ЄУН: 336/8391/25
Провадження №: 2/336/4137/2025
22 жовтня 2025 року місто Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Зарютін П.В.,
за участю секретаря - Якущенко Е.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період його навчання. Просить суд, стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, аліменти у розмірі від усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення сином 23-х років.
В обґрунтування позову зазначено що, 26.05.2007р., сторони уклали шлюб, який був зареєстрований в Шевченківському відділі реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 262 (підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 ). Від даного шлюбу народилась дитина, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ).
26.06.2023 року, рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №336/3595/23, шлюб між сторонами розірвано. З часу розірвання шлюбу дитина проживає з позивачем, що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади від 22.08.2025р. та 17.07.2025р. (щодо позивача та ОСОБА_4 ).
19.06.2023р., Шевченківським районним судом м. Запоріжжя прийнято судовий наказ в справі №336/4319/23 про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , в розмірі частки заробітку боржника, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 11.05.2023р. і до досягнення дитиною повноліття.
04.09.2023р. виконавцем Вільнянського ВДВС у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72665998 за судовим наказом №336/4319/23.
28.08.2025р., ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повноліття, тому сплата аліментів на повнолітню дитину припинилась.
З 01.09.2023р. ОСОБА_4 навчається у державному навчальному закладі «Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти». Форма навчання денна, 2 курс навчання.
Факт навчання підтверджується довідкою державного навчального закладу «Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти» (ЄДРПОУ 02543851) №210/25 від 20.08.2025р..
ОСОБА_4 , не працює, оскільки навчання в закладі вимагає багато часу. В силу вказаних обставин, відсутність у ОСОБА_4 самостійного заробітку, зумовлює його фактичне перебування на утриманні позивача.
Дані обставини ставлять позивача у тяжке матеріальне становище, оскільки навчання сина в закладі потребує значних матеріальних витрат, а саме: коштів на підручники, харчування, одяг, взуття, транспорт тощо. На даний час ОСОБА_4 утримує позивач, але її коштів на навчання сина не вистачає, а тому він потребує матеріальної допомоги від батька. З цих підстав просить позов задовольнити. Надавати матеріальну допомогу на дитину відповідач може, оскільки працює на ПАТ «Мотор Січ» водієм, із заробітньою платою близько 15 000 грн.. Відрахування на аліменти донедавна у виконавчу службу, надходили саме з ПАТ «Мотор Січ».
Відповідач надав відзив на позов, в якому просить позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця на період навчання (до досягнення 23 років).
Обгрунтуванням відзиву висловлені сумніви щодо: - навчання дитини на денній формі, через її виїзд за кордон; - не працевлаштування ОСОБА_4 та не отримання ним доходу. Акцентовано увагу суду на: - характеристику дитини, надану навчальним закладом; - оплату відповідачем навчання дитини в авіаційному коледжі. Зроблено посилання відповідачем на свій поганий стан здоров'я та необхідність ним утримання своєї матері.
Вказано, що згідно відповіді від 25.09.2025 року № 527/01, керівництво Державного навчального закладу «Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти» (на адвокатський запит (вих. X°23/10 від 23.09.2025 року)), надало відомості про факти з навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До відповіді була надана довідка № 527/01 від 25.09.2025, згідно якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно з 01.09.2023 р. навчається в Державному навчальному закладі «Запорізький промисловий центр професійно- технічної освіти» в гpyпi №45/23 за професію «Штукатур; Лицювальник- плиточник; Монтажник гіпсокартонних конструкцій». Форма навчання денна, бюджетна. Наказ про зарахування: №1«З-УДЗ» від 25.08.2023 р. Кінцевий термін навчання: 10.05.2027р..
У наказі закладу освіти N 561 від 29.08.2025 «Про проведення освітнього процесу в закладі з 01.09.2025», пункт 7 передбачає проходження виробничої практики на підприємствах відповідно до графіка навчального процесу. Наказ освітнього закладу N586 від 01.09.2025 «Про проведення виробничого навчання та практики в майстернях навчального закладу для учнів II, III, IV курсів» містить таку інформацію про графік проходження практики для учнів групи №45/23:
1. Гр. №45/23 з 01.09.2025 по 16.10.2025 виробнича практика;
2. Гр. №45/23 17.10.2025 поетапна атестація;
3. Гр. N.45/23 з 12.01.2026 по 18.01.2026 виробниче навчання;
4. Гр. №45/23 з 01.06.2026 по 26.06.2026 виробниче навчання.
