Справа № 457/750/25
Провадження № 1-кп/442/285/2025
"21" жовтня 2025 р. Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024142190000012 від 21.02.2024, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.3 ст.28- ч.1 ст.364, ч.3 ст. 27 - ч.4 ст.190 (в редакції, чинній до 11.08.2023), ч.3 ст.27 - ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 - ч.1 ст. 364, ч.4 ст.190 (в редакції, чинній до 11.08.2023), ч.5 ст.190 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.28 - ч.1 ст. 364, ч.4 ст.190 (в редакції, чинній до 11.08.2023), ч.5 ст.190 КК України,
з участю прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ,
захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;
потерпілого - ОСОБА_10 ,
У провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024142190000012 від 21.02.2024, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.3 ст.28- ч.1 ст.364, ч.3 ст. 27 - ч.4 ст.190 (в редакції, чинній до 11.08.2023), ч.3 ст.27 - ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 - ч.1 ст. 364, ч.4 ст.190 (в редакції, чинній до 11.08.2023), ч.5 ст.190 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.28 - ч.1 ст. 364, ч.4 ст.190 (в редакції, чинній до 11.08.2023), ч.5 ст.190 КК України.
Від захисника обвинувачених - адвоката ОСОБА_5 надійшло письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.
Мотивує зокрема тим, що виклад фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення є не конкретним та незрозумілим в частині зазначення характеру та змісту домовленостей між обвинуваченими щодо розподілу ролей та дій кожного в процесі вчинення злочину, кваліфікації дій з посиланням на вчинення злочину в складі ОЗГ і кваліфікації дій пособника, а також наявності у двох учасників ознак службової особи, які надавали б їм можливості бути суб'єктом злочину, передбаченого ст.364 КК України.
Викладаючи обвинувальний акт, прокурор вказує, що дії ОСОБА_6 охоплюються пособництвом, що виключає таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення злочину в складі ОЗГ.
Захисник зазначає, що пособник у вчиненні кримінального правопорушення не є виконавцем такого злочину. Дії, вчинені як пособництво, не можуть кваліфікуватися, як вчинення злочину у групі осіб, оскільки дії такої особи безпосередньо не утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною КК України. Отже, така кваліфікуюча ознака, як вчинення кримінального правопорушення організованою групою, яка ставиться у провину ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , суперечать нормам КК України.
Окрім цього, дії ОСОБА_4 та ОСОБА_6 кваліфіковані за ст..364 КК України, як вчинення злочину службовими особами, однак, в обвинувальному акті відсутні покликання на конкретні організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, які використовувалися вказаними обвинуваченими для вчинення злочину. Із обвинувального акту вбачається, що дії, які вчинені двома із обвинувачених, були результатом вчинення злочину проти власності та не були результатом службової діяльності обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Разом з тим, аналізуючи виклад об'єктивної сторони кримінального правопорушення, яке інкриміновано останнім, взагалі не зрозуміло, в чому полягало зловживання службовим становищем, якими саме повноваженнями, правомочностями і можливостями наділені вказані обвинувачені. Стосовно ж викладу тих діянь, які полягали у неповідомленні пацієнтів про можливість безоплатного проведення операційних втручань, зазначає, що замовчування (приховання) відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілих, які вчиняються з метою викликати у потерпілих впевненість про обов'язковість передачі коштів, є обманом, тобто одним із способів заволодіння чужим майном (ст.192 КК України). Відтак, викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення не відповідають правовій кваліфікації дій обвинувачених, а обвинувальний акт - вимогам ст.291 КПК України.
Також вказує на те, що в обвинувальному акті викладений зміст обвинувачення та формулювання обвинувачення, які суперечать правовій кваліфікації дій, зазначеній в обвинувальному акті. Вказана правова кваліфікація дій обвинувачених не узгоджується та прямо суперечить викладеним фактичним обставинам вчиненого злочину, викладеного в обвинувальному акті, ролі кожного у вчиненні кримінально караних діянь, що є істотним та прямим порушення процесуального закону.
Вважає, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні не містить всіх складових, зокрема щодо фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація дій обвинувачених не узгоджується та прямо суперечить викладеним фактичним обставинам вчинених злочинів, викладених в обвинувальному акті, кваліфікації дій пособника, як вчинення злочину в складі ОЗГ, наявність в діях двох обвинувачених ознак суб'єкта злочину - службової особи.
У підготовчому судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 та її підзахисні підтримали подане клопотання. Захисник також доповнила, що згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 інкримінується зловживання службовим становищем у період часу, коли той знаходився у відпустці або ж на лікарняному. Просить задоволити подане нею клопотання.
Адвокат ОСОБА_8 , обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник - адвокат ОСОБА_9 у підготовчому судовому засіданні підтримали клопотання про повернення обвинувального акту.
