Номер провадження: 11-кп/813/1987/25
Справа № 501/1293/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
13.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Іллічівського міського Одеської обл. від 28.04.2025 у к/п №12024162160963 від 03.11.2024 відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чорноморськ, Одеської обл., громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції, ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 визначено обчислювати з моменту обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та взяття під варту, тобто з 05.11.2024, зарахувавши в строк покарання його попереднє ув'язнення в період з 05.11.2024 до набрання вироком законної сили - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Подовжено обвинуваченому ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Скасований арешт на майно, накладений ухвалами слідчого судді Іллічівського міського суду Одеської області від 06.11.2024.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Вказаним вироком суду 1-ої інстанції, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що впродовж доби з 02.11.2024 по 03.11.2024, але не пізніше 04 год. 03.11.2024, в приміщенні кімнати АДРЕСА_2 , між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на ґрунті особистих неприязних відносин виник конфлікт, під час якого ОСОБА_7 , керуючись раптово виниклим непрямим умислом, спрямованим на протиправне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлював суспільно небезпечний характер діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки, і хоча не бажав, але свідомо припускав настання смерті ОСОБА_9 , та схопивши в праву руку ніж кухонний, господарсько-побутового призначення та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини, тримаючи вказаний ніж у правій руці, умисно наніс ОСОБА_9 не менше чотирьох ударів, з яких два удари в область голови, один удар в область лівого передпліччя та одного удару в область передньої поверхні грудної клітини зліва.
В результаті протиправних, умисних злочинних дій ОСОБА_7 , потерпілому ОСОБА_9 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: рани голови в кількості двох в лівій скроневій ділянці з ушкодженням лівого скроневого м'язу, в кількості однієї в правій тім'яній ділянці, в кількості однієї під лівим оком з ушкодженням підлеглих м'яких тканин лівої щоки; рани на передній поверхні грудної клітини зліва з крововиливом в м'яких тканинах лівої підключичної ділянки і з крайовим ушкодженням лівої підключичної вени, крововиливом в підшкірно-жировий клітковини грудної клітини зліва, з ушкодженням лівої яремної вени і крововиливом в навколишніх м'яких тканинах, просочуванням кров'ю м'яких тканин шиї і грудної клітини, між задньою стінкою стравоходу і передньою поверхнею хребта, рана на задній поверхні в нижній третини лівого передпліччя, садно на передній поверхні нижньої частини лівого колінного суглоба.
Колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітини зліва з ушкодженням лівої підключичної вени і лівої яремної вени за своїм характером, згідно з п.2.1.3 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» містить ознаки ТЯЖКОГО тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя.
Колото-різані і різані поранення голови і задньої поверхні нижньої третини лівого передпліччя, зазвичай у живих осіб призводять до розладу здоров'я на строк понад 6 і не більш трьох тижнів і за цим критеріями, згідно з п. 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» містять ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, як разом так і окремо взяті. Садно передньої поверхні лівого колінного суглоба зазвичай у живих осіб за своїм характером і перебігом має незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше шести днів і за цим критерієм, згідно з п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» містить ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.
Після спричинення ОСОБА_9 вказаних тілесних ушкоджень, зокрема такого, яке містило ознаки небезпеки для життя, ОСОБА_7 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, залишивши ОСОБА_9 у приміщенні вказаної кімнати та не вжив жодних заходів з надання останньому медичної допомоги. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_9 помер.
Смерть ОСОБА_9 перебуває в прямому причинному зв'язку з колото-різаним пораненням грудної клітини зліва з ушкодженням судин грудної клітини та шиї зліва та настала від шоку.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 не погодився із оскаржуваним вироком, з огляду на наступне:
- у обвинуваченого не було умислу на вбивство ОСОБА_9 , оскільки коли він залишив його будинок з метою припинити сварку потерпілий був живий та візуально значних поранень у нього не було. Окрім того, удар ножом був нанесений ОСОБА_7 не в життєво-важливий орган та серед нанесених ударів не було жодного проникаючого поранення, що свідчить про не усвідомлення обвинуваченим суспільно-небезпечного характеру свого діяння щодо настання смерті потерпілого;
- відповідно до обвинувального акту завдання «проникаючого поранення» ОСОБА_7 не інкримінувалося, оскільки потерпілий ОСОБА_9 помер від шоку, як результату колото-різаного поранення грудної клітини;
- суд належним чином не врахував, що хворий на шизофренію потерпілий ОСОБА_9 з ножем накинувся на обвинуваченого, після чого почалася бійка, в ході якої ОСОБА_7 , не маючи умислу на заподіяння смерті обвинуваченому спричинив йому ножові порання, відтак його дії слід було кваліфікувати за ст. 124 КК України;
- суд необґрунтовано не врахував таку обставину, яка пом'якшує покарання ОСОБА_7 , як з'явлення із зізнанням, оскільки на наступний день він виявив потерпілого померлим попросив його сусідку викликати поліцію та швидку допомогу.
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_8 просить скасувати вирок суду від 28.04.2025 та ухвалити новий вирок, яким кваліфікувати дії ОСОБА_7 за ст. 124 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, водночас прокурор ОСОБА_6 заперечував проти апеляційної скарги сторони захисту та просив вирок суду 1-ої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників апеляційного провадження перевіривши доводи апеляційної скарги та повторно дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз вироку суду 1-ої інстанції свідчить, що оскаржуване судове рішення приписам наведеної норми кримінального процесуального закону відповідає не в повній мірі з огляду на такі обставини.
Згідно із ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, у судовому засіданні суду 1-ої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що ОСОБА_9 02.11.2024 вживав алкогольні напої сам. Він був вдома, випивав. Ввечері прийшов ОСОБА_9 в стані алкогольного сп'яніння, запропонував випити. Вживали алкоголь в квартирі у ОСОБА_9 , вживали горілку, пляшку 0,5 л., вдвох, перед цим вживав пиво і горілку, просили сусідів принести ще горілки. Не мали неприязних відносин, бували сварки через гроші, дав гроші ОСОБА_9 , але той не повернув. ОСОБА_9 на нього накинувся з ножем в ході словесного конфлікту, він вибив ніж, не пам'ятає як саме, умислу вбивати не мав, взяв ніж не з метою захисту, а хотів налякати ОСОБА_9 . Наніс удар по щоці кулаком, можливо подряпав обличчя, наніс удар ножем в грудну клітину (кольнув), однак не по рукоятку. Удар по щоці наніс кулаком, ножем в грудну клітину - один удар, можливо і інші удари, не пам'ятає. ОСОБА_9 залишався живий, а він забрав ніж і пішов до себе додому, щоб закінчити сварку. Наступного дня під ранок прийшов до ОСОБА_9 поговорити, випити, а той лежав на підлозі вже мертвий. На момент події знаходився в стані алкогольного сп'яніння, був у запої щодня, до події.
Мотивуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, суд 1-ої інстанції у вироку послався на досліджені ним докази, а саме на:
- показання потерпілої ОСОБА_10 про те, що у її брата ОСОБА_9 раніше були конфлікти з обвинуваченим ОСОБА_7 , були порізи то на руках, то на ногах. Особисто просила обвинуваченого ОСОБА_7 не бити брата, не давати йому гроші і не пити з ним. ОСОБА_9 приходив до неї просив гроші, казав, що якщо не поверне гроші, його можуть вбити. Брат казав, що з обвинуваченим билися, між ними постійно були сварки, жалілися на них сусіди. ОСОБА_7 казав, що виховує ОСОБА_9 , це тривало ще з 2010 року. ОСОБА_9 боявся звертатись до поліції, про конфлікти з іншими не знає, лише з обвинуваченим. Приблизно за півтора місяця до конфлікту була у кімнаті загиблого і заходив ОСОБА_7 . ОСОБА_9 отримував пенсію по інвалідності ІІ групи, мав захворювання шизофренія, перебував на обліку у психіатра приблизно з 1987-1988 року, раніше він ходив в рейси, їздив на заробітки, повернувся психічно хворий, чув голоси. ОСОБА_9 боявся ОСОБА_7 , скоріше за все захищався, міг взяти ніж;
