Справа № 462/6171/25
20 жовтня 2025 року м.Львів
Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді: Палюх Н.М.,
при секретарі: Мельник А.-В.П.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
третьої особи ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, третіх осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права користування житловим приміщенням,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просить визнати за нею право користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Свої позовні вимоги мотивує тим, що першими користувачами вище вказано квартири були родичі її чоловіка, так як ордер на вселення у квартиру був виданий його матері. Після смерті матері чоловіка оригінал ордеру не зберігся. Вона з чоловіком, дітьми, онуками та правнуками постійно зареєстровані та проживають за цією адресою, оплачують комунальні послуги та доглядають за квартирою. У 2005 році її чоловік звертався із заявою про передачу квартири у приватну власність, однак йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю оригіналу ордеру на вселення. Окрім цього, 23.09.2020 її онука ОСОБА_4 зверталась із заявою до Державного архіву Львівської області про видачу копії ордеру, який був виданий управлінням Львівської залізної дороги у період з 1956 року по 1960 рік, проте отримала інформаційний лист про відсутність інформації. 05.08.2024 ЛКП «Сяйво» видало їм довідку про те, що будинок знятий з балансу з 01.03.2019. Також, 28.08.2024 вона подала документи в Управління адміністрування послуг Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про надання дозволу на переоформлення договору найму жилого приміщення, проте отримала відмову у зв'язку з відсутністю оригіналу ордеру чи рішення, які надавали їм право на зайняття квартири АДРЕСА_1 . Оскільки вона та її сім'я є зареєстрованим та проживають за цією адресою більше 49 років, не мають іншого житла, дана квартира належить до державного житлового фонду, відтак відмова у переоформленні договору найму є безпідставною. За наведеного просить позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач та її представник заяву підтримали із підстав, аналогічно викладеним у позовній заяві та заяві про внесення змін до позовної заяви. Просили заяву задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову не заперечила, зазначила, що вирішити даний спір у позасудовому порядку не можливо, оскільки у позивача відсутні оригінали документів, які надають право користування даним житлом.
Третя особа - ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо задоволення заяви на заперечила, зазначила, що вона є онукою позивачки. Вона та члени її сім'ї зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , оплачують комунальні послуги, здійснюють поточний ремонт приміщення, утримують у належному стані, відтак мають право на користування цією квартирою.
Треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судове засідання не прибули, проте надіслали заяву, у якій просили розглядати справу без їх участі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.
У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1979 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується карткою прописки /а.с.9/ та витягом з реєстру територіальної громади /а.с.7/.
ОСОБА_5 - дочка ОСОБА_1 , ОСОБА_4 - онучка ОСОБА_1 , ОСОБА_6 -онучка ОСОБА_1 , ОСОБА_7 - правнук ОСОБА_1 , з народження зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.13-14, 17-18, 20, 23, 26-27, 29/.
Із відомостей з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб №199377 від 11.08.2025 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 5 осіб /а.с.29/.
09.02.2005 ОСОБА_8 звертався до органу приватизації із заявою про оформлення передачі в приватну спільну сумісну власність квартири, що він займає разом із членами сім'ї на умовах найму /а.с.30/.
23.09.2020 ОСОБА_4 зверталась до Державного архіву Львівської області із заявою про видачу їй архівного витягу, копії рішення про видачу ордеру, який був виданий управлінням Львівської залізної дороги у період з 1956 по 1960 роки ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.31/.
29.09.2020 директром Державного архіву Львівської області Бецькій А.В. надано інформаційний лист-відповідь №Б-2205/07-12, згідно з яким їй повідомлено, що підтвердити надання квартири ОСОБА_9 неможливо у зв'язку з відсутністю необхідної інформації: в якому році видавався ордер. Для одержання інформації рекомендовано звернутись до ЛКП, яке обслуговує будинок по АДРЕСА_1 /а.с.32/.
05.08.2024 ЛКП «Сяйво» видало довідку №2-584 про те, що будинок за адресою: АДРЕСА_2 знятий з балансу ЛКП з 01.03.2019 /а.с.33/.
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 51/.
У зв'язку із смертю ОСОБА_8 , позивач ОСОБА_1 28.08.2024 звернулася до Управління адміністрування послуг Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради із зверненням №3-3-14939/АП-3-32 із проханням про надання дозволу на переоформлення договору найму жилого приміщення /а.с.34/.
Цього ж дня, ОСОБА_1 надано відповідь за №32 вих-122871, якою її повідомлено, що у районної адміністрації відсутні підстави для задоволення вимог, викладених у зверненні, подані документи повертаються без вирішення, оскільки у поданих нею документах відсутні ордер або рішення, на підставі якого була зайнята квартира АДРЕСА_1 /а.с.35/.
Частинами 4 та 5 ст.9 Житлового кодексу України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об'єднань.
Відповідно до ст. 18 Житлового кодексу України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.
Відповідно до ст. 52 Житлового кодексу України жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради, а у випадках, передбачених Кабінетом Міністрів України, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної ради про надання жилих приміщень для заселення.
Згідно ст. 58 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Відповідно до ст. 61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно до ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно ст. 65 ЖК України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Згідно ст. 106 ЖК України, повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
Приписами ст. 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Прокопович проти Росії» № 58255/00 встановлено, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК Української РСР). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК Української РСР).
Таким чином, судом встановлено, що позивач була членом сім'ї померлого наймача квартири АДРЕСА_1 , з 1976 року вона постійно проживає у вказаній квартирі, а тому має законне право на користування нею.
З огляду на наведене, на підставі належних та допустимих доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 є підставними і підлягають задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 81, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 24 жовтня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, ЄДРПОУ 04056084, знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Виговського, 34.
Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Третя особа: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Третя особа: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя: