Номер провадження: 11-кп/813/2270/25
Справа № 511/4593/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 26.06.2025 року, у кримінальному провадженні №12024162390000596, внесеному до ЄРДР 26.08.2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старостине Роздільнянського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,-
установив:
Зміст оскарженого судового рішення.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.
Застосовано ст.75КК України і звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, якщо протягом 2 (двох) років іспитового строку ОСОБА_7 не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в сумі 16623,80 гривень (шістнадцять тисяч шістсот двадцять три гривні, 80 копійок) та моральної шкоди у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
Відповідно до оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 23 серпня 2024 року приблизно о 2 годині ночі, знаходився на території подвір'я біля вхідної двері власного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння з'ясовував відносини з ОСОБА_10 , з якою спільно проживав однією сім'єю, але не перебував у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, яка також знаходилась у стані алкогольного сп'яніння.
Далі ОСОБА_11 на ґрунті раптово виниклих неприязних взаємовідносин, діючи з кримінально протиправною самовпевненістю, тобто передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (спричинення тілесних ушкоджень), однак легковажно розраховуючи на їх відвернення, штовхнув ОСОБА_10 своєю рукою в праве плече. Після чого, потерпіла не втрималась на ногах, втратила рівновагу та за інертною силою від вказаного поштовху впала на тверду поверхню землі на ліву сторону тулубу, вдарившись лівим плечем, отримавши закритий перелом зовнішнього (акроміального) кінця лівої ключиці зі зміщенням уламків; синці (у кількості) на лівому надпліччі, садна (по 1) на передній поверхні зап'ясток.
Своїми самовпевненими діями внаслідок злочинної недбалості обвинувачений ОСОБА_11 посягнув на здоров'я ОСОБА_12 , яка від його поштовху впала з висоти власного росту на тверду поверхню наземного покриття, що призвело до отримання нею тілесних ушкоджень у вигляді закритого перелому зовнішнього (акроміального) кінця лівої ключиці зі зміщенням уламків; синці (у кількості) на лівому надпліччі, садна (по 1) на передній поверхні зап'ясток, які не відносяться до небезпечних для життя. Проте, згідно п.п. 2.2.2, п.4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, перелом лівої ключиці спричиняє тривалий розлад здоров'я строком більше ніж 21 день і за вказаною ознакою відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Садна і синці шкіри самі по собі мають скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів і за вказаним критерієм відносяться до легких тілесних ушкоджень, згідно п. 2.3.1, п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не оспорюючи вирок районного суду в частині доведеності вини обвинуваченого та кваліфікації його дій, заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вирок суду підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме - незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання, безпідставно не застосував до обвинуваченого передбачені ч.1 ст.91-1 КК України обмежувальні заходи, з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_7 систематично вчиняє психологічне насильство щодо своєї співмешканки.
На підставі викладеного прокурор просить скасувати оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання та ухвалити у цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі. Застосувати ст.75 КК України та звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та покласти обов'язки, пердбачені п.1, п.2 ч.1, ч.2 ст. 76 КК України В порядку п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_7 обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Позиції учасників судового розгляду.
При апеляційному розгляді справи прокурор підтримав подану апеляційну скаргу, з наведених у ній мотивів та просив її задовольнити.
Обвинувачений та його захисник заперечували апеляційні вимоги прокурора, як безпідставні, зазначивши про законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку суду.
Від потерпілої ОСОБА_10 надійшло клопотання про розгляд кримінального провадження за її відсутності, а також про відшкодування ОСОБА_7 матеріальної та моральної шкоди у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ учасників судового засідання; дослідивши матеріали провадження та вимоги апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Фактичні обставини справи, кваліфікація дій обвинуваченого та його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення ніким не оспорюються, у зв'язку з чим колегія суддів, відповідно до ст. 404 КПК України, рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного не застосування районним судом обмежувальних заходів, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, колегія суддів вважає, що вони є обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених Кримінальним кодексом України, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
5) направлення для проходження програми для кривдників.
Такі заходи застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Вирішуючи питання щодо необхідності застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 обмежувальних заходів, колегія суддів враховує, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить важливий характер, оскільки домашнє насильства починається з «незначних дрібниць», а потерпілим від нього здебільшого стають жінки та діти.
У цьому кримінальному провадженні обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення пов'язаного з домашнім насильством, тобто вчинення кримінального правопорушення відносно особи, з якою він пребуває у близьких відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.
У свою чергу, програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків (стаття 1 Закону України "Про запобігання та протидії домашньому насильству").
Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.
Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника ;сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння, взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.
З досудової доповіді, складеної представником Роздільнянського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області - ОСОБА_13 убачається, що, незважаючи на середній ризик завдання шкоди життю і здоров'ю, який визначався уповноваженою особою з урахуванням історії правопорушень та наявної інформації про обвинуваченого на момент складання досудової доповіді, існує ймовірність насильницьких дій, спрямованих на завдання фізичного болю або фізичного чи морального страждання, приниження людської гідності, сексуальне насильство (у тому числі вчинення корисливих кримінальних правопорушень із застосуванням або погрозою застосування насильницьких дій) (а.с.38-41).
У результаті оцінки умов життєдіяльності, особистісних характеристик, соціального оточення, ставлення до правопорушень, готовності до змін, уповноважена особа органу пробації встановила, що ОСОБА_7 у вирішенні проблем використовує неадекватні стратегії, які несуть загрозу або шкоду для оточуючих (а.с. 42)
Рівень ризику вчинення ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення, як і рівень ризику його небезпеки для суспільства, є середнім.
Крім того, ОСОБА_7 неодноразово (значну кількість разів та протягом кількох років) притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення інших правопорушень, пов'язаних із порушенням громадського порядку (а.с. 86-87).
Така поведінка обвинуваченого, яка була скерована саме по відношенню до потерпілої, вказує на обґрунтованість доводів прокурора про те, що застосованих до ОСОБА_7 загальних обов'язків, які йому належить виконувати під час відбуття покарання з випробуванням, буде недостатньо, а його поведінка та ставлення до оточуючих підлягає корегуванню із залученням спеціалістів.
Тому, з урахуванням викладеного та обставин вчиненого кримінального правопорушення, системний характер таких дій з боку обвинуваченого, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_7 обмежувального заход у, оскільки сприятиме виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров'я потерпілої, а призначене судом покарання та обмежувальні заходи у своїй сукупності будуть необхідними і достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що застосування обмежувального заходу у виді направлення для проходження програми для кривдників щодо ОСОБА_7 строком на 3 місяці, є доречним та необхідним.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, у зв'язку із застосування закону, який не підлягає застосуванню
Керуючись ст. ст. 370, 372, 376, 404, 405, 407, 420,421 532, 615 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 26.06.2025 року, у кримінальному провадженні №12024162390000596, внесеному до ЄРДР 26.08.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 128 КК України, - скасувати в частині призначеного покарання та ухвали у цій частині новій новий вирок, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити покарання за ст. 128 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.1,2, ч.1, ч.2 ст.76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Застосувати до ОСОБА_7 обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників, у порядку п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України, строком на 3 місяці.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня його проголошення і може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4