23.10.2025
ЄУН № 337/5617/25
Провадження № 2-о/337/244/2025
23 жовтня 2025 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді Ширіної С.А.
за участю секретаря Бикової С.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території,
Заявниця ОСОБА_1 , звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території.
У заяві вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Смирнове Пологівського району Запорізької області.
Ухвалою суду від 23.10.2025 року по справі відкрито провадження.
Позивачка ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, просить заяву задовольнити.
Представник заінтересованої особи до суду не з'явився, про розгляд справи повідомлений був повідомлений належним чином.
Враховуючи вказане вище, суд вважає за можливе прийняти рішення по справі у відсутності сторін, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з п.5 ч.1 ст.293, п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в т.ч., встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Ст.317 ЦПК України встановлює особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Так, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України (ч.1).
Такі справи розглядаються судом невідкладно з моменту надходження відповідної заяви (ч.2).
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню (ч.4).
Відповідно до копії актового запису про народження № 2 від 07.10.2025 року, народилась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками записані: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 .
Заявниця надала копію свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 12.08.2025 року, яке видано в органами на непідконтрольній Україні території, а саме органом, який створений та діє у порядку не передбаченому законом, є недійсним і не створює правових наслідків, також надала копію медичного свідоцтва про смерть.
Вказані документи не є офіційним документами, відповідно до вимог ст.9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на підставі яких можливо провести державну реєстрацію смерті.
Згідно п.1 постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до ч.1-3 ст.9 зазначеного Закону, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, ще передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові особи та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Ч.1 ст.17 зазначеного Закону України передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно з ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: 1) якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; 2) встановлення у судовому порядку факту смерті; 3) звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.
П.5 р. ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті, є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 8 серпня 2006 року № 545, а також рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення особи померлою.
Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, у своєму висновку Європейський суд з прав людини у справі «Кіпр проти Туречинни », зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку ст. 317 ЦПК України.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Смирнове, Пологівського району Запорізької області, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, при постановленні рішення, суд не приймає до уваги копію свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 12.08.2025 року, як допустимий доказ на підтвердження факту смерті особи, оскільки воно видано установою, яка розташована на тимчасово окупованій території, і в силу вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не створює ніяких правових наслідків.
З викладеного вище, вбачається, що заявницею надано достатньо доказів того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України, а тому, суд вважає за необхідне задовольнити заяву та встановити факт смерті ОСОБА_2 , в судовому порядку. Доказів, які б спростовували факт смерті ОСОБА_2 , суду не надано.
Керуючись ст.4, 5,12, 13,76-82,89,141,258,263-265,293,315 ЦПК України, суд -
Заяву задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась в селі Вершина Друга Куйбишевського району Запорізької області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 на території села Смирнове Пологівського району Запорізької області.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його постановлення.
Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Суддя: С.А. Ширіна