За рекомендацією Міністерства освіти i науки України (лист MOHN°1/I5298- 25 від 22.07.2025) можуть бути зараховані результати проходження виробничої практики, здобуті шляхом неформальної освіти у разі працевлаштування здобувачів освіти на підприємстві (установі, організації), у тому числі й за кордоном, що має бути підтверджено відповідним листом керівника цього підприємства (установи, організації) aбo довідкою. ОСОБА_4 , який станом на теперішній час мешкає за межами України, стверджує, що працевлаштований, але слова не підтвердив відповідною довідкою. Таким чином, зі слів дитини, ОСОБА_4 працює, проте, не надає навчальному закладу відповідного документу. Крім того, Позивачка також не надає до суду відповідних доказів, а саме, що дитина працює за кордоном та отримує заробітню платню. Також додатковою довідкою навчальний заклад підтвердив та надав характеристику на дитину, згідно якої за період навчання зарекомендував себе із задовільної сторони. Має середній рівень знань. Не завжди проявляє наполегливість до навчання. До обраної професії проявляв інтерес, показував хороші результати на заняттях виробничої практики. За підсумками 2 курсу, по всіх предметах атестований. За характером Денис врівноважений, спокійний, вихований, цілеспрямований, самостійний. Має широкий кругозір, добре розвинуте логічне мислення, вміє висловлювати власну думку. Наполегливий у досягненні своєї мети. 3 дорослими ввічливий i тактовний. Мати, ОСОБА_5 , приділяє достатню увагу вихованню сина. На даний час за програмою rpyпa №45/23 проходить виробничу практику. Зі слів учня, він працює, але документ стосовно виробничої практики не надав.
Відповідач зазначає, що він працює на АТ «Мотор Січ» в транспортному цеху. На його утриманні перебуває мати, яка є пенсіонеркою за віком, хворіє на цукровий діабет. Відповідач утримує матір, допомагає їй, придбає ліки на її лікування, про що до суду надаються відповідні докази.
Також відповідач зазначає, що він добровільно оплатив навчання дитині, про що свідчать відповідні докази, надані до цього Відзиву. Згідно квитанції батько сплатив за навчання сина 17 000 грн. Тобто, батько як може так і допомогає своїй дитині. Оскільки Відповідач працює на заводі «Мотор Січ», який знаходиться під постійними обстрілами, останній зазначає, що у зв'язку з цим, завантаженість по роботі велика, а оплата праці є низькою. Також батько до суду надає докази, того що він є також хворою людиною, та має вади здоров'я. Тому, Відповідач по справі вважає, що з урахуванням всіх обставин, задоволенню та стягненню підлягає не 1/4 частка, як просить Позивачка, а саме - 1/6 частка з його заробітку (доходу) на утримання дитини, яка продовжує навчання до 23 років. Також батько вважає, що навантаження щодо утримання дитини на період навчання до 23 років, не можу лежати тільки на ньому а в цьому процесі участь має приймає також й мати.
В подальшому на відзив, стороною позивача надано відповідь, якою обставини наведені у відзиві позивачем не визнаються, через наступне.
Відповідно до: - ст. 199 СК України, 1). Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. 2). Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. 3). Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання; - - ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі.
Враховуючи дані матеріальні норми, обов?язок батьків утримувати дитину після досягнення нею повноліття, виникає після настання трьох наступних обставин: - досягнення дитиною віку який перевищує 18-ть років; - продовження навчання та потреба в зв?язку з цим матеріальної допомоги; - можливості батьків надавати таку матеріальну допомогу.
Можливість відповідача надавати матеріальну допомогу дитині під час здобуття нею освіти, як зазначалось в позові, доводиться фактом праці відповідача на ПАТ «Мотор Січ» водієм (що підтверджує і сам відповідач), із заробітньою платою близько 15 000 грн.. Саме з доходів даного місця роботи відповідача, виконавчою службою стягувались аліменти, до досягнення дитиною повноліття.