- протокол слідчого експерименту 05.11.2024, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_7 показав, що в процесі розпиття алкоголю між ним та ОСОБА_9 почалася бійка, він вдарив ОСОБА_9 в щоку, від чого той впав на спину, а коли встав, то з задньої кишені дістав кухонний ніж і замахнувся на нього. Він вибив ніж, взяв його в руки і завдав удар ножем в тулуб ОСОБА_9 , після чого розвернувся і пішов додому. Коли проспався і прийшов до ОСОБА_9 побачив як той лежить на лівому боці, він повернув того, прощупав пульс на шиї - той не дихав. Сусідка вийшла в коридор і він сказав їй: « ОСОБА_11 не дихає, викликай швидку. Коли приїхала поліція, то вилучили ніж, він видав речі, що підтверджується даними протоколу та відеозапису (т. 1, а.с. 121 - 125);
- лікарське свідоцтво про смерть № 388 від 04.11.2024, відповідно до якого до смерті невідомого чоловіка призвели: шок; ушкодження судин грудної клітини та шиї зліва; колото-різане поранення грудної клітини зліва; напад з використанням гострого предмету з метою вбивства чи нанесення ушкодження (т.1 а.с. 97);
- протокол пред'явлення до впізнання трупа від 04.11.2024 згідно з яким потерпіла ОСОБА_12 впізнала свого брата - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; (т. 1 а.с. 99-100),
- висновок судово-медичної експертизи № 388 від 28.12.2024 та додаткової судово-медичної експертизи № 1/388 від 25.01.2025, якими встановлено, що смерть ОСОБА_9 перебуває в прямому причинному зв'язку з колото-різаним пораненням грудної клітини зліва з ушкодженням судин грудної клітини та шиї зліва та настала від шоку, з урахуванням причини смерті (крововтрати).
Від моменту настання смерті до початку судово-медичної експертизи трупа (04.11.2024) орієнтовно пройшло не менш 24 годин і не більш 30 годин, тобто смерть гр. ОСОБА_9 могла настати 03.11.2024 в проміжок часу з 04:00 год до 10:00 год.
Крім того в ході проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 виявлені наступні тілесні ушкодження:
- рани голови: в кількості двох в лівій скроневій ділянці з ушкодженням лівого скроневого м'язу; в кількості однієї в правій тім'яний ділянці; в кількості однієї під лівим оком з ушкодженням підлеглих м'яких тканин лівої щоки;
- рана на передній поверхні грудної клітини зліва з крововиливом в м'яких тканинах лівої підключичної ділянки і з крайовим ушкодженням лівої підключичної вени, крововиливом в підшкірно-жировий клітковини грудної клітини зліва, з ушкодженням лівої яремної вени і крововиливом в навколишніх м'яких тканинах; просочуванням кров'ю м'яких тканин шиї і грудної клітини, між задньою стінкою стравоходу і передньою поверхнею хребта (від рівня міжхребцевого диску між шостим і сьомим шийними хребцями до рівня четвертого грудного хребця та верхньої поверхні дуги аорти);
- рана на задній поверхні в нижній третини лівого передпліччя; садно на передній поверхні нижньої частини лівого колінного суглоба.
Усі виявлені рани мають подібні морфологічні особливості (рівні зіставні краї і гострокутні кінці та крововиливи по краях ран), що вказує на те, що вони утворені прижиттєво від дії гострого предмету, що має ріжучу кромку. Морфологічні особливості ран правої тім'яної ділянки та задньої поверхні нижньої третини лівого передпліччя є різаними. Рани лівої скроневої ділянки, під лівим оком, передньої поверхні грудної клітини зліва в підключичний ділянці є колото-різаними. Ушкодження шкіри лівої підключичної ділянки має ознаки колото-різаного та могло утворитись в результаті дії клинка плаского колюче-ріжучого предмету, що має обушок та лезо, при максимальній ширині зануреної частини не більше 2.8 см.
