Справа 688/3806/25
№ 1-кс/688/2044/25
Ухвала
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
23 жовтня 2025 року м. Шепетівка
Слідчий суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання, подане в межах кримінального провадження №12025244000001527 від 15 серпня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шепетівка Хмельницької області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого без реєстрації по АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.296 КК України,
встановив:
23 жовтня 2025 року до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 15 серпня 2025 року о 04 год 30 хв, ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, спільно із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на привокзальній площі залізничного вокзалу «Станція Шепетівка», який розташований по вул. Залізничній, 33 в м. Шепетівка Хмельницької області, тобто в громадському місці, зупинили потерпілого ОСОБА_9 , який проходив повз них разом із ОСОБА_10 , з яким, під приводом відмови останнім надати цигарки, безпричинно, під малозначним приводом, затіяли суперечку, після чого, діючи умисно, з хуліганських мотивів та спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству та державі, що супроводжувалося особливою зухвалістю у вигляді демонстрації зневажливого ставлення до суспільних інтересів, виражаючи елементи вседозволеності та зверхності, усвідомлюючи, що за їхніми незаконними діями спостерігає ОСОБА_10 , нехтуючи її присутністю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи об'єднаним єдиним злочинним умислом, умисно, безпричинно, кулаками рук нанесли потерпілому ОСОБА_9 декілька ударів в ділянку обличчя, спричинивши тілесні ушкодження, у зв'язку з чим, з метою уникнути побиття, потерпілий намагався від них втекти, але останні наздогнали його та повалили на землю.
Не припиняючи свої протиправні хуліганську дії, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , ігноруючи прохання потерпілого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 припинити побиття, почергово підходили до потерпілого, який прикриваючись руками від ударів лежав на землі і опору не чинив, та умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, приниження його честі і гідності, ногами, почергово, нанесли останньому численні, не менше 15 ударів в голову та тулуб з обох боків, при цьому, припинили свої хуліганську дії та побиття тільки внаслідок появи групи реагування Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області.
Внаслідок указаних умисних, протиправних, хуліганських, спільних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , потерпілому ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми грудної клітки з переломами шостого, сьомого, десятого, одинадцятого ребер зліва та десятого, одинадцятого дванадцятого ребер справа з двобічним пневмотораксом (накопиченням повітря в плевральних порожнинах) та синцем на бічній поверхні грудної клітки зліва, які за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що були небезпечними для життя в момент їх спричинення, а також тілесні ушкодження у вигляді: синця в правій підочній ділянці, синця в ділянці крила правої здухвинної кістки таза, які кожне окремо та в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив злочини, передбачені: ч.2 ст.296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненим групою осіб; та ч.2 ст.121 КК України - умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння,вчиненими групою осіб.
23 жовтня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.296 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому злочинів повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, виникла об'єктивна необхідність у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримали, просили його задовольнити, посилаючись на мотиви такого.
Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 просили застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши учасників провадження та дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.
15 серпня 2025 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12025244000001527 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.296 КК України.
Клопотання, яким обґрунтовано необхідність застосування запобіжного заходу, підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 отримали о 09 годині 40 хвилин 23 жовтня 2025 року.
Надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.296 КК України, що підтверджується наступними доказами: протоколом огляду місця події від 27 серпня 2025 року; протоколом огляду речового доказу (аудіо-запису) від 05 вересня 2025 року; протоколом огляду речового доказу (відео-запису) від 05 вересня 2025 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 ; протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 із застосуванням відеозапису; протоколами допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; висновком експерта №229 від 08 жовтня 2025 року та іншими узгодженими між собою матеріалами кримінального провадження.
Суд вважає, що потреби досудового розслідування, яке перебуває на початковій стадії, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, оскільки застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою забезпечить ефективне розслідування кримінального правопорушення.
Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування на даний час ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Стороною обвинувачення не доведено наявність таких ризиків, що підозрюваний ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
За змістом п. п. "b" та "c" ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, особу може бути позбавлено свободи для забезпечення виконання нею будь-якого обов'язку, встановленого законом, а також з метою її допровадження до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язала мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року).
Ризиком у контексті кримінального провадження є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки підозрюваного, певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Всі інші питання, фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, зокрема, враховано те, що останній немає міцних соціальних зв'язків, будучи раніше судимим за скоєння тяжких злочинів, в тому числі із застосуванням насильства, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став та через невеликий проміжок часу вчинив нові умисні злочини, та у разі визнання його винним у вчиненні вказаних злочинів, усвідомлюючи усю суворість потенційного покарання,може покинути своє місце проживання і переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також можевчинити інші кримінальні правопорушення.
З врахуванням, інкримінованих органом досудового слідства ОСОБА_6 злочинів, існування ризиків, оцінюючи сукупність таких обставин, як вагомість наявних доказів на підтвердження причетності останнього до інкримінованих злочинів, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні правопорушень, які йому інкримінуються, а саме покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, слідчий суддя приходить до висновку про недостатність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в межах даного кримінального провадження, оскільки вказаний запобіжний захід не дозволить забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я чи з інших підстав слідчому судді не надано.
Частина 3 ст.183 КПК України зобов'язує слідчого суддю під час застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначати розмір застави. Однак, у випадку вчинення злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, - слідчому судді згідно ч.4 ст.183 КПК України надається право, застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, не визначати розмір застави.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
Клопотання задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 21 грудня 2025 року включно.
Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повідомити про взяття під варту ОСОБА_6 родичів останнього.
Копію ухвали негайно після її проголошення вручити підозрюваному та направити для виконання в Шепетівський РУП ГУНП в Хмельницькій області.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення таможе бути оскаржена безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 24 жовтня 2025 року.
Слідчий суддя