Номер провадження: 22-ц/813/6537/25
Справа № 522/12284/25
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
23.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 19 червня 2025 року у складі судді Домусчі Л.В.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просив суд усунути позивачу перешкоду в користуванні належним йому нерухомим майном, шляхом знесення за власний рахунок самочинно побудованих споруд, які розташовані на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровими номерами: 5110137500:52:026:0058 та 5110137500:52:026:0059, 5110137500:52:026:0003) та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
Також 12.06.2025 надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Мухамеджанова О.С. про забезпечення позову, згідно якої просив вжити заходів забезпечення позову, а саме заборонити ОСОБА_2 чи будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії пов'язані із будівництвом (будівельні роботи) за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 5110137500:52:026:0058 та 5110137500:52:026:0059, 5110137500:52:026:0003) на час розгляду справи № 522/12284/25.
В обґрунтування заяви зазначено, що на дачних земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 5110137500:52:026:0058 та 5110137500:52:026:0059, 5110137500:52:026:0003), які належать на прав приватної власності ОСОБА_2 , самочинно та протиправно провадяться будівельні роботи із зведення капітальної споруди, яка примикає до паркінгу ділянки позивача. 11.06.2025 відповідачем розпочались активні будівельні роботи риття котловану) із застосуванням невстановленим особами важкої будівельної техніки. При цьому межі будівельних робіт значно не відповідають Схемі намірів забудови земельної ділянки (реєстраційний номер в ЄДЕССБ NB01:9309-3665-4948-1350) та доданим до неї Генеральним планом забудови М1:500, та на території земельних ділянок 5110137500:52:026:0058 (0,097 га), 5110137500:52:026:0059 (0,0732 га), 5110137500:52:026:0003 (0,0298 га). Позивач вважає, що відповідач продовжує нехтувати правами та інтересами власників суміжних земельних ділянок та будинків та продовжує активні будівельні роботи зі зведення інших самочинних споруд із грубим порушенням будівельних норм та правил. Також зазначено, що будівництво здійснюється без будівельного паспорту. Зазначені дії відповідачки, на думку позивача, порушують право мирно володіти майном, що йому належить.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування її висновків
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 19 червня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Мухамеджанова О.С. про забезпечення позову - задоволено.
Ухвала суду мотивована тим, що оскільки позивач посилається на те, що межі будівельних робіт істотно не відповідають Схемі намірів забудови земельної ділянки, а будівельні роботи проводяться впритул до стіни будинку позивача - поза межами, зазначеними у вказаній Схемі, а також на відсутність у відповідача будівельного паспорта та наявність ознак самочинного будівництва, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Ухвалою цього ж суду від 19 червня 2025 року виправлено описку та правильно зазначено ідентифікуючі данні як боржника так і стягувача.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 19 червня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом не було враховано ч.3 ст. 150 ЦПК України, відповідно до якої заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У даній справі позивач просить знести самочинне будівництво, однак судом було застосовано повну заборону будь-яких будівельних робіт на ділянках відповідача. Це є надмірним та непропорційним обмеженням права власності відповідача, оскільки фактично повністю блокує реалізацію її законного права користуватися та розпоряджатися належним їй майном та правом на забудову власної земельної ділянки.
Також суд першої інстанції, задовольняючи заяву, послався на твердження позивача про відсутність будівельного паспорта, невідповідність Схемі намірів та ознаки самочинного будівництва, проте суд не звернув уваги на те, що відповідач має всі необхідні дозвільні документи, що підтверджують правомірність будівельних робіт.
Доводи скарги також мотивовані тим, що відсутні належні докази реальної загрози правам позивача. Так, суд першої інстанції прийняв на віру голослівні твердження позивача про "продовження незаконних будівельних робіт" та "грубі порушення будівельних норм та правил", які, на його думку, порушують право позивача мирно володіти майном. Проте, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б це підтверджували.
Крім того, суд першої інстанції порушив принцип збалансованості інтересів та судового захисту, оскільки повна заборона будівельних робіт, які здійснюються з дотриманням законодавства, завдає відповідачу значної шкоди, призводить до фінансових втрат та простою.
Позиція відповідачів в суді апеляційної інстанції
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Явка сторін в суді апеляційної інстанції
В судове засідання, призначене на 23.10.2025 з'явився представник апелянта - Олексієнко М.С. та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Встановлено, що предметом позовних вимог є зобов'язання ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоду в користуванні належним йому нерухомим майном шляхом знесення за власний рахунок самочинно побудованих споруд, які розташовані на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 5110137500:52:026:0058 та 5110137500:52:026:0059, 5110137500:52:026:0003).
