Справа № 243/4107/25
Провадження № 3/243/8158/2025
24 жовтня 2025 року м. Слов'янськ
Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Агеєва О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліції №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янськ Донецької області, громадянина України, не працюючого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,-
29 серпня 2025 року приблизно о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, умисні дії психологічного характеру, що полягли у висловлюванні в його бік нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю малолітнього, тим самим скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст.173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в матеріалах справи міститься його заява, в якій останній просить справу розглянути без його участі, з прийнятим рішенням згоден.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до такого.
Адміністративним порушенням відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП визнається вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частиною другою статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.01.2018 року №2229-VIII, домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктами 4, 14, 15, 17 частини 1 статті 1 Закону №2229-VIII наведено визначення економічного, психологічного, сексуального та фізичного насильства.
Так, згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суддя зазначає, що для того щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством.
Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперерахованих ознак.
Як вказала у письмовій заяві ОСОБА_3 , яка є матір'ю малолітнього ОСОБА_2 , вона викликала поліцію поспішно, просить припинити подальшу перевірку її повідомлення про скоєння насильства у сім'ї з боку її співмешканця ОСОБА_1 , оскільки на момент прибуття поліції конфлікт був вичерпаний і вони помирилися, зауважень до нього не має, подальшу відповідальність за своє життя та здоров'я бере на себе, від подачі заяви відмовляється.
Разом з тим, у зазначеній заяві ОСОБА_3 не вказує про факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру відносно малолітнього ОСОБА_2 .
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 01.09.2025 року, останній зазначив, що 29.08.2025 року приблизно о 20 год. 00 хв. він знаходився за місцем проживання разом зі своєю співмешканкою та її сином ОСОБА_2 . Знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, він почав висловлюватись в бік ОСОБА_4 образливими словами на підвищених тонах, у зв'язку із чим виникла сварка з малолітнім ОСОБА_4 . Тілесних ушкоджень малолітньому та співмешканці не завдав.
Суддя зауважує, що висловлювання в межах конфлікту, який склався між ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю малолітнього ОСОБА_2 , не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди чи можливості її настання в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Разом з тим, належні докази, передбачені ст. 251 КУпАП, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, зокрема: пояснення свідків, матеріали фото- та відеофіксації вчинення правопорушення, документів на підтвердження спричинення шкоди психічному здоров'ю малолітнього ОСОБА_2 , в матеріалах справи відсутні, що позбавляє суддю можливості об'єктивно та всебічно перевірити викладені у протоколі обставини.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суддя дійшла висновку, що матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження поза розумним сумнівом наявності об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, в діях ОСОБА_1 по відношенню до малолітнього ОСОБА_2 .
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 268, 283, 284, 294 КУпАП України, суддя -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів, з дня її проголошення.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області О.В. Агеєва