Номер провадження: 11-сс/813/1747/25
Справа № 947/22135/25 1-кс/947/12453/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 ,який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, в рамках кримінального провадження №12025160000000191, внесеного до ЄРДР 18 лютого 2025 року,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 (а.с.207-219).
Підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» до 17 жовтня 2025 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 1900 (одна тисяча дев'ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 5 753 200 (п'ять мільйонів сімсот п'ятдесят три тисячі двісті) гривень.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, не зменшились та продовжують існувати. Разом з тим, враховуючи встановлені процесуальні ризики, стадію досудового розслідування, а також надані захисником документи, які свідчать про певне зниження процесуальних ризиків, слідчий суддя прийшов до висновку про можливе зменшення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального законодавства, виходячи з наступного:
- слідчим суддею не враховано, що орган досудового розслідування не довів наявність в даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема: усталена практика ЄСПЛ свідчить про те, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлена лише на підставі суворості можливого вироку, при цьому, на підтвердження ризику переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та суду не наведено жодного реального факту; посилання органу досудового розслідування на існування ризику впливу підозрюваного ОСОБА_8 на свідків не підкріплені конкретними фактами або доказами;
- слідчий суддя не врахував той факт, що ОСОБА_8 одружений, , має постійне місце проживання, має незадовільний стан здоров'я і потребує лікування;
- визначений розмір застави є непомірним для підозрюваного та його сім'ї.
Посилаючись на викладене, захисник просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумі для працездатних осіб.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні захисник підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до клопотання у провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження за № 12025160000000191, внесеного до ЄРДР 18 лютого 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України (а.с.1-16).
В рамках даного кримінального провадження ОСОБА_8 набув статусу підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2025 року(а.с. 164-172), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 липня 2025 року, до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22 серпня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.08.2025 року строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 5-и місяців, тобто до 25 листопада 2025 року.
Оскільки в апеляційній скарзі стороною захисту не оспорюється обґрунтованість пред'явленої підозри, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу слідчого судді у цій частині та констатує, що підозра ОСОБА_8 є обґрунтованою.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_8 .
Слідчим суддею була встановлена обґрунтованість заявлених стороною обвинувачення ризиків, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на експертів та свідків.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, щодо того, що наявні раніше ризики (1) переховування від органів досудового розслідування та/або суду, (3) незаконно впливати на експертів та свідків,- не зменшилися та продовжують існувати. Це обумовлено тим, що ОСОБА_11 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, відповідальність за який передбачена у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Підозрюваному відомі підконтрольні військовослужбовці, які за змістом підозри фактично не проходили військову службу та отримували грошові кошти військової частини, в результаті чого він може впливати на них з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_8 наразі не відсторонений від військової посади та за матеріалами підозри був одним із організаторів кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, базуючись на доводах сторони обвинувачення та наданих доказах, обгрунтовано дійшов висновку про збереження вказаних ризиків. Колегія суддів вважає, що сама по собі загроза суворого покарання, яке може бути призначено у разі доведення вини підозрюваного, є вагомим мотивом для ухилення від слідства та суду. Цей підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема в справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, де зазначено, що тяжкість злочинну є чинником, який свідчить про рівень суспільної небезпеки особи і дозволяє з високим ступенем ймовірності передбачити її подальшу поведінку.
Наведені факти не підтверджують обов'язковість вчинення підозрюваним певних дій у майбутньому, але вказують на реальну можливість їх вчинення. Сторона захисту під час апеляційного розгляду не надала переконливих доказів, які б стпростовували ці ризики.
Крім того, апеляційний суд враховує суспільний інтерес, який у цьому випадку, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Такий підхід відповідає позиції ЄСПЛ, викладеній у п. 35 рішення у справі «Летельє проти Франції».
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, про те, що ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, - не є доведеними, з огляду на таке.
Апеляційний суд бере до уваги, що прокурором під час апеляційного розгляду не зазначено, які саме із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може бути знищено, сховано або спотворено ( п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України). Також перевіряючи наявність на цій стадії даного ризику, колегія суддів виходить з того, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження факту того, що наразі органом досудового розслідування вчиняються дії з відшукання певних речей чи документів які мають значення для даного кримінального провадження.
Посилання сторони захисту на те, що підозрюваний ОСОБА_12 одружений, має постійне місце проживання, має незадовільний стан здоров'я і потребує лікування, - суд бере ці обставини до уваги. Водночас, вони не спростовують висновки слідчого судді, оскільки з урахуванням обставин вчинення злочину, в якому останній обґрунтовано підозрюється, його характеру та тяжкості, а також встановлених вище ризиків, не є достатнім для застосування стосовно ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу.
Метою продовження запобіжного заходу є забезпечення ефективності кримінального провадження. Із урахуванням наявних ризиків, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного. Інші альтернативні запобіжні заходи, зокрема застава, не забезпечать досягнення цієї мети у цьому кримінальному провадженні.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що продовження строку дії виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки суспільний інтерес, у даному випадку, переважає над принципом поваги до особистої свободи, незважаючи на презумпцію невинуватості.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо розміру застави, який є непомірним для підозрюваного та його сім'ї, колегія суддів зауважує на наступному.
Згідно із п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у розмірі від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 5 ст. 182 КПК України передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 р., заява №12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
На переконання колегії суддів, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
В даному випадку, визначаючи розмір застави, слідчий суддя, врахував встановлені процесуальні ризики, які є надзвичайно високими, а також з дотриманням презумпції невинуватості підозрюваного, розміру предмету кримінального правопорушення, керівну роль підозрюваного в інкримінованих діях, характеру протиправних дій, що були спрямовані на створення умов для фіктивного проходження військової служби та зловживання службовим становищем та призвели до заволодіння грошовими коштами, спрямованими на оборону держави в умовах збройної агресії, що у своїй сукупності є виключними обставинами, дійшов до висновку, що саме розмір застави в розмірі 1900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є обгрунтованим і не є непомірним.
На думку апеляційного суду, саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, який буде з одного боку утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів, дотримуючись вимог ст. 404 КПК України, оцінивши у сукупності доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, а апеляційна скарга захисника не містить переконливих доводів зворотного. У зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись статями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 409,419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 ,який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, в рамках кримінального провадження №12025160000000191, внесеного до ЄРДР 18 лютого 2025 року,- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4