Прокурор ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання захисника обвинувачених про повернення обвинувального акту з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначає, що посилання захисника на нібито неконкретність чи незрозумілість окремих формулювань щодо розподілу ролей між учасниками, кваліфікації дій у складі організованої групи або ознак службової особи не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту. Такі питання є предметом дослідження доказів та оцінки судом під час розгляду справи по суті, а не на стадії підготовчого провадження. Також вважає, що не заслуговують на увагу доводи захисника про неможливість кваліфікації дій ОСОБА_6 як пособника при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст..364 КК України, в складі організованої групи із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Законодавцем виокремлено організовану групу як окрему складну форму співучасті у вчиненні кримінального правопорушення, яка перш за все вимагає кількісний склад, зокрема декілька осіб (три і більше), без конкретизації ролі кожного співучасника у вчиненні конкретного кримінального правопорушення. При цьому, пособник за наявності інших ознак, що характеризують організовану групу, може бути її членом, оскільки він вважається співучасником та підлягає кримінальній відповідальності. Наявність чи відсутність ознак організованої групи в даному кримінальному провадженні, зокрема те, що у готуванні або вчиненні кримінальних правопорушень брали участь декілька осіб, які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення кримінальних правопорушень, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення злочинного плану, відомого всім учасникам групи, не може бути перевірено судом на даній стадії кримінального провадження (підготовче судове засідання), а може бути встановлено лише в ході судового розгляду кримінального провадження як наступного його етапу.
Також зазначає, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, які зазначаються в обвинувальному акті, є дискреційними повноваженнями слідчого та прокурора, який затверджує обвинувальний акт і на даній стадії кримінального провадження з підстав непогодження сторони захисту із кваліфікацією дій ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувальний акт не може бути повернутий прокурору.
Просить відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту.
Потерпілий ОСОБА_10 у судовому засіданні підтримав думку прокурора.
Вислухавши учасників судового процесу, перевіривши обвинувальний акт, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з положеннями ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором і повинен відповідати вимогам, визначеним у ст. 291 цього Кодексу, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Так, обвинувальний акт має містити найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, анкетні відомості кожного обвинуваченого, анкетні відомості кожного потерпілого, прізвище, ім'я, по-батькові та займана посада слідчого, прокурора, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання, розмір шкоди, завданої правопорушенням, розмір витрат на залучення експерта, дату та місце його складання та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим чи дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
До обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування.
Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється (ч. 4 ст. 291 КПК України).
Беручи до уваги викладене, суд звертає увагу, що обвинувальний акт містить усі необхідні дані (перелічені вище); такий підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив; до обвинувального акту додано реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільні позови та розписки про отримання копій усіх необхідних документів підозрюваними та їх захисниками.
Оцінюючи доводи сторони захисту в контексті можливості повернення обвинувального акта прокурору через порушення вимог викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, які в свою чергу суперечать правовій кваліфікації дій обвинувачених, суд зазначає наступне.
Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України (ч. 4 ст. 110 КПК України).
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває особі доступ до правосуддя. Тож саме сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду (ч. 1 ст. 337 КПК України).
У підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України). Тобто, виключною підставою для повернення обвинувального акта прокурору є його невідповідність вимогам закону, а саме наявність таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Оскільки п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов'язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акта вимогам КПК. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).
За змістом вищевказаної норми для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. Таким чином, з урахуванням задач підготовчого провадження, суд здійснює перевірку обвинувального акта на наявність невідповідності кримінальному процесуальному закону, яка б перешкоджала призначенню судового розгляду.
З урахуванням наведеного, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його повернення прокурору.
Поряд з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 110 та п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій (ст. 22 КПК України). Отже, прокурор як сторона кримінального провадження, є самостійним у визначенні правової кваліфікації кримінального правопорушення та доведенні її обґрунтованості у змагальному судовому процесі.
При цьому, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується відповідним особам.
Таким чином, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор.
Для аналізу аргументів захисника обвинувачених суду необхідно дослідити всі обставини кримінального провадження, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку (ч. 1 ст. 94 КПК України), тобто здійснити судовий розгляд кримінального провадження.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо.
Більше того, суд позбавлений можливості перевірити правильність викладу фактичних обставин кримінального правопорушення на даному етапі, оскільки згідно з вимогами ч. 4 ст. 291 КПК України (якою заборонено до початку судового розгляду надавати суду інші документи, крім обвинувального акту та додатків до нього), для перевірки обвинувального акту на відповідність вимогам КПК у розпорядженні суду на стадії підготовчого судового провадження фактично є лише сам обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Отже, беручи до уваги викладене, суд приходить до переконання, що стороною захисту не наведено переконливих та передбачених законом підстав для повернення обвинувального акту прокурору. Натомість, незгода з кваліфікацією дій та фактично заперечення по суті щодо викладеного в обвинувальному акті можливі до вирішення під час судового провадження.
Відтак, клопотання захисника обвинувачених про повернення обвинувального акту не підлягає задоволенню.
Керуючись статями 291, 314 - 316 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024142190000012 від 21.02.2024.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 24.10.2025.
Суддя ОСОБА_1