Справа №766/23997/19
Пров. №2/766/1234/25
13 жовтня 2025 р. м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого - судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., за участі представника позивача адвоката Іванова С.С. (доручення ХМЦ з надання БПД № 2057-Д від 16.08.2019 р., довіреність від 19.08.2019 р.), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою,-
ОСОБА_4 через свого представника адвоката Іванова С.С. звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом, в якому просив визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , між ним і іншими співвласницями - відповідачками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , виділивши йому (власник 1/3 частини) ізольовану кімнату площею 17,2 кв.м, ОСОБА_2 (власниця 1/6 частини) ізольовану кімнату 7,3 кв.м, а ОСОБА_3 (власниця 1/2 частини) ізольовані кімнати 17,4 кв.м та 12,7 кв. м та лоджією площею 1,9 кв.м, вихід на яку здійснюється з кімнати площею 12,7 кв.м. Встановити спільне користування між ним та ОСОБА_2 лоджією 1,5 кв.м вихід на яку здійснюється з кімнати 7,3 кв.м, та спільне користування для усіх кухнею, ванною кімнатою, туалетом та коридором. Вказав, що між ним та відповідачками існує спір з визначення займаних кімнат.
Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 16.12.2019 р. відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.
24.04.2020 року, 28.09.2020 р. від ОСОБА_2 надходили заяви про визнання позову в повному обсязі.
27.04.2020 р. зустрічний позов ОСОБА_3 залишений без руху, 26.10.2020 р. зустрічний позов залишений без розгляду за ч.13 ст. 187 ЦПК України через не усунення його недоліків.
Ухвалою від 19.07.2021 р. по справі призначена судова будівельно- технічна експертиза, провадження по справі зупинене.
20.12.2021 р. поновлено провадження по справі, продовжено підготовче провадження, призначено підготовче засідання на 21.03.2022 р.
24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено.
Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ підсудну Херсонському міському суду Херсонської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 р. «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області», зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2. Датою початку процесуальної діяльності, зокрема, Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.
Після відновлення роботи суду, проведення інвентаризації, призначено продовження розгляду справи.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.06.2025 р. закрите підготовче провадження, призначено судовий розгляд.
В судове засідання відповідачки не прибули - про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Представник позивача позов підтримав в повному обсязі та дав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив визначити порядок користування квартирою за єдиним варіантом у висновку експерта, приймаючи до уваги визнання відповідачкою ОСОБА_2 позову.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 21.05.1998 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Пермяковою Л.І. за р.№ 206, зареєстрованого в Херсонському міжміському БТІ 22.05.1998 р. в реєстровій книзі 49 за р.№ 18665.
ОСОБА_2 є власницею 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва на спадщину за заповітом, виданим державним но нотаріусом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори 31.05.2018 р.
ОСОБА_3 належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 10.01.1994 р., виданим за розпорядження Фонду комунального майна м.Херсона 10.01.1994 р., а також 1/6 частка вказаної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.05.2006 р., виданого державним нотаріусом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори, що підтверджено матеріалами інвентарної справи 13771199, оглянутої в судовому засіданні.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи запропоновано 2 варіанта користування співвласниками спірною квартирою. При першому варіанті ОСОБА_1 виділяється житлова кімната № 4 площею 17,2 кв.м та лоджія № 1 площею 1,5 кв.м; ОСОБА_2 - житлова кімната АДРЕСА_2 ; ОСОБА_5 - житлова кімната № 8 площею 12,7 кв.м, житлова кімната № 9 площею 17,4 кв.м, лоджія № ІІ площею 1,9 кв.м. В загальному користуванні залишаються АДРЕСА_3 коридор площею 8,3 кв.м, № 6 ванна площею 2,6 кв.м, № 7 туалет площею 1 кв.м, № 3 кухня площею 9,5 кв.м.
За другим варіантом пропонується виділити ОСОБА_1 кімнату площею 17,4 кв.м № 8, ОСОБА_2 житлову кімнату площею 7,3 кв.м № 4, ОСОБА_3 - житлові кімнати № 7 з площею 12,7 кв.м, № 3 площею 17,2 кв.м. та лоджії № І площею 1,5 кв.м та № ІІ площе. 1,9 кв.м. В загальному користуванні залишаються АДРЕСА_3 коридор площею 8,3 кв.м, № 6 ванна площею 2,6 кв.м, № 7 туалет площею 1 кв.м, № 3 кухня площею 9,5 кв.м.
Згідно ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обовязковим.
Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, то в користування сторонам спору має бути виділено в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно.
При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Відповідно до розрахунків експерта ідеальна частка ОСОБА_1 складає 26,47 кв.м, ОСОБА_2 13,23 кв.м, ОСОБА_3 - 39,7 кв.м., а житлова відповідно 18,2 кв.м, 9,1 кв.м, та 27,3 кв.м.
Стаття 47 ЖК України вказує на те, що норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.
Відповідачка ОСОБА_2 жодного разу не прибула в судове засідання, не висловила свою думку щодо позовної заяви, не зазначила про порядок, що склався при користування житловим приміщенням. З заяв, поданих до суду вбачається лише її визнання позову.
Щодо відповідачки ОСОБА_3 , то її зустрічна позовна заява була залишена без розгляду через несплату судового збору та її зміст не може бути використаний судом для встановлення обставин по справі.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Позивачем не надано суду доказів фактичного порядку користування кватирою, наявності спору між співвласниками, відомості щодо зареєстрованих в квартирі осіб. Крім того, після деокупації, відновлення роботи суду та продовження судового розгляду, суд не має жодних відомостей щодо сторін по справі, їх місцезнаходження невідоме, у спірній квартирі вони не проживають, судові повістки повертаються з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою. Враховуючи наведене, суд вважає неможливим встановити фактичні обставини справи щодо наявності у сторін спору щодо користування квартирою, та, враховуючи знаходження м.Херсона в зоні бойових дій, наявність самого предмету спору, при цьому з початку повномасштабного вторгнення минуло 3,5 роки.
Підсумовуючи викладене, в судовому засіданні на підставі досліджених доказів судом не встановлено, що між сторонами існує реальний спір щодо порядку користування спільною власністю, а відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Доказів наявності судових витрат на час ухвалення судового рішення відповідачами не надано.
Підстави для негайного виконання рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову не застосовувалися.
Підстави для зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення відсутні.
Повне рішення складене 23.10.2025 р.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 76, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 (РРНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована АДРЕСА_4 ) про визначення порядку користування квартирою відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Учасники справи мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, протоколом судового засідання та протягом п'яти днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. В. Ус