Справа № 449/581/25 Головуючий у 1 інстанції: Борняк Р. О.
Провадження № 33/811/1491/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
22 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника Желізка В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Желізка В.Р. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 вересня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу - 605,60 грн.
Згідно з постановою, ОСОБА_1 18.04.2025 року о 00 год. 10 хв., в с. Романів, на вул. Лугова, 3, Львівського району Львівської області, керував автомобілем «Scoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки і в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Желізко В.Р. подав апеляційну скаргу, в якій просить, скасувати постанову судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 вересня 2025 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова є незаконною, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що у рапорті поліцейського вказано, що підставою зупинки ОСОБА_1 стало керування транспортним засобом під час комендантської години. Проте зупинка ОСОБА_1 була здійснена о 23:45 год., що також підтвердила свідок ОСОБА_2 , яка була допитана в суді першої інстанції, однак суд першої інстанції не надав цьому належної оцінки.
У матеріалах справи є згадка про відеозапис з нагрудної камери працівника поліції. Разом з тим, долучений до матеріалів відеозапис з такої камери розпочинається о 00 год. 24 хв., а не о 00 год. 10 хв., і на ньому не зафіксовано ні обставин руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , ні обставин його зупинки, а сам наданий відеозапис є фрагментарний. Крім того, на відеозаписі не зафіксовано факту оголошення працівником поліції фактичної години, а відтак неможливо встановити відповідність фактичної години відеозапису тому, який встановлений на технічному приладі.
Таким чином, з цього відеозапису неможливо встановити, коли саме був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 .
Апелянт вважає, що зупинка ОСОБА_1 була здійсненна з порушенням вимог ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», тому недопустимим є всі докази, отримані внаслідок такої зупинки.
Крім того, відеозапис не було розпочато поліцейським з початку виконання ним своїх службових обов'язків, і такий відеозапис проводився з перервами, тобто фрагментарно. Дана обставина не дає можливості встановити фактичний перебіг подій, а також викликає сумнів у законності дій працівників поліції та наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Також звертає увагу на те, що акт огляду та направлення на місці зупинки працівниками поліції не складалися та для ознайомлення ОСОБА_1 не надавалися. В направленні вказано, що таке складено 18.04.2025 року о 00 год. 34 хв., однак це спростовується відеозаписом, на якому зафіксовано, що о 00 год. 34 хв. такого документу ніхто не складав і на той момент ОСОБА_1 ще не вказав про відмову від проходження огляду чи про бажання пройти огляд в медичному закладі.
Захисник наголошує на тому, що доказів наявності ознак сп'яніння ОСОБА_1 матеріали справи не містять, в тому числі на долученому до матеріалів справи відеозаписі не зафіксовано ні тремтіння пальців рук, ні факту проведення працівниками поліції проби зміни кольору шкірного покриву обличчя. Тому, вважає, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду ОСОБА_1 .
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, не з'явився. Захисник Желізко В.Р. у суді апеляційної інстанції не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 .
За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .
У суді апеляційної інстанції захисник Желізко В.Р. апеляційну скаргу підтримав, просив її задоволити.
Заслухавши пояснення захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, пройти такий огляд.
Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З протоколу серії ЕПР1 № 303817від 18 квітня 2025 року (а.с. 2) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: запах алкоголю із порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя.
З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції зупинили транспортний засіб автомобілем «Scoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Причиною зупинки стало керування автомобілем під час комендантської години. Під час спілкування із ОСОБА_1 поліцейський виявивши у нього ознаки алкогольного сп'яніння, запропонував останньому пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, однак ОСОБА_1 відмовився від огляду. Працівнки поліції роз'яснили ОСОБА_1 наслідки відмови та повідомили ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та знає Правила дорожнього руху, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що відеозапис не є безперервним, не може бути підставою для скасування постанови, оскільки з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що такий стосується подій викладених у протоколі і на такому зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з'ясуванню та дають можливість встановити в діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що зупинка ОСОБА_1 була здійснена до комендантської години є безпідставним, оскільки з наявного у матеріалах запису з відеореєтратора вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб «Scoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 о 00:10 год., а не о 23:45 год., як про це зазначено захисником в апеляційній скарзі.
Щодо доводів апелянта про відсутність ознак сп'яніння, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з п.2, п.3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Щодо доводів захисника про те, що ОСОБА_1 було зупинено безпідставно, апеляційний суд до уваги не бере з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час комендантської години, що і стало підставою для зупинки транспортного засобу, яка була доведена йому до відома.
Водночас, за змістом Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а також відповідно до Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою КМУ №573 від 8 липня 2020 року, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Контроль за дотриманням особами комендантської години здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.
Під час дії комендантської години Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності.
Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину, в установленому законодавством порядку надано право, зокрема, перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, документи, що підтверджують законність перебування на території України, перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи, за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться.
Згідно з Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим постановою КМУ від 29 грудня 2021 року №1456 уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби та вимагати пред'явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також документів, що підтверджують відповідне право особи (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ), якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення.
Все вищевказане узгоджується зі статтями 32,35 Закону України «Про Національну поліцію».
Таким чином, за вказаних обставин зупинення поліцейськими автомобіля під керуванням ОСОБА_1 під час дії комендантської години і перевірка його документів є законними.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Постанову судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Желізка В.Р. в інтересах останнього - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.