Справа № 449/1122/24 Головуючий у 1 інстанції: Савчак А. В.
Провадження № 33/811/1243/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
21 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Шидзінського І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Шидзінського І.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 13 січня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою справу № 449/1122/24 (3/449/600/24) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП та справа № 449/1126/24 (3/449/604/24) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП об'єднано в одне провадження та присвоїти справі - № 449/1122/24 (3/449/600/24).
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34000- тридцять чотири тисячі грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
У відповідності до ст. 36 КУпАП остаточно накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у виді штрафу в дохід держави в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34000- тридцять чотири тисячі грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу -605,60 (шістсот п'ять грн. 60коп. ) грн.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 14.07.2024р. близько 18год. 40 хв. в с. Вовків вул. Центральна, 21 керував транспортним засобом, а саме ВАЗ 2105 номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови), чим порушив вимоги п. 2.5 «Правил дорожнього руху України» та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився.
Крім цього ОСОБА_1 керував транспортним засобом без посвідчення водія, чим порушив ч.5 ст.126 КУпАП.
Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції, захисник Шидзінський І.В. звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить поновити строк апеляційного скарження, постанову судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 13 січня 2025 року скасувати, постановити нову постанову, якою закрити провадження у справі.
Зазначає, що про наявність постанови йому стало відомо наприкінці травня 2025 року із повідомлення Галицького відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження.
09 липня 2025року було укладено договір про надання правової допомоги. 24 липня 2025 року подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник покликається на те, що постанова є незаконною, необґрунтованою, тому підлягає скасуванню.
Зазначає, що 14.07.2024 року ОСОБА_1 разом із своїм колегою ОСОБА_2 перебували в с. Вовків, та знаходились у припаркованому на узбічі автомобілі ВАЗ 2105. Працівники поліції, проїжджаючи повз, зупинились, підійшовли до автомобіля попросили їх із колегою вийти. В процесі розмови працівники поліції запитали чи вони не вживали алкогольні напої на що вони відповіли, що не вживали. Після розмови із працівниками поліції, їх відпустили, дозволивши рухатись далі, не складаючи щодо них будь-яких матеріалів, не попереджуючи про будь-які штрафи та заборони. Жодних повідомлень із суду про розгляд справи ОСОБА_1 не отримував та не був ознайомлений про розгляд справи.
ОСОБА_1 , захисник Шидзінський І.В.. які брали участь в розгляді апеляційної скарги в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підтримали, просили задоволити.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.
Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Відповідно до положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколах та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ч.2 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року, керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, пройти такий огляд.
Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП наступає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, або керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Згідно з вимогами пункту 2.1а ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
З протоколу серії ААД № від 14.07.2025 ОСОБА_1 14.07.2024 о 18:40 год. у с. Вовків на вул. Центральній, 21, Львівського району керував автомобілем ВАЗ2105, номерний знак НОМЕР_1 не маючи права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п.2.1а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП
З наявної у матеріалах справи довідки інспектора САП ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області Сайко О. вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП.
З протоколу серії ААД №822721 від 14.07.2024 (а.с. 5) вбачається, що у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей.
З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівник поліції виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, тому пред'явив вимогу про проходження огляду на стан алкогольного і ОСОБА_1 відмовився від огляду. Після чого поліцейський роз'яснив йому, що відносно нього буде складено протокол за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Також, транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , так як він повідомив, що їхав з озера, було передано товаришу ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про доведеність відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння незалежно від факту перебування особи у такому стані.
Наведені докази у своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги, вказують на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а отже і на факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не складали адміністративних матеріалів, оскільки з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що після відмови ОСОБА_3 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП.
Щодо твердження апелянта про те, що поліцейські відпустили ОСОБА_1 та дозволи керування автомобілем, такі не заслуговують на увагу, оскільки відеозаписом наявним у матеріалах справи підтверджується те, що транспортний засіб було передано - ОСОБА_2 .
На переконання апеляційного суду, досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою, є належними та допустимими, та такими в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколів. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Згідно з вимогами ст.ст. 33, 34 КУпАП суддя, при накладенні стягнення на ОСОБА_1 врахував характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність, і обґрунтовано визначив вид та розмір основного стягнення, що в повній мірі відповідає санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП і за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинені правопорушення, а також відповідає і меті виховання особи, що їх вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
поновити захиснику Шидзінському І.В. строк апеляційного оскарження.
Постанову судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 13 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Шидзінського І.В. в інтересах останнього - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк