справа № 175/18030/24
Провадження № 1-кп/175/1031/24
2025
22 жовтня 2025 року с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої: судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
за участю обвинуваченого: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024041440000596 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городок Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, командира 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , маючого вищу освіту, розлученого,
обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
У період з 16 серпня по 06 вересня 2024 року, більш точні дата та час під час досудового розслідування не встановлені, обвинувачений ОСОБА_4 , знаходячись у м. Краматорську Донецької області, під час виконання бойових завдань, діючи з умислом, спрямованим на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, придбав, шляхом привласнення знайденого: 10 бойових промислових патронів калібру 7,62х54 мм, снайперську гвинтівку «СВД», корпус бойової ручної осколочної гранати РГД-5 та підривач УЗРГМ, корпус бойової ручної осколочної гранати РГО та підривач УЗД, вибухову речовину у корпусі ручної гранати РГО-78, вибухову речовину у 200-грамовій тротиловій шашці, які переніс до салону автомобіля марки «MITSUBISHI PAJERO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , де зберігав до 03 години 36 хвилин 06 вересня 2024 року, коли на блок-посту № 1601 на автодорозі М-30 у м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області він був зупинений працівниками СРПП відділення поліції № 8 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області для перевірки, під час якої того ж дня, у період часу з 03 години 36 хвилин до 03 години 49 хвилин, під час проведення огляду місця події у обвинуваченого ОСОБА_4 було виявлено та вилучено: 10 патронів калібру 7,62х54 мм, які є бойовими припасами, військовими гвинтівковими патронами зразка 1908 року; снайперську гвинтівку «СВД», № 55575, калібру 7,62х54 мм, зразка 1963 року, яка є нарізною вогнепальною зброєю; корпус бойової ручної осколочної гранати РГД-5 та підривач УЗРГМ, які у конструктивному поєднанні являються бойовою ручною осколковою гранатою типу РГД-5, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху; корпус бойової ручної осколочної гранати РГО та підривач УЗД, які у конструктивному поєднанні являються бойовою ручною осколковою гранатою типу РГО, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху; вибухову речовину, яка містилась у корпусі ручної гранати РГО-78, яка придатна для здійснення вибуху; вибухову речовину (тротил масою 199,4 грами), яка містилась у 200-грамовій тротиловій шашці, яка придатна для здійснення вибуху.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України як носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових приписів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.
Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 вказаного вище кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України.
В зв'язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину та погодився з кваліфікацією вчиненого ним злочину, а прокурор не висловила жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і під час судового розгляду обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів щодо обставин, які характеризують особистість обвинуваченого та обтяжують чи пом'якшують покарання, а дослідження інших доказів у провадженні не здійснювалось. При цьому судом з'ясовано правильність розуміння зазначеними вище учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції та роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, визнав повністю та пояснив, що ним дійсно скоєно це кримінальне правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин. В скоєному кається та просить суд суворо не карати.
ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
ІV. Мотиви призначення покарання.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 є учасником бойових дій, військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, має постійне місце мешкання, має на утриманні неповнолітню дитину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.
Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є тяжким злочином, обставини, які пом'якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк у межах, визначених відповідною санкцією статті (частиною статті). Також суд, враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якого обвинувачений за вчинене ним кримінальне правопорушення не уникнув, другорядну роль кари як мети покарання, вважає можливим звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов'язків. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
Під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним за ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання з випробуванням строком на один рік, якщо він протягом цього іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На період проходження військової служби контроль за поведінкою ОСОБА_4 , який звільнений від відбування покарання з випробуванням, здійснюється військовою частиною, в якій він проходить службу, а після звільнення з військової служби - уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Речові докази: снайперську гвинтівку «СВД», № 55575, калібру 7,62х54 мм, зразка 1963 року, 10 патронів калібру 7,62х54 мм, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів відділення поліції № 8 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області згідно з квитанцією № 00000295, - передати для потреб Збройних Сил України; уламки гранат типу РГД-5, РГО, корпус гранати РГО-78, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів відділення поліції № 8 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за квитанцією № 000001842 - знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 9396 (дев'ять тисяч триста дев'яносто шість) гривень 32 копійки.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: