Справа №576/305/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/166/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі
20 жовтня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 30.11.2022, відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вірмена, уродженця Республіки Туркменістан, громадянина України, неодруженого, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого останнього разу
- 15.01.2020 Глухівським міськрайонним судом Сумської області за ч. 1 ст. 122 КК України до 1 року обмеження волі, ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12.07.2021 замінено невідбуту частину покарання у виді обмеження волі на виправні роботи строком 6 місяців 24 дні з відрахуванням 20% із суми заробітку,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України,-
До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 в якій він просив за вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 30.11.2022 застосувати ст. 69 КК України та призначити ОСОБА_8 покарання нижче ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 389 КК України, не пов'язане з позбавленням чи обмеженням волі.
Даним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України і призначено йому покарання у виді 3 місяців арешту.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного цим вироком, частково у виді 60 днів виправних робіт, ОСОБА_8 приєднано невідбуту ним частину покарання за вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15.01.2020, та остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді 3 місяців і 20 днів арешту.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з моменту затримання.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначав, що свою вину у вчиненні злочину обвинувачений ОСОБА_8 в суді першої інстанції визнав, проходив службу в ЗСУ де мав позитивну характеристику, брав участь в захисті м. Бахмут де отримав осколкове поранення, проходив лікування. За таких обставин, захисник вважав, що в суду на час ухвалення вироку не було відомо всих даних про особу обвинуваченого, а тому існують підстави для пом'якшення призначеного йому судом покарання.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Як встановлено судом першої інстанції 15.01.2020 вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області, ОСОБА_8 засуджений за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України до одного року обмеження волі.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12.07.2021 ОСОБА_8 замінено невідбуту частину покарання у виді обмеження волі, призначеного вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15.01.2020 р., на виправні роботи строком 6 місяців 24 дні з відрахуванням 20% із суми заробітку засудженого в дохід держави щомісячно.
23.07.2021 ОСОБА_8 став на облік до Шосткинського районного сектору № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області і 06.08.2021 р. ознайомився з порядком та умовами відбування покарання та попереджений про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК України у разі ухилення від відбування покарання у вигляді виправних робіт.
01.09.2021 ОСОБА_8 почав відбувати покарання у виді виправних робіт, будучи працевлаштованим у фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 на посаді водія-експедитора.
Однак, починаючи з 01.10.2021 ОСОБА_8 без поважних причин перестав виходити на роботу і відбувати покарання у виді виправних робіт, внаслідок чого 30.10.2021 р. з ним було розірвано трудовий договір за прогули без поважних причин.
Зокрема, ОСОБА_8 в порушення умов призначеного покарання у виді виправних робіт допустив 21 день прогулів і 01.10.2021 р., з 04.10.2021 р. по 08.10.2021 р., з 11.10.2021 р. по 15.10.2021 р., з 18.10.2021 р. по 22.10.2021 р., з 25.10.2021 р. по 29.10.2021 р. на роботу не з'являвся та без поважних причин з призначених судом 6 місяців 24 днів виправних робіт відбув 1 місяць призначеного покарання, чим допустив ухилення від відбування виправних робіт.
Крім того, ОСОБА_8 під час відбування покарання у виді виправних робіт чотири рази притягувався до адміністративної відповідальності.
Отже, ОСОБА_8 , будучи ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання у вигляді виправних робіт, діючи умисно, без поважних причин, систематично не з'являвся на роботу, де він відбував покарання у виді виправних робіт та таким чином ухилився від відбування цього покарання.
Розгляд апедяційної скарги було проведено, як без обвинуваченого ОСОБА_8 , так і без його захисника адвоката ОСОБА_7 , виходячи з таких обставин.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження до Сумського апеляційного суду вони надійшли 19.05.2023 та судові засідання у справі призначались на 12.09.2023, 18.03.2024, 29.07.2024, 26.11.2024, 10.03.2025, 03.07.2025 та на 20.10.2025.
Про дату, час і місце апеляційного розгляду учасники провадження, в тому числі захисник та обвинувачений повідомлялись, однак з різних на те причин, судові засідання у справі відкладались.
03.03.2025 захисник ОСОБА_7 , який подав апеляційну скаргу, надіслав до Сумського апеляційного суду заяву в якій зазначив про закінчення правової угоди з обвинуваченим ОСОБА_8 та про те, що захист останнього він уже не здійснює.
17.10.2025 обвинувачений ОСОБА_8 подав заяву в якій повідомив про те, що про дату, час і місце апеляційного розгляду скарги захисника ОСОБА_7 йому відомо, просив призначене на 20.10.2025 судове засідання проводи в режимі відеоконфернеції з Глухівським міськрайонним судом Сумської області, про що апеляційним судом було постановлено ухвалу.
Однак, 20.10.2025 до Глухівського міськрайонного суду Сумської області обвинувачений ОСОБА_8 не з'явився, причин неявки не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання на іншу дату не заявив.
За таких обставин, з метою дотримання розумних строків апеляційного розгляду, а також зважаючи на те, що питання про погіршення становища обвинуваченого в апеляційній скарзі не ставиться, а обвинувачений ОСОБА_8 в інтересах якого і подана така скарга, до суду не з'явився, колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд у відсутність як обвинуваченого так і адвоката ОСОБА_7 , угода про правову допомогу якого з обвинуваченим припинено, що узгоджується з ч. 4 ст. 405 КПК України.