Надана платіжна інструкція від 24.07.2023р., підтверджує оплату відповідачем витрат на навчання ОСОБА_4 , в Запорізькому авіаційному коледжу ім. О.Г.Івченка, де дитина навчалась один рік, до набуття свого повноліття. На теперешній час ОСОБА_4 , навчається у Державному навчальному закладі «Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти», який немає відношення до зазначеного авіаційного коледжу. Отже дана платіжна інструкція, не стосується предмету розгляду та підстав стягнення аліментів на дитину, після набуття нею повноліття.
Доказів утримання своєї матері та доказів потреби її в сторонньому догляді, відповідач не надає. Згідно пенсійного посвідчення, мати відповідача не є інвалідом. У такому разі, необхідність її догляду має бути встановлена рішенням експертної комісії лікарів, або актом лікарської комісії. Дані документи відсутні. Адреса місця проживання відповідача є відмінною від адреси його матері. Отже є сумнівним, здійснення утримання і догляду, відповідачем ОСОБА_6 ..
З приводу хвороб відповідача, слід зазначити що вони не заважають йому працювати на ПАТ «Мотор Січ», та отримувати дохід, а отже і не впливають на можливість надавати матеріальну допомогу дитині під час її навчання в закладі. Таким чином, можливість батька, сплачувати аліменти на дитину, під час її навчання, доведена.
Досягнення ОСОБА_4 , повноліття, підтверджується доданими до позову документами та відповідачем не оспорюється.
Щодо інших доводів відповідача, позивач зазначає.
На теперешній час, задля безпеки ОСОБА_4 , тимчасово перебуває в квартирі у сестри в Польщі. Дану квартиру винаймає її чоловік. ОСОБА_4 , не працевлаштований, ніде не працює та не отримує ніякої державної допомоги. Доход у ОСОБА_4 , відсутній. Заходи безпеки щодо дитини, через військові дії в місті Запоріжжя, виправдались. Оскільки 28.09.2025р., у Державний навчальний заклад «Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти», було влучання (що підтверджується інформацією перебуваючої в загальному доступі).
Оскільки навчання в закладі вимагає багато часу, в силу вказаних обставин, відсутність у ОСОБА_4 самостійного заробітку, зумовлює його фактичне перебування на утриманні позивача.
Дані обставини ставлять позивача у тяжке матеріальне становище, оскільки навчання сина в закладі потребує значних матеріальних витрат, а саме: коштів на підручники, харчування, одяг, взуття, ліки, транспорт, винаймання репетитора з вивчення іноземної мови, тощо... На даний час ОСОБА_4 утримує позивач, але її коштів на навчання сина не вистачає, а тому він потребує матеріальної допомоги від батька який може її надавати.
З 01.09.2023р. ОСОБА_4 навчається у Державному навчальному закладі «Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти». Форма навчання денна, 2 курс навчання.
Факт навчання підтверджується довідкою державного навчального закладу «Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти» (ЄДРПОУ 02543851) №210/25 від 20.08.2025р., та довідкою від 25.09.2025р. №527/01 (наданої на адвокатський запит сторони).
Під час тимчасового перебування за кордоном, ОСОБА_4 , навчається дистанційно на денній формі навчання в зазначеному вище закладі. Через небезпеку викликану військовими діями, майже всі студенти в Державному навчальному закладі «Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти» навчаються дистанційно на денній формі навчання.
Аналіз стороною, характеристики виданої навчальним закладом на ОСОБА_4 , не впливає на право останнього, отримувати аліменти від батька, до закінчення свого навчання в закладі.
Позивач просить відхилити відзив відповідача, з причини його необґрунтованості та недоведеності викладених обставин.
У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Всебічно з'ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. А у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26.05.2007 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 . 26.06.2023 року, рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №336/3595/23, шлюб між сторонами розірвано. Сторони мають повнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 . З часу розірвання шлюбу дитина проживає з позивачем, за однією адресою, що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади від 22.08.2025р. та 17.07.2025р. (щодо позивача та ОСОБА_4 ). Відповідач зареєстрований та проживає за іншою адресою, відмінною від адреси позивача, чого сторони не оспорюють.
19.06.2023р., Шевченківським районним судом м. Запоріжжя прийнято судовий наказ в справі №336/4319/23 про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , в розмірі частки заробітку боржника, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 11.05.2023р. і до досягнення дитиною повноліття.
04.09.2023р. виконавцем Вільнянського ВДВС у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72665998 за судовим наказом №336/4319/23.
28.08.2025р., ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повноліття, тому сплата аліментів на повнолітню дитину припинилась.