Морфологічні особливості крововиливів в ушкоджених м'яких тканинах і ушкоджених лівої яремної вени та лівої підключичної вени та дані судово-гістологічного вказують на те, що від моменту утворення даних тілесних ушкоджень пройшов невизначено короткий проміжок часу не більш ніж 15-30 хвилин. Морфологічні особливості садна передньої поверхні нижньої частини лівого колінного суглоба свідчать про те, що воно утворилося прижиттєво від тупого(-их) предмету (-і в) чи удару об такий(-і), індивідуальні особливості якого(-их) в ушкодженні не відобразилися та за невизначено короткий проміжок часу, що передував настанню смерті. Колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітини зліва з ушкодженнями лівої підключичної вени і лівої яремної вени за своїм характером, згідно з п. 2.1.3(о,п) «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» містить ознаки ТЯЖКОГО тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Колото-різані і різані поранення голови і задньої поверхні нижньої третини лівого передпліччя, згідно з п. 2.3.3, «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» містять ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, як разом так і окремо взяті. Садно передньої поверхні лівого колінного суглоба з п. 2.3.5. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» містить ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (т. 2 а.с. 10-13, 22-25).
- висновок експертного судово-токсикологічного дослідження (обстеження) № 3831-388 від 23.12.2024, відповідно до якого на момент смерті ОСОБА_9 знаходився в стані алкоголького сп'яніння: вміст етилового спирту в концентрації в крові 2,73% (т. 2 а.с. 18);
- висновок експертного медико-криміналістичного дослідження № 583 від 06.12.2024, згідно якого тілесне ушкодження, виявлене на тілі ОСОБА_9 має ознаки колото-різаного та могло утворитись в результаті дії клинка плоского колюче-ріжучого предмету, що має обушок та лезо, при максимальній ширині зануреної частини не більше 2,8 см (т. 2 а.с. 15-16);
- протокол огляду місця події від 03.11.2024 у кімнаті АДРЕСА_3 , в якій проживав ОСОБА_9 у АДРЕСА_4 , в якій виявлено сліди бурого кольору, труп чоловічої статі: у потиличній частині голові на волоссі виявлено сліди бурого кольору; над лівою правою біля скроневої частини ушкодження, звідки виділяються сліди бурого кольору; на зап'ясті лівої руки наявне горизонтальне ушкодження; на лівому передпліччі. (т. 1 а.с. 44-59);
- протокол огляду місця події від 03.11.2024 у кімнаті № 86 за місцем проживання ОСОБА_7 у АДРЕСА_4 , де виявлено сліди бурого кольору, ніж зі слідами бурого кольору, куртку та джинсові штани зі слідами бурого кольору (т. 1 а.с. 61-71);
- довідку № 7116 від 04.11.2024 про виявлення у ОСОБА_7 садна в ділянці правого колінного суглоба (т. 1 а.с. 104);
- протокол про відібрання біологічних зразків (букального епітелію) у ОСОБА_7 для експертизи від 05.11.2024 (т.1 а.с. 118-119);
- висновок експерта № СЕ-19/115-24/218112-БЛ від 13.03.2025, яким встановлені генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 31-33);
- висновок експерта № СЕ-19/115-24/21819-БД від 13.03.2025, яким встановлені генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 57-59);
- висновок судово-імунологічної експертизи № 2460 /розтин № 388 про визначення групової належності крові ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 14);
- висновок судово-імунологічної експертизи № 2560 від 25.11.2024 про визначення групової належності крові ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 27);
- висновок експерта № СЕ-19/115-24/21821-БД від 14.03.2025, відповідно до якого на куртці (об'єкти №№ 1,2,3,4,5,6,7,8,9), на джинсових штанах (об'єкти №№ 11,12) вилучених під час проведення огляду місця події 03.11.2024, виявлено клітини з ядрами з домішкою крові людини та встановлено їх генетичні ознаки, які наведено в таблиці результатів дослідження. На джинсових штанах (об'єкт № 14) виявлено клітини з ядрами без домішки крові людини та встановлено їх генетичні ознаки, які наведено в таблиці результатів дослідження.
На куртці (об'єкт № 10), на штанах (об'єкт № 13,15) виявлено клітини з ядрами без домішки крові людини та встановлено їх генетичні ознаки, які є змішаними та для ідентифікації непридатними, походження генетичних ознак клітин з ядрами без домішки крові людини виявлених на куртці (об'єкт № 10), на штанах (об'єкт № 13,15) від ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не представляється за можливе. Походження генетичних ознак клітин з ядрами з домішкою крові людини виявлених на-куртці (об'єкти №№ 1,2,4,5,6,7,8), на штанах (об'єкти №№ 11,12) від ОСОБА_7 не виключаються. Генетичні ознаки клітин з ядрами з домішкою крові людини виявлених па куртці (об'єкти №№ 3,9), є змішаними, збігаються між собою та містять генетичні ознаки 2 осіб, а саме: зразка букального епітелію ОСОБА_7 та зразка крові ОСОБА_9 . Ймовірність походження даних ДНК-профілів від ОСОБА_9 становить не менше ніж 99.99999999 %.
