Справа 688/3093/25
№ 2/688/1338/25
Рішення
Іменем України
24 жовтня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області
у складі головуючого - судді Цідик А.Ю.,
за участю: секретаря судового засідання Кілікевич І.П.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом та просило ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором №101491187 від 27.10.2021 у розмірі 54000 грн, що складається з 10000 грн - тіло кредиту, 42100 грн - відсотки, 1900 грн - комісія за надання кредиту, а також судові витрати.
В обґрунтування позову посилається на те, що 27.10.2021 ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 101491187 за умовами якого фінансова установа зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти у сумі 10000 грн, а позичальник зобов'язаний повернути надані кошти кредитодавцю, сплатити комісію за надання кредиту та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання у повному обсязі, визначені договором.
ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання за умовами договору виконало та надало відповідачу кредитні кошти, однак в подальшому відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення наданого йому кредиту.
10.02.2022 було укладено договір №10-02/2022-50 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101491187.
10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101491187.
Таким чином, за вказаними договорами факторингу до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_2 по вищевказаному кредитному договору.
Оскільки позичальник не виконав свої зобов'язання добровільно, товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Представник відповідача подала до суду відзив на позов, в якому зазначила, що відповідач звільнений від сплати відсотків за користування кредитними коштами, оскільки з 2014 року перебуває на військовій службі в ЗСУ і по сьогоднішній день, що підтверджується його військовим квитком від 18.05.2009, за цей час відповідач неодноразово брав участь в бойових діях та отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 20.05.2016. Крім того, позивачем незаконно нараховано відсотки за користування кредитом поза межами строку кредитування, встановленого в кредитному договорі. Строк кредитування 30 днів з 27.10.2021 по 26.11.2021, а з наданого розрахунку заборгованості слідує, що проценти нараховувалися з 27.10.2021 по 25.01.2022. Належних доказів того, що відповідач як позичальник вчинив певні дії, які б об'єктивно свідчили б про його добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту, зокрема сплатив відповідну комісію та певну частку заборгованості матеріали справи не містять, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку кредитування, а тому строк кредитування не був продовжений. Отже, заборгованість за відсотками становить 5100 грн за 30 днів, оскільки нарахована сума відсотків після закінчення строку кредитного договору, задоволенню не підлягає.
Вказала, що позивачем неправомірно нараховано комісію за видачу кредиту, оскільки позивачем не зазначено за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано. Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід. Отже, нарахування позивачем разової комісії при видачі кредиту є нікчемним і у задоволенні позовної вимоги у частині стягнення комісії позивачу слід відмовити.
Також просила у разі часткового задоволення позовних вимог зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1000 грн, оскільки зазначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є не співмірним зі складністю справи. Дана справа не відноситься до категорії складних справ і складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, оскільки не потребують проведення додаткових розрахунків. Крім того, жодних первинних бухгалтерських документів про оплату наданих послуг, тобто платіжних інструкцій, квитанцій матеріали справи не містять, а тому вважає, що за відсутності доказів оплати неможливо стягнути витрати на правову допомогу. До відзиву на позов долучила копію військового квитка серії НОМЕР_2 від 18.05.2009 та копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.05.2016. Також просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн, докази на понесення яких, будуть подані стороною відповідача протягом 5 днів після ухвалення судом рішення.
З наданої представником позивача відповіді на відзив слідує, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає не ту редакцію Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як договір про споживчий кредит № 101491187 укладений 27.10.2021, відсотки за користування кредитом нараховані до 23.02.2022, а редакція цього закону зазначена представником відповідача від 31.08.2025, а тому слід застосовувати редакцію Закону саме від 01.08.2021, а не редакцію Закону від 31.08.2025. Як слідує з копії військового квитка, а саме п. 15, відповідач з 24.09.2015 на підставі контракту прийнятий на військову службу за контрактом, а не так як вимагає п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції від 01.08.2021) - за мобілізацією. Представником відповідача не надано жодних доказів, що відповідач був саме призваний в період з 27.10.2021 (дата укладення договору) по 23.02.2022 (останній день нарахування відсотків відповідачу), не надано доказів, що відповідач в такий період брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, або перебував безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Щодо нарахування відсотків вказала, що відбулась автопролонгація договору спершу на 60 днів відповідно до п.п. 2.3.1.2 Договору, після чого відсотки нараховувались до 23.02.2022 на підставі п. 4.2 Договору. Згідно з п. 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно з п. 4.2. договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6. договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6. договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця. ТОВ «Коллект Центр» згідне із тим, що відсотки можуть бути нараховані за кредитним договором в межах строку кредитування. Проте в даному випадку відсотки нараховувались за п. 4.2. договорів та ч. 2 ст. 625 ЦК України, тобто за іншого розміру процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору в строк до 23.02.2022 у зв'язку із обмеженнями встановленими п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України. Щодо комісії за надання кредиту, то дана умова передбачена кредитним договором, який був підписаний відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за кредитним договором. Закон про споживче кредитування безумовно та однозначно передбачає право позивача (як кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за кредитним договором. Тобто, комісія за надання кредиту (п. 1.5.1 договору) чітко визначена та обумовлена договором, що дає підстави вважати, що така повинна бути сплачена.