З 01.09.2023р. ОСОБА_4 навчається у державному навчальному закладі «Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти». Форма навчання денна, 2 курс навчання.
Факт навчання підтверджується довідкою державного навчального закладу «Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти» (ЄДРПОУ 02543851) №210/25 від 20.08.2025р., та довідкою від 25.09.2025р. №527/01 (наданої на адвокатський запит сторони). Згідно довідки від 25.09.2025р. №527/01, з 17.10.2025р. проходить поетапна атестація ОСОБА_4 .
На теперешній час, задля безпеки ОСОБА_4 , тимчасово перебуває в Польщі, не працевлаштований, ніде не працює та не отримує ніякої державної допомоги, дохід у ОСОБА_4 відсутній - стороною відповідача протилежного суду надано не було.
Відсутність у ОСОБА_4 самостійного заробітку, зумовлює його фактичне перебування на утриманні позивача. Дані обставини ставлять позивача у тяжке матеріальне становище, він потребує матеріальної допомоги від батька.
Під час тимчасового перебування за кордоном, ОСОБА_4 , навчається дистанційно на денній формі навчання в зазначеному вище закладі.
Характеристики, видані навчальним закладом на ОСОБА_4 , не впливають на право останньог, отримувати аліменти від батька до закінчення свого навчання в закладі.
Згідно з ч. 2 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, успосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані, зокрема вартість навчання.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження тощо.Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітній сину чи дочці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що для виникнення даного аліментного зобов'язання є необхідна сукупність юридичних фактів, а саме: на час розгляду справи в суді ОСОБА_4 досяг повноліття; син продовжує навчання державному навчальному закладі «Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти», у зв'язку з навчанням повнолітній син потребує матеріальної допомоги.
При встановленні потреби в утриманні повнолітнього сина суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та їх спроможність її надавати.
Відповідач працює ПАТ «Мотор Січ» водієм. Стан здоров'я відповідача дозволяє йому працювати та отримувати дохід. Відповідач вказує, що має на утриманні мати ОСОБА_6 , однак доказів що вона потребує утримання за висновком експертної комісії лікарів, є непрацездатною, або є інвалідом, не надав, через що суд ставиться критично до даних доводів та відхиляє їх.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішення даної справи суд враховує правові позиції Верховного Суду викладені в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 661/4545/15-ц (провадження № 61-16093св18), постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі N 208/3075/16 (провадження N 61-1343св18), аналогічна позиція сформульована у постановах Верховного Суду: 1) від 21 березня 2018 року у справі N 308/2268/16-ц (провадження N 61-9486св18); 2) від 01 серпня 2018 року у справі N 539/2580/16-ц (провадження N 61-20377св18); 3) від 12 вересня 2018 року у справі N 350/326/17-ц (провадження N 61-15310св18); 4) від 10 жовтня 2018 року у справі N 216/3757/16-ц (провадження N 61-16217св18); 5) від 05 грудня 2018 року у справі N 701/699/16-ц (провадження N 61-20608св18).
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20), відповідно до якої стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення, одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19 (провадження № 61-2065св23), де зазначено, що стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Суд дійшов до висновку, що відповідач отримує дохід та може сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
При визначені розміру аліментів на повнолітню дитину, суд враховує, що відповідач є працездатною особою, отримує дохід, на утриманні не має інших осіб, син не працює та не має доходу, за таких обставин суд вважає, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на утримання сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини всіх доходів щомісячно. Задоволення цих позовних вимог не поставить відповідача в скрутне матеріальне становище.
Відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Аналогічні положення містяться і в абз. 2 п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Судом встановлено, що повнолітній син проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні. Відповідачем раніше сплачувалися аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття, на підставі судового наказу.
Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом 01 вересня 2025 року, тому саме з цього дня з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти.
Положення ч.1 ст. 6 СК України передбачають, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. В даному випадку до суду подано позов на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено, то суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 1211,20 грн. у дохід держави у порядку ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 182, 198-201, 191 СК України, ст.ст. 2, 4, 7, 11, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 278-279, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання - задовольнити повністю.
Cтягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 вересня 2025 року і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ОСОБА_4 23-х років, в залежності від того, яка з цих обставин настане першою.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави, судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ,
Відповідач: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
Дата складання повного судового рішення 22 жовтня 2025 року.
Суддя: П.В. Зарютін