Генетичні ознаки клітин з ядрами без домішки крові людини виявлених на джинсових штанах (об'єкт № 14) є змішаними та можуть бути придатні для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем. Генетичні ознаки клітин з ядрами без домішки крові людини, що домінують в об'єкті № 14 збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_7 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_9 . Походження домінуючих генетичних ознак клітин з ядрами без домішки крові людини виявлених на джинсових штанах (об'єкт № 14) від ОСОБА_9 виключається (т. 2 а.с. 40-46);
- висновок експерта № СЕ-19/115-24/21808-БД від 13.03.2025, за яким у змиві речовини бурого кольору з дверей кімнати АДРЕСА_5 виявлено генетичні ознаки клітин з домішкою крові померлого ОСОБА_9 , походження генетичних ознак клітин від обвинуваченого - виключається (т. 2 а.с. 66-69);
- висновок експерта № СЕ-19/115-24/21811-БД від 13.03.2025, згідно з яким на предметі зовні схожому на ніж виявлено клітини з ядрами з домішкою крові людини та встановлено їх генетичні ознаки - збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_9 та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_7 . Ймовірність походження даного ДНК-профілю від ОСОБА_9 становить не менше ніж 99.99999999 %. Походження генетичних ознак клітин з ядрами з домішкою крові людини виявлених на предметі зовні схожому на ніж (об'єкт № 1) від ОСОБА_7 виключається. На предметі зовні схожому на ніж виявлено клітини з ядрами без домішки крові людини та встановлено їх генетичні ознаки - є змішаними та містять генетичні ознаки 2 осіб, а саме: зразка букального епітелію ОСОБА_7 та зразка крові ОСОБА_9 . На предметі зовні схожому на ніж (об'єкт № 3) виявлено клітини з ядрами з домішкою крові людини та встановлено їх генетичні ознаки, які є змішаними та для ідентифікації непридатними. На предметі зовні схожому на ніж (об'єкт № 2) виявлено клітини з ядрами без домішки крові людини та встановлено їх генетичні ознаки, які є змішаними та для ідентифікації непридатними (т. 2 а.с. 78-82);
- висновок експерта № СЕ-19/115-24/21805-БД від 17.03.2025 про неможливість встановлення збігу генетичних ознак поодиноких клітин з ядрами, виявлених в піднігтьовій пластині кистей рук ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 92-95);
- висновок експерта № 2631 від 03.12.2024 про неможливість встановлення приналежності крові на марлевому тампоні зі змивом з поверхні підлоги (т. 2 а.с. 100-102);
- висновок експерта № СЕ-19/115-24/21809-БД від 14.03.2025 про встановлення генетичних ознак поодиноких клітин з ядрами, виявлених в піднігтьовій пластині кистей рук ОСОБА_7 , які збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_7 та не збігаються зі зразками ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 105-108);
- висновок експерта № СЕ-19/115-24/21810-БД від 14.03.2025 про встановлення генетичних ознак клітин з домішкою крові, виявлених на змивах з долоні та пальців рук ОСОБА_7 , які генетично збігаються зі зразками ОСОБА_7 та не збігаються зі зразками ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 119-123);
- висновок експерта № 177 від 24.03.2025, відповідно до якого на клапті шкіри лівої підключичної ділянки, вилученого від трупа ОСОБА_9 та на його джемпері виявлено ушкодження, яке має ознаки колото-різаного та могло утворитися в результаті дії клинка плаского колюче-ріжучого предмету, що має обушок та лезо, при максимальній ширині зануреної частини не більше 2,8 см. Пошкодження на джемпері може відповідати за локалізацією колото-різаному ушкодженню на клапті шкіри вилученому від трупа ОСОБА_9 , складаючи з ним частини одного пошкодження. При проведенні судово-медичної експертизи кухонного ножа, експериментальних та порівняльних дослідженнях було встановлено, що не виключається можливість спричинення вищеописаних колото-різаних ушкоджень на клапті шкіри, вилученого від трупа, а також на джемпері клинком наданого на дослідження ножа. Індивідуальні особливості травмую чого предмета в пошкодженні не відобразилися (т. 2 а.с. 139-142);
- висновок судово-психіатричної експертизи № 28 від 16.01.2025, щодо психічного стану ОСОБА_7 в період часу, який відноситься до скоєння інкримінованих йому діянь (т. 2 а.с. 146-151).