Тому, заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_6 , яка проти задоволення апеляційної скарги захисника заперечила, однак вважала, що обвинувачений ОСОБА_8 підлягає звільненню від призначеного покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги захисника колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як слідує з вимог апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , фактичних обставин справи, доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 та правильності правової кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді виправних робіт, не оскаржує та просить вирок суду першої інстанції переглянути виключно в частині призначеного ОСОБА_8 покарання, вважаючи його надто суворим та прохаючи застосувати до нього положення ст. 69 КК України.
А тому, за таких обставин, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в межах заявлених апелянтом вимог, що узгоджується з ч. 1 ст. 404 КПК України, та зазначає наступне.
Однією з підстав для зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, згідно з ч. 2 ст. 409 КПК України, може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинами кримінального провадження.
Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Положеннями ст. 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються ст. 69 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Застосування ст. 69 КК України можливе за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом'якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.
Виходячи з положень ст. 50 КК України, рішення суду про призначення покарання, повинно досягати мети виправлення та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так й іншими особами.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що обвинувачений вчинив кримінальний проступок, дані про особу обвинуваченого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має місце проживання, де характеризується посередньо.
Судом не встановлено пом'якшуючих покарання обставин, оскільки ОСОБА_8 хоч і визнав свою вину, проте він не висловив щирого жалю щодо вчиненого, будь-якої допомоги в установленні невідомих органу досудового розслідування обставин справи не надав. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України суд першої інстанції визнав рецидив кримінальних правопорушень.
За таких обставин суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 не можливо без ізоляції від суспільства та покарання у виді арешту, буде необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і попередження скоєння ним нових злочинів.
За вивченими матеріалами кримінального провадження колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, вважає їх правильними та мотивованими і підстав для задоволення вимог апеляційної скарги захисника в частині застосування ст. 69 КК України, в даному випадку не знаходить, з підстав відсутності пом'якшуючих покарання обвинуваченого обставин, які безумовно вимагає ст. 69 КК України.
В апеляційній скарзі захисник наголошував на визнані обвинуваченим своєї вини та на проходженні обвинуваченим служби в ЗСУ і отриманих там поранень, однак вказане колегія суддів не може визнати достатнім для задоволення вимог апелянта, оскільки саме по собі визнання вини, з урахуванням того, що ОСОБА_8 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, не свідчить про бажання його виправлятись, а факт проходження служби хоч і існує, однак слабкий зтан здоров'я який би не дозволив обвинуваченому нести призначене судом покарання, про який фактично зауважує захисник, матеріалами не підтверджений.
За таких обставин, підстав для задоволення вимог скарги захисника в частині зміни призначеного судом покарання обвинуваченому ОСОБА_8 в бік його пом'якшення колегія суддів не вбачає, а тому в задовленні вимог скарги захисника в цій частині відмовляє.
Разом з тим, в ході перевірки матеріалів провадження апеляційним судом було встановлено наступне.
Згідно положень ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальний проступок, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, складають три роки.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 пред'явлене обвинувачення за ч. 2 ст. 389 КК України, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є проступком, за який найсуворіше покарання передбачено у виді 3 роки обмеження волі.
Згідно з вироком, ОСОБА_8 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України, 01.10.2021.
Оскільки станом на 20.10.2025 минуло три роки, а строки давності, визначені ст. 49 КК України сплинули, ОСОБА_8 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, або від призначеного покарання за ч. 2 ст. 389 КК України.
При цьому, колегія суддів з матеріалів справи вбачає, що за цей період відносно ОСОБА_8 відомостей про вчинення ним кримінального правопорушення, зокрема за ч.5 ст. 407 КК України (самовільне залишення військової частини), до ЄРДР не вносились, про що апеляційному суду повідомлено на окремий запит, а рішення суду за обвинувальним актом відносно ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 та за ч. 1 ст. 309 КК України, про що повідомив прокурор, ще не ухвалено.
За таких осбтавин, станом на 20.10.2025 в колегії суддів немає підстав стверджувати про притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності у період з 01.10.2021 до 20.10.2025.
Також, колегія суддів звертає увагу, що під час звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України необхідна згода обвинуваченого на це, а за відсутності такої згоди суд вправі звільнити лише від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України.
З огляду на наведене, а також враховуючи, що апеляційний розгляд здійснюється у відсутність обвинуваченого ОСОБА_8 , що позбавляє можливості роз'яснити йому право на таке звільнення, згідно із положеннями ст. 285 КПК України, та відповідно з'ясувати думку щодо звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, колегія суддів вважає, що обвинувачений ОСОБА_8 підлягає звільненню саме від призначеного за ч. 2 ст. 389 КК України покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.
За таких обставин, апеляційна скарга захисника підлягає до часткового задоволення, а вирок суду першої інстанції має бути змінений в частині призначеного ОСОБА_8 покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 30.11.2022 відносно ОСОБА_8 , в частині призначеного покарання, змінити.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України, звільнити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання призначеного вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 30.11.2022, у зв'язку із закінченням строків давності.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4