Справа № 738/2174/25
№ провадження 1-в/738/294/2025
23 жовтня 2025 року м. Мена
Менський районний суд Чернiгiвської областi в складi:
суддi - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Державною установою «Менська виправна колонія (№91)» клопотання засудженого ОСОБА_2 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_3
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
засудженого - ОСОБА_2
ОСОБА_2 звернувся до Менського районного суду Чернігівської області з клопотанням про звільнення його від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
В обґрунтування вказаної заяви засуджений зазначає, що вироком Святошинського районного суду м.Києва від 17 березня 2003 року його було засудженого за ч.2 ст.365, ч.2 ст.366 КК України 1960 року до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права займати посади, які пов'язані з владними повноваженнями строком на 3 роки. За даним вироком діяння, які нібито ним здійснювалися, відбулися 29 січня 1999 року та 28 липня 2000 року, тобто під час КК України 1960 року. 01 серпня 2018 року минуло п'ятнадцять років з дня набрання вироком законної сили, а тому вважає, що обвинувальний вирок щодо нього не може бути виконаний відповідно до ч.2 ст. 49 КК України 1960 року.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 клопотання підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені у клопотанні, не заперечував, що тривалий час перебував у розшуку, але вважає, що відповідно до ч.2 ст. 49 КК України 1960 року обвинувальний вирок щодо нього не може бути виконаний, оскільки давність виконання обвинувального вироку, якщо від часу його винесення минуло п'ятнадцять років, може бути перервана лише вчиненням нового злочину.
Захисник ОСОБА_5 підтримала клопотання, просила його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання засудженого, оскільки останній уникав виконання вказаного вироку.
Вироком Святошинського районного суду м.Києва від 17 березня 2003 року ОСОБА_2 було засудженого за ч.2 ст.365, ч.2 ст.366, ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі спеціальними владними повноваженнями (функціями представника влади) строком на 3 роки.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2004 року вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2003 року змінено, перекваліфіковано дії ОСОБА_2 з ч.2 ст. 366 КК України на ч.1 ст.366 КК України, за якою призначено йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі спеціальними владними повноваженнями (функціями представника влади) строком на 2 роки.
На підставі статті 42 КК України 1960 року призначене ОСОБА_2 остаточне покарання 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі спеціальними владними повноваженнями функціями представника влади строком на 3 роки, з позбавленням у відповідності до статті 54 КК України спеціального звання старшого лейтенанта міліції.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 було визначено з моменту його затримання. В решті вирок залишено без змін.
Згідно з розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили, вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2003 року набрав законної сили 31 березня 2004 року.
Відповідно до довідки начальника Святошинського УП, ОСОБА_2 затримано 28 березня 2024 року відповідно до розпорядження про виконання ухвали Апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2004 року. ОСОБА_2 в період часу з 08 червня 2004 року по 28 березня 2024 року перебував у розшуку.
Як вбачається з вироку Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2003 року, злочини, за які засуджено ОСОБА_2 , останній вчинив 29 січня 1999 року та 28 липня 2000 року.
Відповідно до статті 6 КК України 1960 року злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв під час вчинення цього діяння.
Відповідно до пункту 11 Прикінцевих і перехідних положень КК України 2001 року, правила, встановлені Кримінальним кодексом України 1960 року щодо давності, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, погашення і зняття судимості, поширюються на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом, Виходячи з вказаних положень закону та з урахуванням тієї обставини, що злочини ОСОБА_6 вчинені до набрання чинності Кримінального кодексу 2001 року, підлягають застосуванню положення ст. 49 КК України 1960 року.
Відповідно до статті 49 КК України 1960 року обвинувальний вирок не виконується, якщо його не було виконано в такі строки, рахуючи з дня набрання вироком законної сили:
1) один рік - при засудженні до покарання не більш суворого,
ніж виправні роботи або направлення в дисциплінарний батальйон;
2) три роки - при засудженні до позбавлення волі на строк не
більше двох років;
3) п'ять років - при засудженні до позбавлення волі на строк
не більше п'яти років;
4) десять років - при засудженні до більш суворого покарання,
ніж позбавлення волі строком на п'ять років.
Перебіг давності переривається, якщо засуджений ухилиться від
відбуття покарання або вчинить до скінчення строків новий злочин,
за який судом призначено покарання у вигляді позбавлення волі на
строк не менше одного року. Обчислення давності в разі вчинення
нового злочину починається з моменту його вчинення, а в разі
ухилення від відбуття покарання - з моменту з'явлення для відбуття
покарання або з моменту затримання засудженого, що переховувався.
При цьому обвинувальний вирок не може бути виконано, якщо від часу
його винесення минуло п'ятнадцять років і давність не була
перервана вчиненням нового злочину.
Від часу винесення обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 минуло більше п'ятнадцяти років.
Як вбачається з матеріалів особової справи засудженого, а саме з довідки про судимість, ОСОБА_2 не вчинив нового злочину.
Виходячи з викладеного та з урахуванням того, що вирок щодо ОСОБА_2 набрав законної сили 31 березня 2004 року, давність виконання обвинувального вироку не була перервана вчиненням нового злочину, суд дійшов висновку, що обвинувальний вирок не може бути виконано.
Відповідно до статті 152 КВК України підставою звільнення від відбування покарання є закінчення строків давності виконання обвинувального вироку;
Керуючись ст. 49 КК України 1960 року, ст.537, 539 КПК України, суд -
Клопотання ОСОБА_2 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання у виді позбавлення волі за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2003 року у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення, а засудженим в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1