На переконання апеляційного суду, досліджені судом 1-ої інстанції докази, зокрема вище вказані лікарське свідоцтво про смерть № 388 від 04.11.2024, висновок судово-медичної експертизи № 388 від 28.12.2024 та додаткової судово-медичної експертизи № 1/388 від 25.01.2025, висновок експертного медико-криміналістичного дослідження № 583 від 06.12.2024 підтверджують причину смерті ОСОБА_9 , що прямо пов'язано із завданням йому колото-різаного поранення грудної клітини зліва з ушкодженням судин грудної клітини та шиї зліва, що могло утворитись в результаті дії клинка плоского колюче-ріжучого предмету, що має обушок та лезо, при максимальній ширині зануреної частини не більше 2,8 см.
Частиною 1 ст. 115 КК України передбачена відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство може бути вчинене з прямим умислом, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає її настання, або з непрямим умислом - коли особа хоча і не бажає настання смерті іншої людини, але свідомо припускає її настання. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Вбивство, яке було наслідком дій особи, котра хоча й не ставила собі за мету позбавлення життя, але байдуже ставилася до такого наслідку, можливість якого вона свідомо допускала, має кваліфікуватися як умисне вбивство (постанова ККС ВС від 28.10.2021 в справі № 541/186/18).
За обставинами даного кримінального провадження діяння, яке інкримінується ОСОБА_7 було вчинене ним з використанням кухонного ножа господарсько-побутового призначення, загальною довжиною 23,7 см, клинок - 12,7 см, з лезом середнього ступеню гостроти, яке має двосторонню заточку та за своїми загальними характеристиками є небезпечним предметом, що передбачає дотримання правил безпеки при його використанні навіть в побутових заняттях.
При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 в період часу, який відноситься до скоєння інкримінованих йому діянь, на будь-яке хронічне психічне захворювання, недоумство не страждав, у тимчасовому розладі психічної діяльності, або у іншому хворобливому стані психіки (який міг би суттєво вплинути па його свідомість, волю та дії) не перебував; перебував у стані простого (непатологічного) алкогольного сп'яніння, в структурі якого не відмічалось якісно порушеної свідомості, будь-яких хвилювань психотичного рівня (марення, галюцинацій, суттєвих афективних порушень та таке інше), тому він був здатен повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, що підтверджується результатами судово-психіатричної експертизи № 28 від 16.01.2025.
Таким чином, презюмується, що обвинувачений ОСОБА_7 станом на момент вчинення злочину усвідомлював свої дії та міг керувати ними, достеменно розумів, що в нього в руках знаходився небезпечний предмет, а також в судовому засіданні підтвердив, що наніс ОСОБА_9 удар ножем в грудну клітину (кольнув), а отже міг свідомо допускати наслідки вчинення своїх дій, в тому числі настання смерті людини, однак байдуже поставився до такого наслідку.
Та обставина, що на трупі ОСОБА_9 не виявлено проникаючого поранення на переконання апеляційного суду не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, оскільки потерпілий ОСОБА_9 помер від шоку, як результату колото-різаного поранення грудної клітини, куди було нанесено удар ножем обвинуваченим.
Більш того, у ОСОБА_9 були виявлені ще і інші тілесні ушкодження, а саме рани голови в кількості двох в лівій скроневій ділянці з ушкодженням лівого скроневого м'язу, в кількості однієї в правій тім'яній ділянці, в кількості однієї під лівим оком з ушкодженням підлеглих м'яких тканин лівої щоки, що свідчить про направленість умислу обвинуваченого ОСОБА_7 на завдання смерті потерпілому.