Зазначила, що витрати на правничу допомогу, які просить стягнути позивач з відповідача є співмірною зі складністю даної справи, зворотного відповідачем не доведено, всі без виключення необхідні докази на підтвердження понесених витрат були надані позивачем із позовною заявою та розмір гонорару визначається лише за погодженням стороною надавачем послуг та клієнтом, а відповідач не вправі втручатися в ці правовідносини. А тому, в разі неврахування умов договору про надання правової допомоги, щодо порядку обчислення гонорару та черговості виконання зобов'язань за цим договором, може бути розцінене як не дотримання принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України. У стягненні витрат на правничу допомогу з позивача на користь відповідача слід відмовити, оскільки матеріалами справи підтверджено, що жодних неправомірних дій як первісного кредитора так і позивача не було, заявлена сума витрат є неспівмірною зі складністю справи, розміром позовних вимог та позицією у відзиві на позовну заяву, яка спростована позивачем та обставинами справи. Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та відмовити відповідачу у стягненні витрат на правничу допомогу.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 18.09.2025, яке відкладено на 06.10.2025 за клопотанням представника відповідача. 30.09.2025 представник відповідача надіслала до суду відзив на позов. 06.10.2025 судове засідання відкладено на 20.10.2025 за клопотанням представника позивача. 06.10.2025 представник позивача надіслала до суду відповідь на відзив.
3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Судом встановлено, що 27 жовтня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 101491187.
Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 кредитного договору, порядок укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника.
Кредитний договір був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором J60855, який був надісланий на його номер телефону НОМЕР_3 .
Відповідно до п.п. 1.1-1.7 Договору кредит надано в сумі 10000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Кредит надається строком на 30 днів в національній валюті. Дата погашення кредиту - 26.11.2021. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом становлять 5100 грн, які нараховуються за ставкою 1,7% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка - 5%. Комісія за надання кредиту - 1900 грн, 19% від суми кредиту та нараховується одноразово. Приймаючи умови кредитного договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватись.
Кредитні кошти були надіслані на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_4 у сумі 10000 грн, що підтверджується копією квитанції від 27.10.2021, платіж 1805571430.
Заборгованість за цим договором не погашена та станом на день відступлення права вимоги становила 47000 грн, що складається з 10000 грн - тіло кредиту, 35100 грн - відсотки, 1900 грн - комісія за надання кредиту.
10.02.2022 було укладено договір №10-02/2022-50, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101491187.
Згідно з п. 1.1. договору факторингу клієнт зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийнято право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом та боржником.
Відповідно до п. 2.3 договору факторингу з дати відступлення прав вимоги фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) за договорами фінансових послуг за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов договорів фінансових послуг.
10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101491187.
Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №101491187 від 27.10.2021 в розмірі 54000 грн, що складається з 10000 грн - тіло кредиту, 42100 грн - відсотки, 1900 грн - комісія за надання кредиту.
Фінансова установа виконала свої зобов'язання за кредитним договором та надала відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору, однак позичальник свої зобов'язання з договором не виконав та не повернув, отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого в нього перед позивчаем виникла заборгованість за вказаним кредитним договором.
Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією кредитного договору № 101491187 від 27.10.2021 з паспортом споживчого кредиту та анкето-заявою; копіями договорів факторингу №10-02/2022-50 від 10.02.2022, №10-03/2023/01 від 10.03.2023; розрахунками заборгованості за кредитним договором; копією квитанції від 27.10.2021, платіж 1805571430; довідкою про ідентифікацію та іншими матеріалами справи.
4. Застосовані норми права.
За змістом ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
5. Оцінка суду.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів та того, що у відзиві на позов не зазначено, що ОСОБА_2 заперечує факт укладення кредитного договору №101491187 від 27.10.2021, факту отримання ним кредитних коштів від ТОВ «МІЛОАН», тобто не заперечує факту виникнення кредитного зобов'язання, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договорами факторингу.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (від 01.08.2021 року) - військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Натомість чинна редакція ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Аналіз вищевикладених положень Закону дає можливість зробити висновок, що пільги стосовно звільнення від нарахування процентів за користування кредитом мають не всі військовослужбовці, а лише ті, які підпадають під визначені у законі категорії. Категоріями військовослужбовців, які мають пільги щодо звільнення від нарахування процентів за користування кредитом, є: 1) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; 2) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 3) інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у заходах, перелік яких наведено у ч. 15 ст. 14 вказаного Закону.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
У листі Міністерства оборони України від 09 жовтня 2020 року № 321/6192 наведено перелік документів, що підтверджують статус військовослужбовця, серед яких є довідка Форми № 5.
На підтвердження наявності у ОСОБА_2 пільг, передбачених ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стороною відповідача надано копію військового квитка серії НОМЕР_2 від 18.05.2009 та копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.05.2016. З наданих документів слідує, що з 24.09.2015 на підставі укладеного контракту ОСОБА_2 зараховувався до особового складу військової частини НОМЕР_5 . 20.05.2016 відповідач отримав посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_6 . З 01.02.2024 ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_7 .
Таким чином, наданими суду документами не підтверджується, що ОСОБА_2 є: 1) військовослужбовцем, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; або 2) військовослужбовцем, який призваний на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; або 3) іншим військовослужбовцем, під час дії особливого періоду, який брав або бере участь у заходах, перелік яких наведено у ч. 15 ст. 14 вказаного Закону.
При цьому, пільги військовослужбовцям, які перебувають на інших видах військової служби, окрім військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, надаються їм у період перебування безпосередньо в районах та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, і не розповсюджують свою дію на період після припинення їх перебування у відповідних районах.
Даних про періоди його безпосередньої участі у заходах, перелік яких наведено у ч. 15 ст. 14 вказаного Закону, відповідач суду не надав.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено ті обставини, що ОСОБА_2 підпадає під перелік чітко визначених категорій військовослужбовців, які відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що діяла на час укладення та дії кредитного договору) мають пільги на звільнення від нарахування процентів за користування кредитом. У зв'язку з цим підстав для застосування вказаних пільг судом не встановлено, а відповідно нарахування процентів за користування ОСОБА_2 кредитними коштами є правомірним та обґрунтованим.
Крім того, з положень кредитного договору №101491187 від 27.10.2021, графіку платежів за договором, паспорту споживчого кредиту слідує, що сторонами було погоджено застосування фіксованої процентної ставки у розмірі 1,7% за кожен день користування фактичним залишком заборгованості. Таким чином, за умови належного виконання зобов'язання, по закінченню погодженого строку кредитування в 30 днів (з 27.10.2021 по 26.11.2021) та без його продовження у встановленому порядку ОСОБА_2 зобов'язаний був повернути 10000 грн в якості погашення заборгованості за тілом кредиту, 5100 грн в якості сплати процентів за користування кредитом, а також 1900 грн комісії за надання кредиту.
Разом з тим, відповідно до п. 2.3.1.2 кредитного договору сторонами було погоджено можливість здійснення пролонгації строку кредитування на стандартних (базових) умовах, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке продовження строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Таким чином, сторонами визначено, що у разі продовження використання ОСОБА_2 кредитних коштів після закінчення строку кредитування останній продовжується кожного дня подальшого використання кредитних коштів, але не більше 60 днів. У такому разі застосовується стандартна процентна ставка, передбачена п. 1.6 договору (5% за кожен день використання фактичного залишку заборгованості).
У постанові ВП ВС від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. У разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Положення п. 2.3.1.2 кредитного договору №101491187 від 27.10.2021 не передбачають нарахування процентів саме за протиправне використання ОСОБА_2 кредитних коштів, тобто не є процентами у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, або неустойкою. Зміст вказаних положень зводиться до спільного волевиявлення сторін на продовження строку кредитування, тобто продовження правомірної можливості ОСОБА_2 використовувати кредитні кошти, на кожен день їх використання, але не більше 60 днів.
Вищевикладені висновки підтверджуються також тим, що положеннями п. 4.1 кредитного договору №101491187 від 27.10.2021 передбачено застосування неустойки у виді пені, а положеннями п. 4.2 договору прямо передбачено застосування процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Як застосування пені, так і застосування процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України, сторонами у кредитному договорі пов'язується зі спливом строку кредитування, у тому числі пролонгованого у встановленому договором порядку.
Таким чином, з 27.10.2021 по 26.11.2021 за використання кредитних коштів ОСОБА_2 повинен був сплатити 5100 грн процентів. Оскільки відповідач після 26.11.2021 не повернув кредит та не продовжив строк кредитування на пільгових умовах у порядку п. 2.3.1.1 кредитного договору №101491187 від 27.10.2021, то строк кредитування був продовжений на стандартних (базових) умовах на 60 днів, протягом яких застосовувалася процентна ставка у розмірі 5% від фактичного залишку заборгованості.
Таким чином, з 27.11.2021 по 25.01.2022 року (60 днів продовженого строку кредитування) ОСОБА_2 також повинен був сплатити 30000 грн процентів (5% від 20000 грн. за 60 днів).
З наданого розрахунку заборгованості слідує, що з 27.11.2021 по 25.01.2022 ОСОБА_2 нараховувалися проценти за ставкою 5% від фактичного залишку заборгованості за кожен день користування.
У зв'язку з цим наданий розрахунок заборгованості ОСОБА_2 зі сплати процентів за користування кредитом суд вважає правильним та обґрунтованим. Проценти нараховані в межах строку кредитування, у тому числі пролонгованого, за погодженою процентною ставкою, що застосовувалася при первісному строку кредитування.
10.02.2022 було укладено договір №10-02/2022-50 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101491187.
На день передачі права вимоги за кредитним договором заборгованість відповідача перед ТОВ «МІЛОАН» становила 47000 грн, що складається з 10000 грн - тіло кредиту, 35100 грн - відсотки, 1900 грн - комісія за надання кредиту.
Відповідно до п. 2.3 договору факторингу з дати відступлення прав вимоги фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) за договорами фінансових послуг за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов договорів фінансових послуг.
ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було здійснено нарахування процентів за кредитним договором за період з 10.02.2022 по 23.02.2022 на суму 7000 грн (в порядку ст. 625 ЦК України).
10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101491187.
Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №101491187 від 27.10.2021 в розмірі 54000 грн, що складається з 10000 грн - тіло кредиту, 42100 грн - відсотки, 1900 грн - комісія за надання кредиту.
Таким чином, заперечення сторони відповідача в частині протиправності нарахування процентів за користування кредитом та їх розміру не знайшли свого підтвердження.
Щодо стягнення комісії за надання кредиту, суд зазначає, що комісія за надання кредиту - 1900 грн, 19% від суми кредиту та нараховується одноразово та передбачена умовами договору (п. 1.5.1 договору), який був підписаний відповідачем та приймаючи умови кредитного договору, він підтверджує, що ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
З врахуванням принципу свободи договору, визначеного ст.ст. 6, 627 ЦК України, відповідач погодився з умовою про сплату комісії за надання кредиту в сумі 1900 грн, така послуга йому була надана.
Оскільки боржник свої зобов'язання за даним кредитним договором не виконав, суд дійшов висновку, що розмір заборгованості за кредитним договором №101491187 від 27.10.2021 становить 54000 грн, що складається з 10000 грн - тіло кредиту, 42100 грн - проценти, 1900 грн - комісія за надання кредиту.
6. Розподіл судових витрат.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, позов задоволено повністю, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн судового збору.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Доказами в цивільному у судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Такого висновку дійшла ВП ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначила про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 16000 грн, на підтвердження понесення яких долучила до позовної заяви копії договору про надання правової допомоги № 02-09/2024-7 від 02 вересня 2024 року, заявку на надання юридичної допомоги №6 від 01.05.2025 та витягу з акта №9 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025.
Судом встановлено, що 02 вересня 2024 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги № 02-09/2024-7. Предметом вказаного договору є надання наступних юридичних послуг: складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань та інших послуг, передбачених договором.
Корнійчук Я.П. є адвокатом, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України.
Згідно витягу з акта №9 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025 підписаного сторонами, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» прийняло послуги, надані ОСОБА_3 , в т.ч. - складання позовної заяви про стягнення заборгованості, вартість якої складає 12000 грн; надання усної консультації, вартість якої складає 4000 грн.
При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Як видно витягу з акта №9 про надання юридичної допомоги послуги, які надавалися особою складаються з складання та підготовки позовної заяви, надання усної консультації.
Надання усної консультації на суму 4000 грн охоплюється послугою складення позовної заяви, тому не може вважатися фактично понесеною як окремий вид роботи, виконаної особою.
Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, обсягом наданих особою послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності витрат на правову допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та заперечення сторони відповідача щодо розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 5000 грн, які слід стягнути з відповідача.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 610, 625, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1049, 1054-1055 Цивільного кодексу України, суд
ухвалив:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 101491187 від 27.10.2021 в розмірі 54 000 (п'ятдесят чотири тисячі) грн, що складається з 10000 грн - тіло кредиту, 42100 грн - відсотки, 1900 грн - комісія за надання кредиту.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 5000 грн витрат на правничу допомогу та 2422,40 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306 м. Київ, ЄДРПОУ 44276926);
відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 ).
Суддя Алла ЦІДИК