Справа №766/11318/24
н/п 1-кп/766/1285/25
про продовження запобіжного заходу
22.10.2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі
головуючого судді: ОСОБА_1 секретар: ОСОБА_2 ,
за участю: прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Херсоні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у об'єднаному кримінальному провадженні відомості про яке внесено до ЄРДР 13.05.2024 року за №12024231030000617, № 12025231030001083 від 28.04.2025, № 12025232030000125 від 29.05.2025, за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 125 КК України,-
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває об'єднане кримінальне провадження відомості про яке внесено до ЄРДР 13.05.2024 року за №12024231030000617, № 12025231030001083 від 28.04.2025, № 12025232030000125 від 29.05.2025, за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 125 КК України.
Дане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , у зв'язку з тим, що ризики, які були встановлені при обранні даного запобіжного заходу, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати на теперішній час.
Прокурори просили задовольнити клопотання.
Обвинувачений проти клопотання прокурора заперечував, вважав, що ризики заявлені прокурором необґрунтовані, доказів існуючих ризиків не надано.
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про доцільність продовження щодо обвинуваченого терміну раніше обраного запобіжного заходу, заслухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Клопотання прокурора подано в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, відтак жодних порушень при внесенні клопотання прокурором немає.
При цьому, виходячи зі змісту статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК України терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синонімічні, за своїм правовим значенням. Крім того, обрання є первинним при застосуванні запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження вторинна стадія, яка наступає за певних умов, коли строк тримання під вартою закінчується. Вказана позиція висловлена в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 505/2898/19 від 23.01.2020.
Між тим, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Згідно положень п."С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі..
Згідно Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 01.08.2025 року застосовано підозрюваному ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07.09.2025 року, та визначено розмір застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 60560,00 грн.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 125 КК України.
У відповідності до ст.178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд враховує ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, його характер та суспільну небезпечність, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі доведення його винуватості, вік, та оцінюючи встановлені обставини у сукупності вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що він може ухилитись від суду та незаконно впливати на свідків, потерпілого, які, з огляду на стадію судового провадження, судом не допитувались, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений до цього вчинив інші кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що необхідно продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого дають достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, при цьому, суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.
З огляду на наведене, оцінивши у сукупності наведені обставини, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинуваченого запобіжного заходу на менш суворий і з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, а також запобігання його спробам будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, вважає доцільним, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, продовжити його застосування в межах строку, визначеного законом до 19.12.2025 року включно.
Керуючись ст. ст. 27, 176-178, 183, 197, 314-317,369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Строк тримання обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою продовжити до 19.12.2025 року (включно).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, прокурором, потерпілим, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим - протягом п'яти днів з моменту вручення йому копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, потерпілому до відома та направити начальнику ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" для виконання.
Повний текст ухвали, буде складено та проголошено 22.10.2025 року о 16 год 00 хв.
Суддя ОСОБА_1