Справа № 446/1875/25
23.10.2025 року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Костюк У. І.
секретаря судових засідань Луківської Л.Б.
розглянувши заяву представника позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову,
в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу.
Ухвалою судді від 25.08.2025 відкрито провадження у справі, визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.
06.10.2025 представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області з зустрічною позовною заявою до ТОВ «Газороподільні мережі України» про визнання дій незаконними, відновлення газопостачання та стягнення моральної шкоди та матеріальних збитків, в якій просив визнати дії ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо відключення газопостачання за адресою АДРЕСА_1 незаконними, зобов'язати ТОВ «Газороподільні мережі України» відновити газопостачання в зазначеному житловому приміщенні, стягнути з ТОВ «Газороподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000, 00 грн. та матеріальні збитки в розмірі 16 780, 00 грн.
22.10.2025 представник позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 - Дубовський О.П. подав заяву про забезпечення зустрічного позову, в якій просить суд зобов'язати ТОВ «Газороподільні мережі України», тимчасово відновити газопостачання до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 до ухвалення рішення судом у справі №446/1875/25 по суті.
В обґрунтування заяви про забезпечення зустрічного позову вказує, на те що з 07.04.2025 ТОВ «Газороподільні мережі України» незаконно припинило газопостачання по АДРЕСА_1 , без попереднього повідомлення споживача та без складання акту у його присутності, що суперечить діючому законодавству України. Представник позивачки, зазначає, що припинення газопостачання створює реальну загрозу життю і здоров'ю позивачки та членів її сім'ї, у тому числі і малолітніх дітей, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до істотної шкоди позивачу, що ускладнить або унеможливить ефективний захист її прав і виконання майбутнього судового рішення, а тому звертається з даною заявою до суду, яку просить задоволити.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
З урахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Ознайомившись із доводами заяви про забезпечення зустрічного позову, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову передбачені ст.150 ЦПК України.
Зазначені заходи є тимчасовим обмеженням та їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Тобто, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені в зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду та повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спірне вирішується по суті.
Зазначена норма закону містить пряму заборону суду вживати заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.
Як видно з первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 , позивач просив стягнути з відповідачки борг за надані послуги з розподілу природного газу, що становить 5 083, 15 грн., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Згідно зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , представник позивачки просить визнати дії ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо відключення газопостачання за адресою АДРЕСА_1 незаконними, зобов'язати ТОВ «Газороподільні мережі України» відновити газопостачання в зазначеному житловому приміщенні, стягнути з ТОВ «Газороподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000, 00 грн. та матеріальні збитки в розмірі 16 780, 00 грн.
Вимога сторони зустрічного позивача про відновлення газопостачання, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, є окремим способом захисту порушених прав, та фактично складає частину позовних вимог його позову.
При цьому, заходи забезпечення позову не повинні порушувати принципи змагальності та процесуальної рівноправності сторін.
Отже, задоволення заяви про забезпечення позову фактично призведе до передчасного вирішення питання щодо задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, що є недопустимим.
Крім того, стороною заявника не доведено необхідність забезпечення позову та існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
При цьому цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
З огляду на вказане, заходи забезпечення позову, які просить вжити сторона позивача, за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог та при цьому спір не вирішується по суті.
За таких обставин, у задоволенні заяви представника позивачки за зустрічним позовом про забезпечення зустрічного позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд
у задоволенні заяви представника позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Дата складання ухвали 23.10.2025.
Головуючий суддя У.І. Костюк