Дата документу 24.10.2025
Справа № 334/8065/25
Провадження № 2/334/4275/25
24 жовтня 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
встановив:
представник позивача Казубек Л.Ю. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання, постачання теплової енергії та гарячої води (особовий рахунок, договір № 90404416) за період з 01.01.2017 по 30.11.2024 у сумі 24 310,25 гривень.
В обґрунтування позову зазначила, що відповідача є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Відсутність укладеного між сторонами договору не виключає можливості стягнення зі співвідповідачів на користь позивача вартості послуг, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини. З 01.11.2021 між сторонами укладений Типовий індивідуальний договір № 90404416 про надання послуги з теплової енергії, послуги гарячої води. Загальна сума боргу за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2017 до 30.11.2024 становить 24 310,25 гривень. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться квартира співвідповідачів, підтверджується рішенням виконавчого комітету ЗМР.
Відповідач відзив на позов не подав.
Ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.10.2025 відкрите провадження у справі, справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася. В позовній заяві просила розглянути справу без її участі. Позов підтримала. Проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Причини неявки суду не повідомив. Заяву про розгляд справи без його участі не подав.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подав, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки всі учасники справи не з'явились у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК України.
Дослідивши заяву по суті спору та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з інформаційною довідкою з ДРРП від 10.12.2024 № 407450344 відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Довідки щодо заборгованості за надані послуги та розрахунку основного бору по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за період з 01.01.2017 по 30.11.2024 склала 24 310,25 гривень.
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України від 02.06.2005 № 2633-ІV «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633-ІV), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, та іншими нормативно-правовими актами України.
В розумінні Закону № 2633-ІV та Правил користування тепловою енергією, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII), який діє з 01.05.2019, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Частиною п'ятою статті 13 Закон № 2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Згідно зі статтею 5 Закону № 2189-VIII позивач надавав послуги, що за своїм функціональним призначенням є комунальними послугами, а саме - надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У статтях 19 та 25 Закону № 2633-IV зазначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Відповідно до статті 20 Закону № 2633-ІV споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Суд встановив, що на підставі вищевказаних норм права між позивачем та співвласниками квартири, якими є співвідповідачі, встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 , за яким проводились нарахування.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховний Суд України по справі № 6-59цс13 від 30.10.2013, відповідно до якої відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Суд відхиляє аргументи позивача про те, що З 01.11.2021 між сторонами укладений Типовий індивідуальний договір № 90404416 про надання послуги з теплової енергії, послуги гарячої води.
Згідно з частиною п'ятою статті 13 Закону № 2189-VIII у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Квартира позивача розташована у багатоквартирному будинку.
На підтвердження факту укладання договору з відповідачкою позивач надав копію Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021, який не підписаний відповідачем.
При цьому матеріали справи не містять документів, які підтверджують, що з відповідачем був укладений вказаний договір в порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 13 Закону № 2189-VIII, а саме витяг з веб-сайту органу місцевого самоврядування та/або веб-сайту виконавця послуги з опублікованим текстом договору та відомості про розміщення повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Типовий індивідуальний договір № 90404416 від 01.11.2021 не є укладеним.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статті 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною четвертою статті 319 ЦПК України передбачено, що власність зобов'язує.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд визнає належними доказами розрахунок основного боргу. При цьому відповідачем свій контррозрахунок заборгованості не наданий.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання,постачання теплової енергії та гарячої води (особовий рахунок, договір № 90404416) за період з 01.01.2017 по 30.11.2024 у сумі 24 310,25 гривень.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 422,40 гривень.
Керуючись статтями 10 - 13, 76 - 81, 89, 141, 263 - 265, 268, 279, 280 - 282 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання, постачання теплової енергії та гарячої води (особовий рахунок, договір № 90404416) за період з 01.01.2017 по 30.11.2024 у сумі 24 310 (двадцять чотири тисячі триста десять) гривень 25 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Реквізити учасників справи:
позивач - Концерн «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», місцезнаходження: вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 32121458,
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя М.В. Фетісов