Твердження захисника про те, що зазначені рани голови потерпілий міг отримати не від обвинуваченого ОСОБА_7 , а при інших обставинах апеляційний суд вважає голослівними оскільки відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 388 від 28.12.2024 та додаткової судово-медичної експертизи № 1/388 від 25.01.2025, всі виявлені у ОСОБА_9 тілесні ушкодження були утворені в один проміжок часу.
Вище наведене спростовує доводи захисту щодо відсутності усвідомлення обвинуваченим суспільно-небезпечного характеру свого діяння.
Щодо доводів захисника про неправильну кваліфікацію діяння обвинуваченого ОСОБА_7 та необхідності перекваліфікації діяння за ст. 124 КК України колегія суддів зауважує наступне.
Стаття 124 КК України встановлює кримінальну відповідальність за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
Диспозиція цієї норми містить обов'язкові ознаки складу злочину, які відрізняють його від діянь, відповідальність за які настає ч. 1 ст. 115 КК.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
За ч. 3 цієї статті перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у ст.ст. 118 та 124 цього Кодексу.
На відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК, визначальним для кваліфікації дій особи за ст. 124 КК є відповідна обстановка вчинення злочину - перебування винного, зокрема, у стані необхідної оборони. Крім того, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього злочину є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Вказане твердження колегії суддів узгоджується з правовою позицією ККС у складі ВС в постанові від 10.09.2019 в справі № 332/3757/17.
За обставинами даної справи обвинувачений ОСОБА_7 в ході слідчого експерименту надав пояснення, що під час спільного розпивання алкогольних напоїв між ним та потерпілим ОСОБА_9 розпочалася бійка та ОСОБА_7 першим вдарив потерпілого, від чого останній впав та коли підвівся дістав кухонний ніж, який в подальшому ОСОБА_7 вибив з рук потерпілого та завдав потерпілому тілесних ушкоджень. При цьому, в судовому засіданні в суді 1-ої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що взяв ніж не з метою захисту, а хотів налякати ОСОБА_9 та кольнув ножем в грудну клітину, однак не по рукоятку.
Вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_7 не перебував в стані необхідної оборони, адже перший розпочав бійку та володів необхідним об'ємом сили вибити ніж в потерпілого з рук. Факт того, що обвинувачений не мав наміру завдати шкоди потерпілому, а хотів лише його налякати та кольнув ножем додаткового свідчить про те, що ОСОБА_7 не знаходився в стані необхідної оборони, не зазнав суспільно-небезпечного посягання з боку потерпілого, яке створювало реальну загрозу заподіяння шкоди його здоров'ю, у зв'язку з чим у нього не виникло підстав для необхідної оборони.
Вище зазначене виключає можливість кваліфікації діяння ОСОБА_7 за ст. 124 КК України, а тому апеляційний суд відхиляє відповідні доводи захисника.
На переконання апеляційного суду вищенаведені докази відповідають фактичним обставинам, встановленим судом 1-ої інстанції, й в сукупності підтверджують наявність в діях ОСОБА_7 складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Щодо доводів захисника про суворість призначеного судом 1-ої інстанції покарання ОСОБА_7 апеляційний суд звертає увагу на таке.
За приписами ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Апеляційний суд погоджується з доводами сторони захисту та вважає, що в даному кримінальному провадженні обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 є з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Разом з тим, вказані обставини не були в повній мірі враховані судом 1-ої інстанції при обґрунтуванні висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, а тому, на переконання апеляційного суду, з врахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_7 при виявленні ОСОБА_9 без ознак життя попросив сусідку викликати швидку медичну допомогу та орган поліції, в подальшому співпрацював з органами досудового розслідування, надавав показання та не чинив перешкод розслідуванню, у вчиненому щиро розкаявся, що також, було підтверджено в суді апеляційної інстанції, а крім того раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, наявні підстави для зміни оскаржуваного вироку та призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Відповідно до п. 2) ч.1 ст. 407 КПК України за насідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції апеляційний суд має право змінити вирок або ухвалу.
За приписами п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуваний вирок стосовно ОСОБА_7 підлягає зміні, в частині призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 373, 404, 405, 407, 409, 413, 419, 424, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Іллічівського міського Одеської області від 28.04.2025, яким ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - змінити в частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарження в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим, який утримується під вартою - у той самий строк з моменту отримання її копії.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4