Підставами для забезпечення позову у заяві зазначені, що:
- проводяться самочинно будівельні роботи із зведенням капітальної споруди, яка примикає до паркану позивача;
- відповідачка порушує правила інсоляції будинку позивача;
- будівельні роботи не здійснюються відповідачкою власними силами, як зазначено в Повідомлені про початок будівельних робіт, а фактично невстановленим підрядником із залученням важкої техніки, а не господарським способом;
- 11.06.2025 відповідачем розпочались активні будівельні роботи риття котловану із застосуванням невстановленим особами важкої будівельної техніки;
- межі будівельних робіт значно не відповідають Схемі намірів забудови земельної ділянки (реєстраційний номер в ЄДЕССБ NB01:9309-3665-4948-1350) та доданим до неї Генеральним планом забудови М1:500, та на території земельних ділянок 5110137500:52:026:0058 (0,097 га), 5110137500:52:026:0059 (0,0732 га), 5110137500:52:026:0003 (0,0298 га);
- відповідачка продовжує нехтувати правами та інтересами власників суміжних земельних ділянок та будинків та продовжує активні будівельні роботи зі зведення інших самочинних споруд із грубим порушенням будівельних норм та правил;
- будівництво здійснюється без будівельного паспорту.
Зазначені дії відповідачки, на думку позивача, порушують право мирно володіти майном, що йому належить.
Будівельні роботи, які проводяться відповідачки, примикають до стін нерухомого майна позивача.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам законодавства, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
У частині десятій статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі
У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом не було враховано ч.3 ст. 150 ЦПК України, відповідно до якої заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки у даній справі позивач просить знести самочинне будівництво, однак судом було застосовано повну заборону будь-яких будівельних робіт на ділянках відповідача.
Колегія суддів погоджується із такими доводами скаржниці, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги полягають у зобов'язанні відповідача знести самочинне будівництво, зведене, за твердженням позивача, з порушенням меж земельної ділянки.
Разом з тим, оскаржуваною ухвалою, судом застосовано захід забезпечення позову у вигляді повної заборони будь-яких будівельних робіт на земельних ділянках відповідачки, що фактично блокує реалізацію її правомірного права користування та розпорядження належного її майна. Такий захід забезпечення є надмірним і не відповідає вимогам співмірності, оскільки повна заборона здійснення будівельних робіт, навіть законних, без доведеності їх незаконності, є непропорційним втручанням у право власності відповідача.
Такий захід виходить за межі необхідного для досягнення мети забезпечення позову і порушує баланс між інтересами сторін, гарантований статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, суд першої інстанції не навів жодного обґрунтованого висновку про наявність реальної загрози утруднення чи неможливості виконання рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову, як цього вимагає ст.151 ЦПК України. Посилання на загальні фрази позивача про “продовження незаконного будівництва» не є належним доказом. Відсутність доказів ризику робить застосований захід необґрунтованим і незаконним.
Більш того, суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, фактично вдався до оцінки спірних обставин, які можуть бути з'ясовані лише під час розгляду справи по суті. Зокрема, зробив висновки про відсутність у відповідачки будівельного паспорта, невідповідність будівництва Схемі намірів забудови земельної ділянки та наявність ознак самочинного будівництва.
Однак такі висновки є передчасними і виходять за межі предмета розгляду при вирішенні питання про забезпечення позову, оскільки на цій стадії суд повинен був перевірити лише наявність правових підстав і співмірність обраного заходу забезпечення позову вимогам, а не встановлювати, чи є будівництво самочинним, чи відповідає воно дозвільним документам.
При цьому у матеріалах справи наявні документи, що свідчать про дотримання вимог відповідачкою, зокрема на початку будівництва:
-подане та зареєстроване в ЄДЕССБ Повідомлення про початок виконання будівельних робіт (реєстраційний № ОД051230821551) щодо реконструкції зблокованого дачного будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
-завантажена до ЄДЕССБ Схема намірів забудови земельної ділянки (реєстраційний № NB01:9309-3665-4948-1350);
-наданий витяг з реєстру будівельної діяльності № B01:8827-5199-7870-2772 від 06.06.2025, який підтверджує реєстрацію початку будівництва альтанки (бесідки).
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Отже, вищевикладені обставини у справі спростовують твердження позивача про відсутність дозвільних документів, однак навіть їх оцінка може бути предметом розгляду лише при вирішенні спору по суті, а не під час розгляду заяви про забезпечення позову.
При цьому, апеляційний суд враховує, що сам по собі факт здійснення відповідачкою будівництва на належній їй земельній ділянці, яке може стосуватися прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке будівництво є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
У даному випадку заборона будівництва на земельній ділянці особі, які є її власником, є непропорційним обмеженням їх прав, доки не встановлено, що таке здійснюється з порушеннями.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року в справі № 727/5718/21 (провадження № 61-3100св22) та враховуються апеляційним судом під час розгляду даної справи.
На вищевикладене, суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, не дотримався вимог ч.3 ст.150, ст.151 ЦПК України, не перевірив співмірність обраного заходу з позовними вимогами, не встановив наявності реальної загрози невиконання рішення суду та не врахував баланс інтересів сторін.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищевказаного доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є доведеними, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову до його подання, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Порядок та строк касаційного оскарження
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 353, пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову, після її перегляду в апеляційному порядку, може бути оскаржена в касаційному порядку.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 19 червня 2025 року скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про задоволення зави про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: